• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Позначення

Міжнародні стандарти ISO-14000 постійно розвиваються. Наступна їх редакція очікується у другій половині 2003 р. [1, с. 303].

Для поглибленого вивчення питання студентам доцільно опрацювати роль міжнародних організацій і форумів у регулюванні екологічної діяльності транснаціональних корпорацій. У цьому зв’язку важливо звернути увагу на міжнародну конференцію з навколишнього середовища і розвитку, що відбулась у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. На ній були сформульовані стратегічні напрями розвитку глобальної природоохоронної діяльності. Для реалізації рішень цієї конференції щорічно протягом 1993—2000 рр. знадобилися б кошти в розмірі 600 млрд дол. США, при цьому 125 млрд дол. — у вигляді грантів та концесій. Звичайно, вільних коштів у зазначених розмірах у світі немає, оскільки ці суми зістав­ні з масштабами світових прямих іноземних інвестицій, які зро­сли з 202 млрд дол. США у 1990 р. до 1271 млрд дол. США у 2000 р. Тому чимало нерозв’язаних екологічних проблем минуло­го століття перейшло в нинішнє. Детальніше уявлення про рішен­ня зазначеної конференції студент може отримати з монографії «Глобалізація і безпека розвитку» за редакцією О. Г. Білоруса [4, с. 587—607].

Самостійно вивчаючи останнє питання теми, радимо звернути увагу на два його аспекти. З одного боку, важливо виявити особливості етики діяльності і соціальної відповідальності зарубіжних корпорацій в Україні. Насамперед вони стосуються екологіч­ної безпеки України, яка є густонаселеною країною з великим техногенним навантаженням на її території. Варто зважувати і на зобов’язання України стабілізувати до 2010 р. викиди в атмосферу газів, що спричиняють парниковий ефект, на рівні 1990 р. Ці зобов’язання наша країна взяла на себе на конференції в Кіото в 1997 р. Окрім того, міжнародні корпорації проводять в Україні значну діяльність у контексті соціальної відповідальності. Це можна з’ясувати з кейсу «Чумак», в якому проілюстровано діяльність шведсько-українського спільного підприємства, розташованого в Новій Каховці.

З іншого боку, дедалі більшого значення набуває дотримання міжнародних етичних вимог українськими фірмами, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. У цьому зв’язку заслуговує на увагу досвід компанії «Норд» (м. Донецьк). Група «Норд» — крупний виробник побутових холодильників в Україні, з обсягом випуску 500 тис. шт. на рік. 30 % своєї продукції «Норд» реалізує в Україні, 40 — експортує в країни СНД, 25 — у країни Західної Європи, а решту — 5 % — в африканські країни та на Близький Схід. Саме стандарти західноєвропейських країн спонукали «Норд» освоїти випуск озонобезпечних холодильників VITA NOVA, де використовуються екологічно чисті речовини. Реконструкцію виробництва було завершено наприкінці червня 2001 р., і тепер у виробництві холодильників застосовується безпечний хладон R-134А замість небезпечних хладонів R-12, R-13 та R-113. Загальні інвестиції на реконструкцію становили 19,2 млн дол. США, у тому числі грант ЄБРР — 9,8 млн дол., кредит ЄБРР — 6,1 млн дол., кошти самого підприємства — 3,3 млн дол. США [Українські ділові новини, 25.06.2001, с. 7].

Приклади з господарської практики

Кейс: «Чорнобильська атомна електрична станція»*

Чорнобильська атомна електростанція (ЧАЕС) була однією з найпотужніших в Європі наприкінці минулого століття (4 млн кВт). Чотири її блоки з уран-графітовими реакторами РБМК-1000 були введені в дію в період 1978—1980 рр.

26 квітня 1986 р. близько першої години ночі в процесі здійснення третьої спроби сумнівного експерименту без узгодження з розробниками реактора, вченими-атомниками, Міністерством енер­гетики та електрифікації СРСР і Держатомнаглядом СРСР та в результаті численних порушень і помилок керівництва станції і працівників 4-го блоку стався відкритий вибух реактора цього блоку. Варто зазначити, що навіть представники Держатомнагляду СРСР, що перебували в цей час на ЧАЕС, не знали про експеримент. Цей вибух згодом було кваліфіковано як найбільша глобальна техногенна катастрофа в історії людства, оскільки він спричинив величезне радіоактивне забруднення не лише прилеглих територій України, Білорусії та Росії, а й розповсюдження радіонуклідів атмосферними потоками по всьому світу. Окрім того, ця катастрофа викликала в багатьох розвинутих країнах сер­йозний рух проти використання діючих і будівництва нових атомних електростанцій, наростання психологічних факторів захворюваності. У звіті Чорнобильського комітету ООН сказано: «Як відсутність правдивої інформації, так і її перекручене надання формують у населення комплекс «жертви Чорнобиля», у результаті чого кілька поколінь людей живуть з упередженням, що вони неодмінно захворіють. Саме цей фактор психологічної тривоги особливо впливає на зростання загальної захворюваності».

На думку тодішнього Голови Ради Міністрів СРСР М. І. Риж­кова, яку він висловив 14 липня 1986 р. на засіданні Державної комісії з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, аварія на ЧАЕС була невипадковою, а атомна енергетика з певною невідворотністю прямувала до такої важкої події. Подібної позиції дотримувались і деякі провідні вчені в цій галузі того часу. Зокрема, академік В. А. Легасов після відвідання ЧАЕС зробив однозначний висновок, що Чорнобильська аварія — це апофеоз, вершина всього того неправильного ведення господарства, яке здійснювалось у нашій країні протягом десятків років. Існували і протилежні погляди, що вважали аварію трагічною випадковістю. Серед прибічників цих поглядів був Президент АН СРСР тих часів, директор Інституту атомної енергетики ім. І. В. Курчатова, один з провідних у світі вчених-ядерників академік А. П. Алек­сандров, чимало представників партійної і державної еліти Радянського Союзу, в тому числі України. Представники цієї групи сумували за тим, що не виправдались очікування високої безпечності атомних електростанцій, рівень якої, за крилатим висловом А. П. Александрова, був цілком достатнім для спорудження такої станції навіть на Красній площі в Москві.

Як відомо, створення атомної енергетики в СРСР, США, інших країнах було спробою використати військові ядерні розробки у «мирних цілях». Однак у США АЕС будувались переважно у віддалених районах, оснащувались водо-водяними реакторами і так званим контайментом — надміцним герметичним «ковпаком», який споруджувався над реактором. Це в 1,5—2 рази збіль­шує вартість будівництва, однак кардинально розв’язує проблему безпеки. В умовах дефіциту ресурсів у 60-ті роки і запевнень впливових вчених-ядерників вище політичне керівництво СРСР прийняло рішення про спорудження спрощених варіантів АЕС у густонаселених районах країни. Пропозиція керівництва Міністерства середнього машинобудування СРСР про розвиток атомної енергетики в малозаселених районах за принципом енергополісів не дістала підтримки. Згодом було прийнято рішення про передачу майже всіх АЕС з відання Мінсередмашу СРСР, яке мало величезний досвід здійснення ядерних проектів і найкваліфікованіший персонал у цій сфері, до Міністерства енергетики та електрифікації СРСР. АЕС вважались секретними об’єктами і не підпорядковувались республіканським міністерствам енергетики. Право контролю в Україні за будівництвом і експлуатацією АЕС мали лише відділи оборонної промисловості та енергетики ЦК Компартії України і відповідні секретарі ЦК, яким були підпорядковані ці відділи. Однак від даної управлінської функції відділи і вище керівництво України були фактично усунуті. Тому Голова Ради Міністрів України О. П. Ляшко про аварію на ЧАЕС довідався від союзного прем’єра М. І. Рижкова через 2 години. Створення Держатомнагляду СРСР також не вирішило проблем компетентного управління АЕС.

