Проголошення ЗУНР та створення УГА

План та організаційна структура лекції.

Спеціальність

Дати історії

3-4 березня 1917р. – утворення Української Центральної Ради
Квітень 1917р. – Всеукраїнський Національний конгрес
10 червня 1917р. – ухвалення І Універсалу УЦР (проголошення автономії України)
3 липня 1917р. – ухвалення ІІ Універсалу УЦР
7 листопада 1917р. – ухвалення ІІІ Універсалу УЦР (проголошення УНР)
9 січня 1918р. – ухвалення ІV Універсалу УЦР (поголошення незалежності УНР)
16 січня 1918р. – бій під Крутамми
9 лютого 1918р. – Брестський мир між УНР та країнами Четверного союзу
29 квітня 1918р. – державний переворот і приход до влади П.Скоропадського
14 листопада 1918р. – утворення Директорії
Листопад 1918р. – проголошення ЗУНР
24 листопада 1918р. – відкриття Української академії наук
22 січня 1919р. – проголошення Акта злуки

Кількість навчальних годин:2 години

1. Мотивація теми:висвітлити процес утворення ЗУНР та причини злуки УНР з ЗУНР, причини приходу до влади Директорії та її поразки.

2. Цілі лекції:

а) навчальні: аналізувати події утворення ЗУНР та причини створення Директорії.

б) виховна: сприяти зацікавленню учнів становленню Української держави.

Основні етапи лекції та їх зміст	Тип лекції, методи і засоби активізації студентів, обладнання	Розподіл часу у %
Підготовчий етап Визначення навчальних цілей і мотивація Основний етап План виконання лекційного матеріалу Заключний етап	Комбінована лекція із застосуванням підручника 1. Утворення ЗУНР 2. Доба Директорії Закріплення матеріалу за допомогою опитування

4. Матеріали активізації студентів:

5. Матеріали самопідготовки студентів за темою лекції:інтернет ресурс, історія України Бойко О.Д.

В умовах наближення поразки Німеччини та Австро-Угорщини у Першій світовій війні в західноукраїнських землях почав наростати рух за національне самовизначення та формування української держави.

На початку жовтня політичні сили Галичини, прогнозуючи зміну влади, розгорнули підготовку до створення української адміністрації в краї. 19 жовтня 1918 р. у Львові відбулися загальні збори політичних і громадських діячів Галичини і Буковини на яких було обрано Українську Національну раду. До неї увійшли всі українські депутати, обрані до австрійського парламенту, депутати крайових сеймів та по три представники від кожної української політичної партії. Українська Національна рада прийняла постанову про утворення на українських етнічних землях Української держави. Вона проголосила, що претендує на Східну Галичину, Лемківщину, північно-західну Буковину і Закарпаття. Учасники зібрання прийняли рішення розпочати роботу з підготовки конституції української держави.

13 листопада 1918 р. Українська Національна рада проголосила Західноукраїнську Народну республіку (ЗУНР). Територія республіки становила 70 тис. кв. км з населенням 6 млн. чол. Було затверджено герб держави – золотий лев на синьому тлі та блакитно-жовтий прапор. Президентом ЗУНР став голова Національної ради Євген Петрушевич.

Вищим законодавчим органом ЗУНР стала Українська Національна рада. Вона утворила Державний секретаріат – виконавчий орган влади республіки. Його очолив лідер впливової Національно-демократичної партії К.Левицький, відомий громадськості як досвідчений юрист. Упродовж багатьох років К.Левицький очолював у Львові Товариство українських правників, обирався до австрійського парламенту, керував діяльністю Українського парламентського клубу у Відні.

Більшість депутатів Української Національної ради не поділяли ідей соціалізму. Вони стояли на національно-ліберальних позиціях і надавали перевагу розбудові держави шляхом реформ, а не революційної боротьби. На відміну від лідерів УНР, політичні діячі ЗУНР не захоплювались популізмом і декларативними заявами, а діяли професійно, спираючись на закони і не обминали соціальних та економічних проблем. У перші дні після проголошення ЗУНР було прийнято ряд важливих законів, спрямованих на становлення державно-політичного і економічного життя республіки. Серед них: закон про організацію війська, закон про адміністрацію, закон про судочинство. Згодом були прийняті закони про громадянство, про земельну реформу та ін.

Центральні органи Західноукраїнської Народної республіки мали міцний зв’язок з розгалуженою, добре організованою системою місцевого управління, яка користувалася серед населення повагою і авторитетом.

Національні меншини відреагували на створення української держави по різному. Більшість польського населення поставилось до ЗУНР ворожо, оскільки підтримувало ідею створення Великої Польщі, в межах якої мали бути і західноукраїнські землі. Євреї намагалися не втручатися в польсько-український конфлікт, дотримуючись нейтралітету у боротьбі за українську державність. Але згодом, після вчинення польськими солдатами єврейських погромів, вони почали схилятися до співпраці з українською владою, яка надала національним меншинам третину депутатських місць у своєму парламенті.

Уряд ЗУНР добре розумів, що відстояти свої інтереси у боротьбі з поляками можливо лише при наявності професійної армії. Завдання з її створення було покладено на Державний секретаріат військових справ. Основою Української Галицької армії (УГА) стали військові частини – учасники Листопадового повстання у Львові 1918 р. та два бойові курені Легіону УСС, які прибули з Буковини. Згодом до них почали приєднуватися робітники, студенти і навіть патріотично налаштована молодь з Наддніпрянської України. Найбільшою проблемою для УГА став брак старших офіцерських кадрів, особливо штабних, які б мали вищу військову освіту та досвід планування операцій.

Перші військові частини створювалися стихійно. Вони мали напівпартизанський характер і самостійно дбали про забезпечення особового складу продовольством і боєприпасами. Однак на початку січня 1919 р. було проведено реорганізацію збройних сил ЗУНР у регулярну армію. Усі військові формування були зведені до трьох корпусів. Кожний з них мав по чотири бригади, що складались з піхотних куренів, полку артилерії, кінної сотні, сотні зв’язку, технічної сотні і допоміжних одиниць. Загальна мобілізація і формування нових військових частин відбувалися швидко та організовано і до весни 1919 р. у складі УГА нараховувалось 126 тис. старшин і вояків, у тому числі 52 тис. тих, хто воювали на фронті.

Таким чином, боротьба за самовизначення західноукраїнського населення завершилася створенням власної національної держави. До її будівництва було залучено багато політичних партій та рухів. У розбудові ЗУНР брали участь різні верстви українського населення, у тому числі національні меншини. Виважена політика нової влади сприяла уникненню гострих соціальних конфліктів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Посилення опозиції гетьманському режиму з боку різних політичних сил України свідчило про відсутність у нього широкої соціальної опори.	\|	Українсько-польська війна

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.