Українсько-польська війна

Злука УНР і ЗУНР

Становлення ЗУНР відбувалося у складній міжнародній ситуації. Антанта підтримувала відродження Польщі, намагаючись перетворити її у санітарний кордон між Західною Європою і більшовицькою Росією. Поляки, спираючись на допомогу Антанти, почали підпорядковувати собі західноукраїнські землі. 21 листопада 1918 р. польські війська захопили Львів. Уряд змушений був переїхати спочатку до Тернополя, а через місяць до Станіслава (тепер Івано-Франківськ).

У грудні 1918 - січні 1919 рр. збройні сили ЗУНР вели виснажливі бої з поляками, але ні одна із сторін не могла взяти гору. За цих обставин уряд, намагаючись зміцнити свої позиції та реалізувати споконвічне прагнення співвітчизників поєднати українські землі в межах однієї держави, направив делегацію до Києва. Цьому передувала майже двохмісячна клопітка підготовча робота із узгодження умов об’єднання УНР і ЗУНР.

22 січня 1919 р. Директорія УНР видала Універсал про злиття Галичини, Буковини, Угорської Русі та Наддніпрянської України у єдину державу – Українську Народну республіку. Того ж дня на Софійському майдані в Києві був урочисто оприлюднений акт Злуки, що здійснював мрію багатьох поколінь українців про створення суверенної Соборної України.

У січні-лютому 1919 р. українські збройні формування розгорнули активні бої за визволення Львова від поляків, які утримували його ще з осені минулого року.

З цією метою була спланована Вовчухівська операція, що почалася 16 лютого 1919 р. Вже через три дні українські формування взяли місто в облогу. Для поляків склалася критична ситуація. Але у справу втрутилася Антанта. Вона відправила до Львова місію для переговорів з українським урядом. Делегація почала вимагати від українців припинити наступ і укласти перемир’я на фронті. Керівництво ЗУНР, виступаючи за мирне розв’язання польсько-українського конфлікту, погодилося на це. Однак у подальшому, місія в ультимативній формі стала наполягати на розмежуванні західноукраїнських земель так, щоб до Польщі відійшло 40% території Східної Галичини, у тому числі Львів та Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн. Українська сторона відкинула ці ганебні пропозиції і відновила наступ на фронті. В ході кровопролитних боїв українські підрозділи розгромили поляків в районі Вовчухів. Проте, розвинути свій успіх вони не змогли. Поляки вдало скористалися перемир’ям, перегрупували свої війська і перейшли у контрнаступ. Виснажені тривалими боями українські частини відступили, звільнити Львів вони так і не змогли.

Отже, втручання Антанти у польсько-український конфлікт тільки посилило його. Західноукраїнські землі стали ареною нових жорстоких боїв.

У квітні 1919 р. до Польщі з Франції прибула добре озброєна армія генерала Ю.Галлера, яка нараховувала 100 тис. чол. Вона призначалася для боротьби з більшовиками, але польський уряд використав її проти Галицької армії.

15 травня Польща розпочала наступ по всьому фронту. Українська галицька армія поступалася полякам і відступила на схід. 24 травня в тил українським воякам вдарили румунські війська. Вони окупували Покуття разом із Коломиєю і Снятином. УГА опинилась затиснутою біля Чорткова на південному сході Галичини. У цей критичний момент президенту Є.Петрушевичу були надані надзвичайні права диктатора. Він зумів навести порядок у військах і припинив анархію. Галицька армія провела Чортківську наступальну операцію і заволоділа Тернополем, а згодом Ожидовом і Белзцем. Але наступальні бої вичерпали останні сили галичан, до того ж вони постійно відчували брак набоїв та зброї. УГА перейшла до оборони. Поляки перекинули на цю ділянку фронту кілька нових добре озброєних дивізій і прорвали український фронт. Українська галицька армія вимушена була переправитися на лівий берег ріки Збруч, де згодом об’єдналася з Армією УНР. Вся територія ЗУНР була окупована Польщею.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проголошення ЗУНР та створення УГА	\|	Доба Директорії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.