Матеріали кримінальної справи з Чорнобильської аварії, що включають 57 томів і знаходяться в архіві Верховного Суду Росії, переконливо свідчать про те, що передумови катастрофи були створені задовго до 26 квітня 1986 р. Директор ЧАЕС В. Брю­ханов, теплотехнік за освітою, який добре опанував теплогенератори і набув досвіду управління тепловими електростанціями, підписав акт прийому 4-го блоку в експлуатацію з оцінкою «добре» без перевірки однієї із систем безпеки, що категорично заборонено правилами експлуатації ядерної установки. Головним інженером станції було призначено М. Фоміна, який працював до цього начальником районних електромереж у м. Кобеляки Полтавської області. Трапилось так, що ЧАЕС була єдиною в СРСР станцією, де директор і головний інженер не були фахівцями-ядерниками. Саме М. Фоміну належала ідея експерименту із впровадженням режиму «вибігу», тобто виробленням турбогенераторами електроенергії після припинення подачі пари на лопатки їх турбін. Він прагнув обійняти посаду директора ЧАЕС, про що знали не лише працівники станції, а й Міненерго України, яке планувало призначити його директором Хмельницької АЕС. Програма експерименту була розроблена ... бригадним інженером-електриком «Донтехенерго» (м. Горлівка) Г. Метленко і власноруч затверджена М. Фоміним. Вона охоплювала монтаж і підключення саморобного керуючого приладу (так званого блоку вибігу). Про це нічого не знав начальник зміни («нічний директор» станції) Б. Рогожкін, а також начальник реакторного цеху О. Коваленко.

У матеріалах кримінальної справи є чимало свідчень про утис­кання критики в процесі управління ЧАЕС, панування на підприємстві патріархально-селянських стосунків. ЧАЕС посідала перше місце в «секретній» зведеній таблиці Міненерго СРСР за показником «п’яних інцидентів», тобто за кількістю випадків вживання алкоголю безпосередньо на робочих місцях. Матеріали справи містять також остаточні висновки причин аварії, які були сформульовані до 11 травня 1986 р. У документі № 29 від 7.06.1986, зазначається, що загальною причиною аварії була низька культура працівників АЕС. Йдеться не про кваліфікацію, а про культуру роботи, внутрішню дисципліну і відчуття відповідальності. Документ № 31 від 11.05.1986 містить таку оцінку: «Вибух відбувся внаслідок грубих порушень правил роботи, технології і недотримання режиму безпеки при роботі 4-го блоку АЕС». Головний конструктор реактора РМБК академік М. Доллежаль так прокоментував причини аварії: «На Чорнобильській станції був жахливий персонал, ми безрезультатно звертались до всіх інстанцій, говорили про халатний режим експлуатації. У трагічний день у ході чергового експерименту реактор загнали в режим кавітації. Потім дарма гасили, дарма сипали пісок — у результаті над всім світом рознісся радіоактивний аерозоль». Показовим також був коментар згаданого академіка А. П. Александрова: «А там (на блоці. — Є.П.) не було тільки захисту від дурня, що задумав відключити захист заради свого експерименту».

Масштаби аварії було оцінено не відразу. Насамперед сама аварія на секретному союзному об’єкті старанно приховувалась. Адже перші повідомлення про радіоактивне забруднення атмо-
сфери надійшли від лабораторії університету м. Упсала (Швеція) вже 26 квітня 1986 р. Перше офіційне повідомлення про аварію в оптимістичному варіанті містилось у газеті «Правда» лише 30 квітня, в якому зазначалось, що радіаційна ситуація стабілізована. Однак, за даними МАГАТЕ, на території ЧАЕС рівень радіації досягав 5 тис. мікрорентген на годину, у Києві — 220, у Москві — 11, у Лондоні — 6. Через зміну напряму вітру в ніч на 1 трав­ня на Київ у столиці України було відмінено етап знаменитої в ті роки велогонки Миру, однак святкова першотравнева демонстрація відбулась вчасно за участю вищих керівників республіки і тривала 1 годину 50 хвилин. Навіть фахівці-атомники та енергетики не усвідомлювали масштабів катастрофи. Наприклад, Міністр середнього машинобудування СРСР, Тричі Герой Соціалістичної Праці Є. П. Славський заспокоював керівника опера­тивної групи Політбюро ЦК Компартії України О. П. Ляшка і пропонував йому: «Та не лякайте. Я ось приїду і своєю сідницею закрию вам реактор». А союзний Міністр енергетики А. І. Майо­рець, колишній директор Запорізького трансформаторного заводу, на засіданні Державної комісії 2 травня не лише переконував присутніх у досягнутих успіхах з ліквідації аварії, а й назвав терміни введення в експлуатацію 5-го і 6-го блоків за планом.

Незважаючи на складні умови після аварії і припущені помилки, було здійснено величезну роботу з ліквідації її наслідків. 27 травня протягом 2,5 години евакуювали населення м. Прип’яті в кількості 60 тис. осіб. У травні з Києва було вивезено 360 тис. дітей та 140 тис. їхніх матерів. Неоцінненим є внесок пожежних, військових, будівельників, шахтарів та інших працівників. П’ять тисяч солдат у вересні скинули з дахів прилеглих приміщень 300 т радіоактивного графіту і металевих комплектів з ядерним пальним, які створювали в цих місцях радіоактивний фон у 10 тис. рентген на годину. Вони отримали по тисячі карбованців і були демобілізовані з опроміненням від 20 до 40 бер, тому переважна їх частина померла через 5—7 років. Величезна робота, що дістала схвальну оцінку відомого фахівця в галузі радіаційної медицини доктора Гейла, була проведена медичними працівниками. Нарешті, прийняття в експлуатацію наприкінці листопада 1986 р. спеціального об’єкта «Саркофаг», який було зведено над законсервованим 4-м блоком, означало стабілізацію радіаційної обстановки в регіоні.

У наступні роки довелось збудувати нове місто Славутич, в якому розмістився персонал, що обслуговував три працюючі блоки ЧАЕС. Після отримання незалежності Україна втратила союзну підтримку для обслуговування 4-го блоку, а Чорнобильська катастрофа набула політичного забарвлення. У грудні 1991 р. Верховна Рада України за пропозицією голови Комісії з питань Чорнобильської катастрофи В. Яворівського прийняла рішення притягти до кримінальної відповідальності колишніх керівників України за їхні дії після аварії. Згодом Прокуратура закрила цю справу спочатку «за давністю», а потім через шість років — «за відсутністю складу злочину».

