Теоретичні основи процесу горіння і різновидності горіння.

Горіння – це екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму, виникнення полум’я та світіння. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини, окисника та джерела запалювання.

Є 2 види горіння: повне – при достатній кількості окисника, і неповне – при його пониженій кількості. Продуктами повного горіння є діоксид вуглецю, вода, азот, сірчаний ангідрид та ін. При неповному горінні утворюються горючі та токсичні продукти. За швидкістю поширення полум’я горіння поділяється на дефлаграційне ( в межах 2-7м / с ), вибухове ( при десятках і навіть сотнях метрів за секунду) і детонаційне ( при тисячах метрів за секунду ).

Горіння може бути гомогенним та гетерогенним. При гомогенному горінні речовини, що вступають у реакцію окислення мають однаковий агрегатний стан, наприклад газоподібний. Гетерогенне горіння речовини знаходяться в різних агрегатних станах, при якому одночасно утворюються потоки горючих газоподібних речовин.

Розрізняють наступні різновидності горіння :

Вибух – надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії й утворенням стиснених газів, здатних виконувати механічну роботу – руйнування, які виникають при вибуху і обумовлені утворенням ударної хвилі. При віддаленні від місця вибуху механічна дія ударної хвилі послаблюється.

Детонація – це горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду. Виникнення детонації пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорілої суміші перед фронтом полум’я, в наслідок чого виникає ударна хвиля.

Спалах – короткочасне інтенсивне згоряння обмеженого об’єму газоповітряної суміші над поверхнею горючої речовини або пилоповітряної суміші, що супроводжується короткочасним видимим випромінюванням, але без ударної хвилі і стійкого горіння.

Займання – початок горіння під впливом джерела запалювання.

Спалахування – займання, що супроводжується появою полум’я.

Тління – безполуменеве горіння матеріалу у твердій фазі з видимим випромінюванням світла із зони горіння.

Самозаймання – початок горіння внаслідок самоініційованих екзотермічних процесів.

Самоспалахування – самозаймання, що супроводжується появою полум’я.

Самозаймання виникає в результаті різкого збільшення швидкості екзотермічних реакцій в об’ємі горючого матеріалу, коли швидкість виділення тепла перевищує швидкість його розсіювання. Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.

Теплове самозаймання виникає при зовнішньому нагріванні матеріалу контактним ( внаслідок теплообміну при контакті з нагрітим предметом ), радіаційним ( внаслідок променистого тепла ) або конвективним ( внаслідок передачі тепла повітряним потоком ) шляхом.

Мікробіологічне самозаймання відбувається внаслідок самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів у масі органічних волокнистих чи дисперсних матеріалів. Особливо схильні до мікробіологічного самозаймання не висушені матеріали рослинного походження, складені в купу.

Хімічне самозаймання виникає внаслідок дії на речовину повітря, води, а також хімічно-активних речовин. Внаслідок окислення масел киснем повітря відбувається самонагрівання, що може призвести до самозаймання. До речовин, що здатні самозайматися при дії на них води належать калій, натрій, цезій, карбіди кальцію й інші. Ці речовини при взаємодії з водою виділяють горючі гази, які здатні самозайматися внаслідок теплоти реакції

Здатність самозайматися речовин та матеріалів необхідно врахувати при розробці заходів пожежної профілактики при їх зберіганні, транспортуванні, термообробці, виконанні технологічних операцій тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні причини пожеж	\|	Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.