Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів.

Оцінку пожежовибухонебезпечності усіх речовин та матеріалів проводять залежно від агрегатного стану : газ, рідина, тверда речовина.

За горючістю речовини поділяються на 3 групи : негорючі, важкогорючі та горючі.

Негорючі – речовини та матеріали не здатні до горіння в повітрі нормального складу ( неорганічні матеріали, металеві, гіпсові, цегляні конструкції тощо).

Важкогорючі – це речовини та матеріали, які здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння ( матеріали, які містять горючі та негорючі складові частини - фіброліт, пресовані дерев’яно-волокнисті плити тощо.)

Горючі – речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення ( органічних матеріалів). Горючі матеріали та речовини поділяються на легкозаймисті, тобто такі, які займаються від джерела запалювання незначної енергії без попереднього нагрівання ( папір, целюлоза ) та важкозаймисті, які займаються від порівняно потужного джерела запалювання ( пресований картон, рубероїд тощо ).

Температура спалаху – найменша температура речовини, коли над її поверхнею утворюється пара, що здатна спричинити спалах у повітрі під впливом джерела запалювання, але швидкість утворення пари недостатня для підтримання стійкого горіння.

За температурою спалаху розрізняють :

- легкозаймисті рідини ( ЛЗР ) – рідини, які мають Т спалаху, що не перевищує 61 ° С у закритому тиглі ( бензин, ацетон, етиловий спирт ).

- горючі рідини ( ГР ) – рідини, які мають Т спалаху понад 61° С у закритому тиглі або 66° С у відкритому тиглі ( мінеральні мастила, мазут, формалін ).

Температура спалахування – найменша Т матеріалу, що виділяє горючі пару та гази з такою швидкістю, що під час впливу на них джерела запалювання спостерігається спалахування.

Температура самоспалахування – найменша Т навколишнього середовища, за якої спостерігається самоспалахування матеріалу.

7. Категорії та класифікації приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

За вибухонебезпечною та пожежною небезпекою приміщень та будівлі відповідно до норм технологічного проектування поділяються на 5 категорій: А, Б, В, Г, Д.

Категорія А( вибухопожежнонебезпечна ).Гарячі гази, легкозаймисті рідини з Т спалаху не більше 28° С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості. що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б( вибухопожежнонебезпечна ). Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з Т спалаху більше 28 °С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пило - або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В( пожежонебезпечна). Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, і такі що здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться не належать до категорій А чи Б.

Категорія Г.Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум’я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюють або утилізуються як правило.

Категорія Д.Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

Основним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний його вибір і експлуатація. Згідно з Правил улаштування електроустановок ( ПУЕ), приміщення поділяються на вибухонебезпечні ( В-1, В-1а, В-1б, В-2, В-2а) і пожежонебезпечні ( П-1, П-2, п-2а, П-3) зони.

Вибухонебезпечна зона – це простір, в якому є або можуть з’явитися вибухонебезпечні суміші.

Клас В-1 – зони приміщень, в яких виділяють горючі гази і пари в такій кількості та з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окисниками вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режимах роботи.

Клас В-1а – зони приміщень, в яких вибухонебезпечні концентрації газів і парів можлива лише внаслідок аварії або несправності.

Клас В-1б – ті ж самі зони, що і класу В-1а, але мають наступні особливості:

- Горючі гази мають високу нижню концентраційну межу поширення полум’я та різкий запах;

- При аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об’єм, не більший 5 % загального об’єму приміщення;

- Горючі гази і ЛЗР використовуються у невеликих кількостях без застосування відкритого полум’я, у витяжних шафах або під витяжними зонтами.

Клас В-1г – простір навколо зовнішніх установок, які містять горючі гази або ЛЗР.

Клас В-2 – зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітря або іншим окисником при нормальних, режимах роботи.

Якщо об’єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5 % вільного об’єму приміщення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпеки.

Пожежонебезпечна зона – це простір, де знаходяться або можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях, а також при їх складуванні.

Клас П-1 – зони приміщень, в яких застосовуються або зберігаються горючі рідини з Т спалаху вище 61°С.

Клас П-2 – зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум’я понад 65 г /м3 об’єму повітря.

Клас П-2а – зони приміщень, в яких є тверді горючі речовини, що нездатні переходити у завислий стан.

Клас П-3 – зони, що розташовані ззовні та зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з Т спалаху понад 61°С, або тверді горючі речовини.

Згідно з ПУЕ, в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу, внутрішній простір якого відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру керування і захисту, світильники рекомендується застосовувати в пилонепроникному виконанні. Вся електропроводка повинна мати надійну ізоляцію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретичні основи процесу горіння і різновидності горіння.	\|	Система запобігання пожежі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.