Міжнародна громадськість була стурбована подальшою експлуатацією ЧАЕС. Розвинуті країни пропонували свою допомогу в закритті ЧАЕС і подоланні енергетичного дефіциту. 15 грудня 2000 р. ЧАЕС була урочисто виведена з експлуатації, незважаючи на заперечення фахівців-енергетиків і жителів м. Славутич. Мер цього міста Володимир Удовенко так висловив свою позицію: «Зупинка станції не була підготовлена як у технічному плані, так і в соціальному. Все робилось, як завжди: спішно і з єдиною метою — якомога швидше натиснути «кнопку». Адже навіть сьогодні, в середині 2003 р., немає не тільки державної програми і проектно-кошторисної документації, але навіть концепції зняття з експлуатації Чорнобильської станції».

Подальше обслуговування ЧАЕС потребує значних ресурсів, насамперед на зведення над 4-м енергоблоком другого саркофага «Арка» з надміцного скла, другого сховища відпрацьованого ядерного палива і т. ін. Адже в об’єкті «Укриття» залишається 95 % палива, що знаходилось у реакторі на момент аварії. У 2002 р. для виведення станції з експлуатації було потрібно 416 млн грн. У бюджеті України передбачалось 228,4 млн грн, а фактично профінансовано лише 161 млн грн. Потреби на 2003 р. становлять 347 млн грн, а в бюджеті заплановано 248 млн грн. У цих умовах західні партнери-підрядчики, що виграли тендери, відмовляються від поставок устаткування. Суперечності між Верховною Радою і Держмиткомом України про оподаткування вантажів ЧАЕС зупинили їх розмитнення. Таким чином, ЧАЕС досі залишається небезпечним ядерним об’єктом, наслідки існування якого, на думку Міненерго Росії, є непередбачуваними. Однак західні країни не поспішають виконувати взяті на себе зобов’язання щодо виведення станції з експлуатації і введення в дію замінюючих енергопотужностей.

Чимало проблем існує і в місті енергетиків — Славутичі. Хоча в цьому місті утворено вільну економічну зону, проблеми зайнятості його населення загострюються. У місті розпочато будівництво волоконно-оптичного кабелю у співдружності з британською фірмою «Р-Е інтернешнл» у межах міжнародного проекту в галузі ядерної енергетики Міністерства торгівлі і промисловості Великобританії. Реалізація проекту не лише докорінно підвищить якість національного і міжнародного зв’язку, інтернет-послуг, а й створить 200—300 постійних робочих місць у регіоні. Британці також планують надати допомогу у створенні кредитної спілки. Однак понад 5 тис. працівників, що втратили роботу на ЧАЕС, залишаються безробітними. Тому місцева влада наполегливо шукає зарубіжних і вітчизняних інвесторів для розвитку бізнесу в місті.

Кейс: «Локхід Мартін»*

Компанія «Локхід Мартін» розташована у м. Сіетлі (США) і є відділенням міжнародної корпорації «Локхід». Ця компанія відома у світі своїм досвідом планування кар’єри робітників («синіх комірців»). Важлива роль у цьому процесі належить формуванню етичних стосунків у компанії шляхом опанування кожним працівником так званого кодексу етики, який отримує кожен з них при вступі на роботу до «Локхід Мартін». Нижче наведено текст цього кодексу:

Шановні колеги!

Lockheed Martin дотримується найвищих стандартів етичної поведінки в кожній справі спільно з усіма партнерами-працівниками, споживачами, громадськістю, постачальниками та акціонерами.

Як новий член родини Lockheed Martin ви незабаром отримаєте примірник книги «Дотримання норм. Кодекс етики та ведення бізнесу Lockheed Martin». Кодекс також можна прочитати на web-сторінці в Інтернеті: http://www.imco.com.

Для того щоб стати провідною світовою компанією ХХІ ст., Lockheed Martin повинна дотримуватися високих норм етики бізнесу у США та інших країнах, в яких веде бізнес. У діяльності ми керуємося такими етичними принципами і цінностями.

Чесність: бути правдивими у всіх наших зусиллях; бути чесним і відвертим один з одним, а також нашими клієнтами, громадськістю, постачальниками та акціонерами.

Цілеспрямованість: казати те, що думаємо; виконувати те, що обіцяємо; відстоювати те, що вважаємо правильним.

Повага: ставитися один до одного з гідністю і справедливістю, цінуючи розмаїття персоналу та унікальність кожного працівника.

Довіра: формувати довірливі стосунки через роботу в командах та відкрите спілкування.

Відповідальність: не боятись обговорювати і звітувати про проблеми на робочих місцях, порушення закону, нормативних актів та політики компанії, у разі сумніву радитися з іншими.

Громадський обов’язок: дотримуватись усіх законів США, а також тих держав, де є наш бізнес; робити все від нас залежне для поліпшення суспільства, в якому ми живемо.

Норм Августін, голова ради директорів
Ванс Кофман, виконавчий директор.

Кейс: «Південна їжа»*

«Чумак» — це торговельна марка спільного шведсько-укра­їнського підприємства «Південна їжа» (South Foods Inc.), створеного 29 травня 96 р. 76 % акцій цього підприємства належать шведській харчовій компанії «Опівнічне сонце» (Midnight Sun Inc.), створеній ще в 1930 р. для виробництва джемів з лісових ягід (морошки, брусниці, журавлини та ін.), а решта — Фонду державного майна України. Компанію очолюють двоє шведських громадян — діти керівників шведської сімейної компанії, які набули в цій компанії певного досвіду роботи до поїздки в Україну. Напрям діяльності підприємства — виробництво кетчупів, майонезів, соків, консервованих огірків, помідорів та ін.

Йохан Боден (1971 р. народження) закінчив школу фінансів і маркетингу у Стокгольмі, багато подорожував по світу у справах фірми. На його думку, щоб розпочати бізнес, треба бути молодим і наївним. У юності бачиш тільки можливості, а зрілий вік відкриває очі на безліч проблем. Карл Стурен (1974 р. народження) закінчив коледж природничих наук у м. Вісбі та паралельно зі службою в армії (кавалерія) — військову академію. Боден постійно мешкає в Україні з 1996 р., а Стурен — з 1994-го. Боден керує функціональними підрозділами фінансів, маркетингу та збуту, які мають своїх українських директорів. Стурен спрямовує діяльність агроцентру, Каховської фабрики та Скадовського заводу, які очолюються також українськими керівниками.

Створенню спільного підприємства передувала дворічна діяль­ність Стурена в Україні та інших країнах за дорученням шведської компанії. За цей час він відвідав 32 харчових підприємства в Україні, побував у Молдові, Румунії, Македонії. Створене ним спільне підприємство в Києві його не задовольнило. Інвестори вирішили працювати в регіонах, де темп життя спокійніший, західний бізнесмен стає основним платником податків і може без будь-яких хабарів домогтися належної поваги до себе з боку місцевої влади. За місцевого наставника Карла став Віктор Пляшечук — полковник у відставці, який згодом обійняв посаду першого заступника директора компанії та директора агроцентру. Стурен називає його «українським батьком».

Реконструкцію Каховської фабрики і введення її в дію було здійснено протягом 10 днів після створення СП. Через вісім тижнів вдалось подолати дві соціальні проблеми: пияцтво та крадіжки. Для цього довелось звільнити кількох працівників, створити сучасні за європейськими вимогами умови праці і соціально-побутові умови, сплачувати належну зарплату в межах 150—300 грн на місяць. Харчування в їдальні безкоштовне. Вздовж виробничих корпусів висаджуються шпалери трояндових кущів.

