• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фізичні способи

Хімічний спосіб(флегматизація)

Вода – найбільш дешева і поширена вогнегасна речовина. Придатна для гасіння більшості горючих речовин. Вода застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів і як пара. Подача води до місця пожежі здійснюється пожежними рукавами. Відкритий рукав від пожежного крана або насоса закінчується металевим соплом, обладнаним розбризкувачем. Розбризкувач дозволяє отримувати компактний або розсіяний струмінь води. Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним пилом – тверді, волокнисті сипучі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила.

Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, гас), оскільки вони мають велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин, і збільшує площу горючої поверхні. Не можна гасити водою карбіди і селітру, бо при контакті з водою вони виділяють горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери та устаткування.

Водяна пара застосовується для гасіння пожеж в приміщеннях об’ємом до 500м³ і невеликих загорань. Вогнегасна концентрація пари становить 35%.

Водні розчини солей застосовують для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф) – піноутворювач ПО-1, сульфаноли НП-16, сульфонати, змочувач ДП.

Промислові приміщення мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання, запроектоване згідно з вимогами СНиП 2,04,02 –84 та СНиП 2,04,01-85. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними насосами, котрі забезпечують подавання компактних струменів на висоту не менше 10м або рухомими пожежними автонасосами і мотопомпами, що забирають воду із гідрантів.

Гідранти (зовнішнє протипожежне постачання) розташовують на території підприємств на віддалі не більше 100м по периметру будівель вздовж доріг і не ближче 5м від стін.

Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється пожежними кранами, які встановлюють на висоті 1,35м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходових клітках. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом. Довжина рукава – 100 або 20 м. Продуктивність кожного крана повинна не менше, ніж 2,5л/с. Витрати на зовнішнє пожежогасіння беруться в залежності в залежності від ступеня вогнестійкості будівель, їх об’єму, категорії пожежо- і вибухонебезпеки виробництва у межах від 10 до 40 л/с.

В будівлях і спорудах з пожежонебезпечним виробництвом встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерні системи для гасіння пожеж.

Спринклерні установки можуть бути водяні, повітряні і змішані. Це система труб прокладених по стелі. Вода в труби потрапляє із водогінної мережі. Спринклерні головки закриті легкоплавкими замками, що розраховані на спрацювання при температурі 72. 93, 141 та 182⁰С. Площа змочування одним спринклером становить від 9 до 12 м².

Повітряна система спринклерної установки застосовується в неопалюваних приміщеннях. Трубопроводи в таких установках заповнені не водою, а стисненим повітрям. Вода в них лише досягає клапана, а у випадку зривання головки спочатку виходить повітря, а потім вода. Змішані системи влітку заповнюються водою, а взимку – повітрям.

Дренчерні установки обладнуються розбризкувальними головками, які постійно відкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично при спрацюванні пожежних датчиків, котрі відкривають клапан групової дії.

Вогнегасники вуглекислотні. Ручні вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загорання. Вони приводяться в дію вручну. Через вентиль стиснена рідка вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до 70⁰С. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об’єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, котра при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4м, час дії 30-60 с. Вогнегасники слід тримати за ручку, для уникнення обмороження рук; зберігати подалі від тепла, для запобігання саморозряджання. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також горючі рідини і тверді речовини. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.

Вогнегасники пінні. Ручні хімічні пінні вогнегасники використовують для гасіння твердих речовин, що горять, та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить. Слід мати на увазі, що піна електропровідна – нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, вона псує цінне обладнання та папери. Нею не можна гасити також калій, натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, наявною в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння.

В промислових приміщеннях засоби пожежогасіння розташовують з вимогами «Правил пожежної безпеки в Україні». В коридорах, проходах, проїздах, або інших місцях, крім вогнегасників розташовують вогнегасні щитки з набором засобів пожежогасння.

Пожежна сигналізація є надійним і швидким засобом повідомлення про пожежу є електрична пожежна сигналізація автоматичної або ручної дії. Ручні оповісники встановлюються поза межами приміщень на відстані 150 м, в середині приміщень – на відстані 50м один від одного.

В плавких автоматичних оповісниках пружини спаяні легкоплавким сплавом; при підвищеній температурі сплав розплавляється, пружини розходяться і замикають сигнальне коло. До аналогічного результату приводить викривлення пластинок біметалевого оповісника при підвищенні температури. Біметалевий оповісник забезпечує плавне регулювання пристою спрацювання, яким відновлюється після припинення пожежі.

В термісторному оповіснику при підвищенні температури знижується опір напівпровідникового шару, через який замикається коло електромагніта, що вмикає пожежну сигналізацію.

Фотоелектричні оповісники (фотореле) спрацьовують внаслідок затемнення димом світлового променя, спрямованого на фотоелемент. Для диму використовується і у швидкореагуючому іонізаційному оповіснику «КИ-1». Дим проникає в камеру з штучноіонізованим повітрям та збільшує опір струму іонізації; потенціал сітки лампи зростає, лампа відкривається і вмикає реле пожежної сигналізації.

SПитання для самоконтролю

1.Які основні нормативні документи в галузі ПБ?

2. Які небезпечні та шкідливі чинники, пов’язані з пожежами?

7. Які основні причини пожеж?

8. Яка статистика і динаміка пожеж в Україні?

9. Які теоретичні основи процесу горіння і різновидності горіння?

10. Які показники пожежо - вибухонебезпечності речовин та матеріалів?

11. На які категорії поділяються приміщеня та будівлі за вибухопожежною та пожежною небезпекою?

12. Як класифікують приміщення і будівлі за вибухопожежною та пожежною небезпекою?

13. Що являє собою система запобігання пожежі?

14. Що являє собою та яким чином реалізується система протипожежного захисту?

15. Які способи та засоби пожежегасіння?

16. Що собою являє система організаційно – технічних заходів?

17. Які органи здійснюють державний пожежний нагляд?

18. Які завдання та види пожежної охорони?

19. Які способи пожежегасіння застосовують при гасінні пожеж ?

20. В чому особливість гасіння пожеж фізичним способом ?

21. Хімічний спосіб гасіння пожеж, в чому його суть ?

22. Які засоби пожежегасіння застосовують при гасінні пожеж ?

23. Яка особливість застосування води, водяної пари та водних розчинів ?

24. Які автоматичні системи пожежегасіння застосовують на виробництві ?

25. Які види вогнегасників застосовують при гасінні пожеж ?

26. Пожежна сигналізація і її призначення.

27. Які загальні принципи організації пожежної безпеки?

Читайте також:

1. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
2. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
3. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
4. Біологічні способи лікування ран.
5. Будова атомів та хімічний зв’язок між атомами визначають будову сполук, а отже і їх фізичні та хімічні властивості.
6. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
7. Будова, склад та фізичні властивості Землі
8. Валютний курс і способи його визначення
9. Варіанти і способи вимірювань характеристик телефонних каналів
10. Види і способи вибіркового спостереження.
11. Види середніх величин та способи їх обрахування.
12. Види середніх величин та способи їх обрахування.

Переглядів: 461