На підприємстві працюють чимало колишніх офіцерів, які, на думку керівництва, можуть створити належні порядки. Однак його не вдається забезпечити при збиранні урожаю огірків, під час якого тимчасові робітники витоптують гудину і фірма втрачає до 40 % врожаю. Однак, незважаючи на ці та інші проблеми, компанія є цілком успішною, про що свідчить збільшення обсягу продажів за перші два роки до 1,5 млн дол. на місяць. Покупцями продукції з торговельною маркою «Чумак» стали мільйони людей. З травня по жовтень на постачання сировини для підприємства працює близько 40 тис. працівників інших підприємств. Знач­на частина продукції експортується до Росії та Білорусі. «Чу­мак» не лише найбільший платник податків у Херсонській області, а й спонсор фестивалю «Таврійські ігри». Прибуток реінвестується у розвиток компанії. Її керівники готові навіть підписати документ про те, що протягом наступних 20 років вони зобо­в’язуються спрямувати весь прибуток на розвиток підприємства.

При створенні власної торгової марки, слогану «З лану до столу», а також символу фірми — колеса чумацького воза, було зроблено ставку на історію України та любов до неї її громадян. При створенні нової продукції в процесі її дегустації бере участь населення Каховки. Скажімо, при куштуванні понад 100 зразків майонезу для подальшої доробки було відібрано лише 10 найбільш популярних, з яких після повторної дегустації залишили для виробництва лише один вид.

Боден і Стурен достатньо опанували російську й українську мови, роблять ставку на український персонал. На їхню думку, іноземні фахівці можуть допомогти в розробці ідей розвитку бізнесу, розробити рецептури, але керувати у державі з іншим менталітетом вони неспроможні. Тому значні кошти вкладаються у навчання і розвиток персоналу. Зокрема, двоє працівників відділу маркетингу успішно закінчили в Міжнародному інституті бізнесу (м. Київ) престижну англомовну програму Привілейованого інституту маркетингу (Великобританія), яку опановують фахівці більше ніж у 40 країнах світу. А на запитання про те, як довго вони збираються працювати в Україні, шведи дали відповідь з українським гумором: «Того ніхто не знає, — сказав Й. Боден, — якби ми з Карлом жили у в’язниці, то відповідь на це запитання випливала б з терміну ув’язнення. Але ми люди вільні. Проте ціл­ком певно можемо сказати, що залишатимемося в Україні доти, доки існуватиме «Чумак». Ми любимо свою компанію і не маємо планів виїжджати».

Контрольні запитання

1. У чому полягають особливості міжнародної етики?

2. Які особливості притаманні соціальній відповідальності ТНК?

3. Які існують принципи міжнародної ділової етики?

4. Як впливає національний менталітет на міжнародний бізнес-етикет?

5. У чому полягає відмінність американської та японської ділової етики?

6. Як пов’язані національні культури із соціальною відповідальністю міжнародних компаній?

7. У чому полягають особливості статусу жінки-менеджера в міжнародних корпораціях?

8. В яких країнах жінки-менеджери мають кращу перспективу для службового просування: Японія, США, Південна Африка, Україна?

9. Які існують бар’єри для просування жінок-менеджерів у міжнародних корпораціях?

10. Які перспективи посилення ролі жінок у міжнародному менеджменті?

Навчальні завдання для самостійної роботи

1. На основі опанування літератури та узагальнення практики бізнесу назвіть п’ять правил, що входять до складу міжнародного ділового етикету.

2. Знайдіть два переконливих приклади соціальної відповідаль­ності українських відділень міжнародних корпорацій.

3. Наведіть по три сильні і слабкі сторони менеджера-жінки у міжнародних корпораціях.

4. Знайдіть приклад успішної української жінки-менеджера у сфері міжнародного бізнесу.

5. Запропонуйте дві-три поради жінкам-менеджерам для просування в міжнародному бізнесі.

6. Знайдіть приклади соціальної безвідповідальності в кейсі «ЧАЕС».

7. Знайдіть аргументи на користь випадковості Чорнобильської аварії.

8. Сформулюйте принципові відмінності радянського і західного підходів до розвитку ядерної енергетики.

9. Знайдіть приклади соціальної відповідальності в кейсі «ЧАЕС».

10. Сформулюйте етичні принципи діяльності шведсько-україн­ського спільного підприємства «Південна їжа» (м. Каховка).

Тести

Одиничний вибір (правильно — помилково)

1. Американські корпорації прагнуть замість хабарів місцевим чиновникам надавати субсидії для розв’язання проблем у приймаючих країнах.

2. Жінки мають більшу інтуїцію, ніж чоловіки. Вони володіють шостим чуттям, яке називають жіночою інтуїцією.

3. Чоловіки вимогливіші до себе і карають себе частіше, ніж жінки.

4. Жінки і чоловіки однаково емоційні під час розмови.

5. Проект «Всесвітньої угоди» щодо дотримання міжнародними корпораціями принципів соціальної відповідальності було проголошено К. Ананом на Генеральній асамблеї в 1999 р.

Множинний вибір

1. У результаті досліджень Д. Тенен було встановлено, що в процесі комунікацій ... намагаються підкреслити свій статус і незалежність у той момент, як ... під час розмови прагнуть передусім встановити контакт.

а) чоловіки, жінки;

б) японці, американці;

в) жінки, чоловіки;

г) американці, японці;

д) вищі керівники, нижчі керівники.

2. «Золоте правило» етичної поведінки, яке приписує поводити себе стосовно інших так, як ми хотіли б, щоб вони ставились до нас, сформульовано ...

а) релігією;

б) Кітом Девісом;

в) Леоном Салліваном;

г) ООН;

д) кимось іншим.

3. ... модель службового просування жінок по щаблях менеджменту в міжнародних корпораціях ґрунтується на визнанні рівних можливостей чоловіків і жінок.

а) рівноправна;

б) компліментарна;

в) внескова;

г) материнська;

д) швидка.

4. Концепція про те, що бізнес має лише одну відповідальність — працювати заради інтересів акціонерів — вперше була сформульована ...

а) Ф. Тейлором;

б) Г. Фордом;

в) А. Файолем;

г) У. Вандербілдом;

д) М. Фрідманом.

5. Рішення головного інженера ЧАЕС М.Фоміна провести експеримент на 4-му блоці в ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. з позицій концепції соціальної відповідальності слід кваліфікувати як ...

а) протидія;

б) оборона;

в) пристосування;

г) сприйняття;

д) безвідповідальність.

6. Відсутність правдивої інформації, з одного боку, а також перекручена її подача, з іншого, — формує у населення комплекс ... ... , у результаті чого в нього виникає психологічна невідворот­ність захворювання.

а) недовіри владі;

б) недовіри корпораціям;

в) власного безсилля;

г) жертви Хіросіми;

д) жертви Чорнобиля.

7. Турбота про зменшення забруднення довкілля транспортними засобами корпорації «Лукойл» у моделі Вінтера належить до функції ...

а) виробництва;

б) зовнішніх зв’язків;

в) кадрів;

г) фінансів;

д) організації.

8. На ділових зустрічах співробітники уважніше слухають ..., ніж ...

а) чоловіків, жінок;

б) жінок, чоловіків;

в) американців, японців;

г) німців, французів;

д) колег, підлеглих.

9. Концепція ... ґрунтується на рівній відповідальності у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, незалежно від релігійних вірувань і культурних уподобань.

а) утилітаризму;

б) сприйняття;

в) пристосування;

г) оборони;

д) справедливості.

10. З погляду міжнародних корпорацій найгострішою етичною проблемою в їх співпраці з компаніями країн з перехідною економікою є ...

а) сексуальні домагання місцевого персоналу;

б) інтелектуальне піратство;

в) дискримінація місцевого персоналу;

г) дискримінація експатріантів;

д) дискримінація національних меншин.

Збіг

Завершення

1. Прийняття в 1977 р. ... ... законодавчого акта про практику корупції в іноземних країнах було зумовлено розголосом негативних явищ підкупу керівництвом корпорації ... вищих державних посадовців ... .

2. Дослідження взаємозв’язку між корупцією та економічним розвит­ком виявило ... ... вплив на ... ... ... країни.

3. Нормативні вимоги щодо етичності поведінки менеджерів у приймаючій країні з боку законодавства ... країни ... ... , ніж у своїй країні, тобто існують ... етичні стандарти.

4. Складність розмежування ... від звичайних дружніх стосунків між представниками різних культур потребує від учасників, з одного боку, шукати відповіді на запитання, що стоїть за ..., а з іншого — знаходити переконливі форми ... від цих ... .

5. Відповідно до останніх досліджень ... роблять більше прямих заяв, котрі поєднуються з тим, що ... частіше конфліктують і більше створюють проблем, ніж ... .

Термінологічний словник ключових понять

Дискримінація — проведення відмінностей між різними людьми в процесі їхньої діяльності за непрофесійними критеріями: стать, раса, вік, національність, вірування, стан здоров’я і т. ін., що не мають відношення до виконання ними своїх службових обов’язків.

Дискримінація позитивна (перевернута) — надання певних переваг тим чи іншим соціальним групам, що постраждали ву минулому від дискримінації, шляхом надання пільг у найму на роботу, призначення на посади представників цих груп навіть у випадках, коли є кваліфікованіші кандидати.

Екологічний менеджмент — система управлінських інструментів, що регулюють вплив діяльності організації на навколишнє середовище.

Еколометрика — перетворення екологічних вимог суспільства на універсальну мову кількісних показників діяльності корпорації, що використовуються в практиці прийняття і реалізації управлінських рішень.

Етика бізнесу — система моральних зобов’язань розрізняти і враховувати в процесі прийняття рішень правильні і помилкові поведінку і вчинки.

Міжнародна ділова етика — різновид етики, що ґрунтується на дотриманні міжнародних нормативно-правових актів, традицій та звичаїв.

Міжнародна допомога — матеріальні, фінансові, інформаційні ресурси, що надаються безкоштовно або на пільгових умовах міжнародними організаціями чи корпораціями окремим країнам або регіонам для розв’язання невідкладних проблем чи прискорення їх соціально-економічного розвитку.

Міжнародна корупція — підкуп міжнародними корпораціями, урядовими і неурядовими організаціями інших країн посадових осіб органів державної влади й управління приймаючих країн з метою прийняття рішень на користь цих організацій.

Міжнародна мережа екологічного менеджменту — всесвітній союз некомерційних ділових асоціацій у галузі екологічного менеджменту і сталого розвитку.

Міжнародна репутація фірми — громадська думка в двох або біль­ше країнах про діяльність міжнародної компанії.

Міжнародний діловий етикет — встановлений міжнародними традиціями порядок поведінки, форм спілкування, яких дотримуються в офіційних відносинах учасники міжнародного бізнесу.

Міжнародні принципи корпоративної соціальної відповідальності — основоположні правила ведення бізнесу, яких неухильно дотримуються транснаціональні корпорації по всьому світу.

Міжнародні стандарти екологічного менеджменту ISO-14000 — система вимог до екологічної діяльності організацій, що сформульована міжнародною організацією стандартів у стандартах серії ISO-14000 (14001—14050).

Міжнародні хабарі — грошові і негрошові винагороди чи послуги, що надаються міжнародними корпораціями посадовим особам органів державної влади та управління приймаючої країни як оплата злочинних дій цих осіб в інтересах корпорації, що караються законом цієї країни.

Модель Вінтера — концепція доктора Вінтера для комплексної розробки екологічної політики й організаційної системи менеджменту таким чином, щоб однаково ефективно досягати комерційних і екологічних цілей.

Політика позитивної дії — система управлінських інструментів, інституціональних і етичних дій щодо усунення дискримінації в бізнесі і дотримання виключно професійних критеріїв при наборі, призначенні, адаптації, просуванні і звільненні персоналу.

Сексуальні домагання — неспровоковані сексуальні зазіхання, спро­би досягти прихильності та інші словесні і фізичні дії сексуального характеру, спрямовані на працівника, які справляють вплив на його (її) діяльність і подальшу кар’єру.

Система екологічного менеджменту — сукупність взаємозв’я­заних ланок менеджменту в організації, що забезпечують виконання нею заздалегідь прийнятих екологічних зобов’язань відповідно до міжнародних стандартів ISO-14000.

«Скляна стеля» — невидимий бар’єр, що перекриває жінкам шлях до вищих посад у бізнесі внаслідок соціальної дискримінації.

Соціальна безвідповідальність — ігнорування організаціями негативних наслідків ведення свого бізнесу для суспільства в цілому, включаючи своїх працівників.

Соціальна відповідальність — певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми розвитку суспільства.

Рекомендована література до теми

1. Винтер Г. Модель экологического менеджмента: Пер. с англ. — Минск: УП «Технопринт», 2001. — 320 с.

2. Герет Т. М., Клоноскі Р. Дж. Етика бізнесу: Пер. з англ. — К.: Основи, 1997. — 214 с.

3. Гіл, Чарлз В. П. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку: Пер. з англ. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — С. 108—110.

4. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін.; Кер. авт. кол. і наук. ред. О. Г. Білорус. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 540—607.

5. Гончаров В. В. Руководство для высшего управленческого персонала: В 2-х т. — Т. 1. Опыт лучших промышленных фирм США, Японии и стран Западной Европы. — 2-е изд., доп. — М.: МНИИПУ, 1997. — С. 695—718.

6. Дэниелс Дж. Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: Внешняя среда и деловые операции. — М.: Дело, 1994. — С. 97—98, 379—380, 415—416.

7. Кредісов А. І., Панченко Є. Г., Кредісов В. А. Менеджмент для керівників. — К.: Т-во «Знання» КОО, 1999. — С. 67—84.

8. Международный менеджмент: Учеб. для вузов / Под ред. С. Э. Пивоварова, Д. И. Баркана, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. — СПб.: Питер, 2000. — С. 559—567.

9. Менеджмент: Пер. с англ. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1999. — С. 303—307, 349—356, 394—395, 625—628.

10. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КДЕУ, 1996. — С. 69—75.

11. Современный бизнес: Учебник: В 2-х т.: Пер. с англ. — М.: Республика, 1995. — С. 134—175.

12. Социальная ответственность: новые требования к бизнесу в постиндустриальную эпоху // Персонал. — 2002. — № 2. — С. 72—78.

Тема 14. Становлення глобального менеджменту

Основні питання до вивчення

1. Усвідомити відмінності між глобальним управлінням і глобальним менеджментом.

2. Показати становлення глобальних підприємств.

3. Описати глобальне управління людськими ресурсами в багатокультурному середовищі.

4. Проаналізувати розвиток глобального управління фінансами.

5. Оцінити глобалізацію технологічного розвитку.

6. Виявити взаємозв’язок між глобальним менеджментом і природним середовищем.

Методичні поради до вивчення теми

На початку вивчення теми важливо звернути увагу студента на те, що вона є найскладнішою у курсі. По-перше, ця тема завер­шальна, підбиває підсумки курсу і студенту може здатись, що питання цієї теми йому вже знайомі. Наприклад, питання глобаль­них корпорацій розглядались у першій темі, управління люд­ськими ресурсами — у темі 6 і т. д. За такого поверхневого підходу можна упустити важливі якісно нові положення, пов’я­зані насамперед з глобальною діяльністю корпорацій.

По-друге, ця тема є надзвичайно динамічною, оскільки в сучасних умовах глобалізація прискорюється, а тому в практиці міжнародного бізнесу відбуваються значні зміни, що віддзеркалюються в численних публікаціях з глобалістики — нової галузі знань, що вивчає планетарні процеси. Наприклад, тільки в одній з рекомендованих монографій О. Г. Білоруса наводиться понад 600 джерел: 330 у списку літератури [1, с. 343—353] і ще стільки ж у примітках по тексту.

По-третє, проблема глобалізації, а отже, і глобального менеджменту, є надзвичайно суперечливою і дискусійною. Дослідники-глобалісти, політичні і громадські діячі різних країн, менеджери провідних транснаціональних корпорацій дотримуються і гаряче відстоюють не лише в теорії, а й на практиці протилежні погляди, що призводить до гострих міжнародних конфліктів. Яскравим прикладом у цьому зв’язку є війна коаліції країн на чолі зі США з Іраком навесні 2003 р., яку Росія, Німеччина та Франція вважали до конфлікту передчасною. Чимало фахівців взагалі вва­жають цей конфлікт помилкою з боку США. Адже гіпотеза його ініціаторів про наявність в Іраку зброї масового знищення, яка загрожувала світу, так і не знайшла свого підтвердження. Отже, причина для розв’язання війни виявилась безпідставною, вига-
даною.

По-четверте, глобальні зміни є не лише швидкими, а дуже часто такими, що не піддаються прогнозуванню. Альтернативи глобалізації виглядають настільки протилежно, що загрожують існуванню людства. У цьому зв’язку вельми актуально виглядає попередження одного з провідних у світі вчених-глобалістів А.Тойнбі: «Людство, очевидно, повинно вибрати одне з двох: або вчинити самогубство, або навчитись жити як одна сім’я» [11, с. 26]. За таких альтернатив ситуація у сучасному глобалізованому світі змінюється настільки радикально, що стає непрогнозованим навіть для досвідчених політиків і провідних вчених на перспективу в 5—10 років, які вимушені змінювати свої погляди і найвиваженіші концепції. На це звертає увагу член-кореспондент НАНУ Б. Г. Білорус, президент Міжнародного інституту глобаліс­тики [1, с. 50]. Як науковий редактор першого українського видання відомої книги Б. Гаврилишина «Дороговкази в майбутнє» [3] О. Г. Білорус поділяв точку зору автора про неможливість «створення однієї могутньої країни (США) світової (глобальної) імперії чи встановлення гегемонії». Однак сьогодні він вважає такий висновок сумнівним, а «загрозу однополюсного глобального імперіалізму цілком реальною. Бо вона має під собою нове економічне підґрунтя — велику економічну потугу глобальних корпорацій, консолідовану із силою наддержави (США) і міжнародних фінансових і торговельних організацій» (МВФ, СБ, СОТ та ін.) [1, с. 50].

І, нарешті, по-п’яте, не існує навчальних видань, повністю чи частково присвячених глобальному менеджменту. Тому в списку рекомендованої літератури наведено більше джерел, ніж в інших розділах. Ми розраховуємо на інтерес студентів до останньої теми, окремі аспекти якої розглядаються у наведених джерелах, з яких можна довідатись і про інші видання, які стосуються питань формування глобального менеджменту. Серед наведених джерел відзначимо навчальні видання, в яких висвітлюються окремі питання управління міжнародними корпораціями в умовах глобалізації [4, 6, 9, 12]. Управління глобальними корпораціями є предметом досліджень уже загаданого вченого О. Г. Білоруса [1, 5]. Чимало цікавого матеріалу і конкретних прикладів студент може знайти в роботах вітчизняних авторів [2, 13] та зарубіжних дослідників [3, 7, 8, 10, 11, 14]. З урахуванням особливостей теми в списку літератури наведено дві англомовні книги, з якими можуть попрацювати студенти для сприйняття позицій провідних зарубіжних авторів-глобалістів в оригіналі [15, 16].

При самостійному вивченні першого питання слід зрозуміти чотири основні концепції глобального управління: синонімічна, планетарна, наднаціональна і цивілізаційна.

Синонімічна концепціяполягає в тому, що під глобальним менеджментом розуміють сучасний етап (форму) управління між­народними корпораціями, що динамічно змінюється під впливом процесів глобалізації. Така концепція цілком пояснюється прагненням прибічників зробити наголос на сучасних змінах у міжнародному менеджменті. З цієї концепції випливають, наприклад, ідеї глобальної відповідальності [2], глобального мислення [7, 10, 15], глобального управління людськими ресурсами [4, с. 686—688], глобального управління коштами [4, с. 752—762]
і т. ін.

Планетарна концепціявиходить з того, що глобальний менеджмент існує лише в транснаціональних корпораціях [6, с. 12]. У цьому зв’язку, наприклад, О. Г. Білорус вживає терміни «корпоративний», «державно-корпоративний глобалізм» [1, с. 137] та «глобально-корпоративний менеджмент» [1, с. 182]. Такий підхід ґрунтується на упередженні подальшого наростання загрози державам-націям з боку глобальних корпорацій. Адже загальні доходи десяти найбільших глобальних корпорацій становлять космічну цифру — 13 трлн дол. США, а їх активи — 35 трлн дол. США. Середній дохід однієї з цих корпорацій, наприклад, у 120 разів перевищує Державний бюджет України, який становить 10 млрд дол. США [1, с. 182—183].

Наднаціональна концепція глобального менеджментуробить наголос на утворенні міжнародних організацій, що впливають на діяльність не лише держав, а й транснаціональних корпорацій. Відомі політичні діячі З. Бжезинський та М. Горбачов запропонували створити світові уряди для інтегрованого глобаль­ного управління [1, с. 110—111]. Ця концепція має на меті взяти під контроль сам процес глобалізації, подолати її стихійний характер. З 1996 р. робляться доповіді Комісії ООН з глобального управління і співробітництва. Прибічники такого погляду спираються на французьку доктрину глобалізації в модифікації «мон­діалізації», яка ґрунтується на розвитку наднаціональних меха­нізмів управління в умовах інтенсифікації глобалізованої економіки і суспільної інтеграції. Про складові (основні напрями) глобального управління в такому контексті студент може дізнатись із книги «Глобалізація і безпека розвитку» [5, с. 36—37].

У цьому зв’язку студенту також доцільно опанувати відповідний розділ навчального посібника «Транснаціональні корпорації» [12, с. 221—224], в якому викладено історичний нарис наддержавного регулювання діяльності цих корпорацій, практика і політика регулятивної діяльності Організації Об’єднаних Націй та Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), а також адаптація ТНК до умов наддержавного регулювання їх діяльності. Зокрема, студент дізнається про невдачу в розробці Кодексу поведінки ТНК в 1970—1990 рр. під егідою ООН, а також про зміст Угоди про ТНК, прийнятої 21 червня 1976 р. як Додаток до Декларації країн ОЕСР про міжнародні інвестиції і транснаціональні корпорації. Важливо звернути увагу студента на те, що зазначена угода сформувала сучасну систему міжнародних стандар­тів у регулюванні відносин ТНК з приймаючими країнами. Метою цієї угоди є «підтримка позитивного внеску ТНК в економічний і соціальний прогрес і мінімізація труднощів, пов’язаних з деякими операціями ТНК» [12, с. 228]. А засобом досягнення цієї мети, на думку країн — членів ОЕСР, має стати «повсюдне поліпшення інвестиційного клімату».

Практика свідчить, що значна кількість країн протягом 90-х років минулого століття вжили відповідних заходів щодо поліпшення інвестиційних режимів (табл. 14.1).

Таблиця 14.1

ЗМІНИ В НАЦІОНАЛЬНИХ НОРМАТИВНИХ ПОЛОЖЕННЯХ
ЩОДО ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕЖИМІВ [12, с. 243]

Важливо зазначити, що наднаціональна концепція глобального менеджменту викликає і серйозні застереження, оскільки вона припускає необмежене втручання глобальних корпорацій у внутрішні справи держав, країн і народів, а людина стає глобально-беззахисною. Розгорнутий критичний аналіз негативних наслідків реалізації концепції «світового уряду» і «нового глобального інтернаціоналізму» міститься у згаданій вище монографії О. Г. Бі­лоруса.

Цивілізаційна концепція глобального менеджментувиходить з того, що його формування відбувається одночасно зі становленням глобальної цивілізації. На думку одного з провідних фахівців з міжнародного бізнесу Г. Перлмуттера, становлення глобальної цивілізації призведе до появи дуже широкої і навіть хаотичної мозаїки культурних відмінностей і міжнародних культурних гібридів. За таких умов корпорації повинні змінювати свої системи управління в напрямі формування нового глобального менеджменту. З одного боку, такий менеджмент забезпечує дію компаній у глобальному масштабі, а з іншого, — дає змогу знаходити для себе місцевий ґрунт і локальні ніші в надзвичайно різноманітному культурному і географічному середовищі. За таким підходом формування фірмами глобального менеджменту включає розвиток таких трьох аспектів [10, с. 395]:

1. Впровадження менталітету глобальної цивілізації, тобто розуміння загальносвітових політичних, економічних, соціальних, культурних, демографічних, наукових, технологічних, медичних та екологічних факторів і процесів.

2. Компетентність у глобальному бізнесі: розуміння нових можливостей в епоху гіперкооперації, періодично виникаючий глобальний надлишок виробничих потужностей, зміна споживаць­ких цінностей, поступовий розвиток глобальної етики бізнесу, а також розмивання кордонів між секторами економіки, що приводить до появи нових глобальних парадигм бізнесу.

3. Глобальна міжкультурна компетентність: створення нових форм об’єднань (включаючи електронні), до яких входять культур­ні гібриди, з продавцями, оптовими торговцями, конкурентами, споживачами та організація «третього сектору» економіки, що віддзеркалює потреби споживачів у будь-якому куточку земної кулі.

При самостійному вивченні другого питання теми варто наголосити насамперед на глобальній ролі бізнесу, яка полягає у зростаючому впливі міжнародних корпорацій на зміни життєдіяльності дедалі більшої частки населення світу. Розвиток телекому­нікацій і транспорту, стрибкоподібне зростання електронної комерції, використання сучасної комп’ютерної техніки не лише в діловому житті, а й у побуті — це далеко не повний перелік напрямів впливу міжнародних корпорацій на якісні зміни життя міль­йонів людей різних країн. У цьому зв’язку доречно нагадати, що частка 500 найбільших транснаціональних компаній у прямих іноземних інвестиціях становить 80 %, а в міжнародній торгівлі — більше ніж половину [15, с. 11].

За показник рівня глобальності корпорацій можна використовувати індекс транснаціональності компаній. У табл. 14.2 представлені 20 міжнародних корпорацій, які є провідними за середньо­зваженим показником зарубіжної діяльності, яка визначається на основі трьох часткових індексів: обсягів продажів, активів та працівників.

Таблиця 14.2

ПРОВІДНІ ГЛОБАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ
ЗА ІНДЕКСОМ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОСТІ [15, с. 12]

Географічний розподіл 500 провідних корпорацій наведено в табл. 14.3.

Таблиця 14.3

ГЕОГРАФІЧНА СТРУКТУРА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ,
ЩО ВХОДЯТЬ ДО СПИСКУ «ФОРЧУН ГЛОБАЛ 500» [15, с. 14]

Опрацьовуючи друге питання теми, варто зважувати на тенден­цію подальшої глобалізації виробничих процесів і обслуговуючих структур. Прогнози свідчать, що через 20—25 років міжнародні корпорації будуть об’єднуватись і керуватись єдиною глобальною стратегією незалежно від особи власника. Ці глобальні економічні та організаційні мегасистеми потребуватимуть нового глобального топ-менеджменту.

При самостійному вивченні теми слід усвідомити одну з принципових сучасних особливостей глобалізації бізнесу. Вона пов’язана зі становленням так званих метанаціональних компаній, що будуються на новому виді конкурентних переваг. Ці переваги полягають у виявленні, компетентній оцінці, мобілізації і багатократному використанні знань з усього світу. Сучасний виклик для таких компаній полягає в інноваціях шляхом навчання від усього світу. Серед прикладів таких корпорацій: «Дженерал Електрик» (США), «Нокіа» (Фінляндія), «СТМ Мікроелектронікс» (Франція — Італія), «Шіссейдо» (Японія), «Проктер енд Гембл» (США), «Као» (Японія) та ін. Менеджмент метанаціональ­них корпорацій доповнюється системою управління знаннями, яка включає три інструменти:

1. Відчуття, яке означає ідентифікацію та оцінку існуючих по всьому світу знань, а також нових знань, що з’являються у всіх куточках земної кулі.

2. Мобілізація — інтегрування розпилених по всьому світу знань у конструктивні інновації і перетворення їх на ринкові мож­ливості нових продуктів і послуг.

3. Оптимізація — вбудовування створених інновацій всередину цінностей компанії, виробництва, маркетингу, поширення ефективності їх використання на глобальному рівні, отримання фінансової віддачі від створених інновацій.

Метанаціональні компанії мають своєрідну структуру та вимоги до персоналу. У такій структурі запроваджується посада головного керуючого по знаннях, якому підпорядковуються:

· інформаційні системи;

· інформаційні інструменти, бібліотеки всіх типів;

· розумова інфраструктура (розвідка, дослідження і розробки, аналітики і т. ін.).

Працівники цього підрозділу мають скоріше нагадувати подорожуючого посла, який особисто долає міжкультурні бар’єри в куточках можливого створення нових знань, ніж організованого кабінетного фахівця.

Усвідомлюючи особливості діяльності глобальних корпорацій, важливо брати до уваги нові критерії успіху, якими вони дедалі частіше керуються у корпоративному менеджменті. Не принижуючи значення фінансових показників, дослідження одного з провідних фахівців міжнародного менеджменту Р. Кантера довели, що ключового значення набувають три нематеріальних активи: концепції, компетентність, зв’язки [7, с. 263].

Концепції — це передові ідеї, проекти чи уявлення про товари і послуги, що створюють споживчі цінності на основі використання створених у світі знань.

Компетентність означає здатність поставити нові знання та ідеї на службу споживачам на найвищому рівні.

Зв’язки — це різноманітні альянси компаній, що використовуються для реалізації ключових можливостей, створення більш споживчих вигод, відкриття нових перспектив і розширення горизонтів бізнесу.

Компанії світового класу швидко оновлюють ці активи завдяки своїй підприємливості, більшій схильності до навчання і прагненню до співробітництва. Такі компанії швидко розвиваються у так званих міжнародних містах: Бостон, Майамі, Грінвілл, Спартанберг (США), Сінгапур, Гонконг та ін.

Для поглибленого засвоєння теми студентам можна скористатись моделлю Дж. Коллінза, яка дозволяє перетворити хороші компанії на корпорації світового класу (див. тему 7). Ця модель зображена на рис. 14.1 [8, с. 25].

Рис. 14.1. Модель Дж. Коллінза «Від гарного до видатного»

Ця модель включає шість послідовних кроків — від призначення керівників до розвитку технологій, які згуртовані в три групи. Якщо систематично приділяти увагу цим інструментам (маховик), то на певному етапі (після третього кроку) можливе стрімке зростання. Детальніше про зазначену концепцію студент може дізнатися з відомої книги Дж. Коллінза [8, с. 13—25]. Тут ми лише наводимо такий новий інструмент глобаль­ного менеджменту, як концепція «їжака». Вона пов’язана з вибором стратегії компанії і полягає у трьох колах, що перетинаються, кожне з яких дає відповідь на три простих, але винятково важливих питання. До стратегії включаються лише ті питання, які входять одночасно у всі три кола, тобто до зони взаємного перекриття.

Рис. 14.2. Концепція «їжака»

Автори дослідження під керівництвом Дж. Коллінза дослідили 1435 корпорацій, що перебували у списку «Форчун-500» в період 1965—1995 рр., і дійшли висновку, що 11 з них є видатними, оскільки їх фінансові результати більше ніж втричі перевершили середні по відповідних галузях (табл. 14.4).

Таблиця 14.4

ВИДАТНІ КОМПАНІЇ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ДЖ. КОЛЛІНЗА [8, с. 20]

Самостійно вивчаючи питання про глобальне управління людськими ресурсами, важливо звернути увагу на звуження загальносвітового ринку праці. Річ у тім, що сучасні оцінки ринку праці дозволяють дійти висновків про те, що для функціонування світової економіки в ХХІ ст. буде достатньо 20 % населення світу [1, с. 195]. Отже, решта населення без роботи може опинитись на межі виживання. Окрім того, як наслідок зменшення зайнятості існує загроза існуванню середнього класу — основи соціальної стабільності. І, нарешті, всезростаючий тиск глобальної конкурен­ції у сфері зайнятості тягне за собою десоціалізацію малого бізнесу. У табл. 14.5 представлені особливості управління людськими ресурсами в корпораціях світового рівня.

Таблиця 14.5

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ
В КОРПОРАЦІЯХ СВІТОВОГО КЛАСУ [15, с. 147]

Один з важливих проявів глобальних перетворень у праці є формування міжнародних високопродуктивних трудових колективів. Наприклад, корпорація «Форд» сформувала «глобальне конструкторське бюро», працівники якого створили ряд конкурентоспроможних моделей автомобілів. Суттєво було скорочено не лише кілька тисяч висококваліфікованих інженерів і менеджерів, а й терміни проектування нових моделей. Так, найновіша модель «Форд-Таурус» спроектована за 15 днів, тобто продуктивність проектування зросла більше ніж на 100 % [1, с. 206].

Сучасне управління людськими ресурсами в міжнародних корпораціях має відповідати одній з ключових категорій глобального менеджменту — глобальній розумовій спрямованості (global mind­set). Для ілюстрації цієї категорії наведемо приклад з комп’ю­терної індустрії, учасники якої мали діаметрально протилежну глобальну розумову спрямованість, хоча, можливо, і не усвідомлювали цього, — вона стала можливою до осмислення лише через 20 років. У 1977 р. Кеннет Олсен, засновник і виконавчий директор другої за розмірами у світі на той час комп’ю­терної компанії «Діджитал Еквіпмент», з приводу майбутнього висловився так: «Не існує жодних причин для того, щоб індивідууми мали комп’ютер у своїх домівках». Ця думка стала відома широкій громадськості лише після публікації в журналі «Таймс» 15 липня 1996 р. [с. 54]. У цей же час Стів Джобс і Стів Возняк створили компанію «Еппл Комп’ютер» і здійснили успішну спробу революції у сфері персональних комп’ютерів.

Глобальна розумова спрямованість має відношення до розумового фільтра, за допомогою якого індивідуальності та організації виявляють і створюють відчуття світу. Сам фільтр є результатом навчання з досвіду та різноманітних випробувань. Індиві­дуальна глобальна розумова спрямованість означає процес отримання та інтерпретації інформації людським мозком. Хоча організація і не має мозку, для міжнародних корпорацій також притаманна глобальна розумова спрямованість з таких причин:

1. Кожна організація є колективом взаємозв’язаних індивідуальностей.

2. Кожний співробітник має власну розумову спрямованість і впливає на формування спрямованостей інших членів колективу.

3. Типи рішень і процеси

Читайте також:

1. ВПРАВА 3. Використовуючи форми іменників на позначення посад в дужках, дайте првильний варіант речення. Поясніть вибір.
2. Графічне позначення матеріалу в перерізах і на виді - штрихування, що виконується тонкими суцільними лініями.
3. Загальні вимоги до оформлення геологічних карт. Умовні позначення на геологічній графіці.
4. Кількісні числівники вживаються для позначення номерів будинків, кімнат, трамваїв, розмірів одежі та взуття.
5. Класифікація і позначення світлофорів
6. Класифікація, умовні позначення та маркування
7. Маркування базового позначення
8. НА ПОЗНАЧЕННЯ ІСТОТ / НЕІСТОТ
9. Назвіть терміни, які використовувались в різні роки й у різних країнах для позначення місцевого самоврядування.
10. Одиниці позначення активності ферментів
11. ОСНОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ (ІНДЕКСИ) ЗАТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ

Переглядів: 1190