Аналітична психологія К.Юнга

На відміну від З.Фройда, К.Юнг розглядає свідомість за межами несвідомих психічних процесів. Водночас несвідоме індивіда включає не лише особистісні переживання, а й матеріал, що належить колективному несвідомому всього людства.

Модель психічної структури особистості за К.Юнгом

(Див. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность. Теории, упражнения, эксперименты. – СПб.,2004. – С.94)

К.Юнг виділяє: інтегративний центр психічної структури особистості „Самість” (об’єднує всі взаємозв’язки психічної структури), „Я” (частина психіки, до якої стікає весь потік переживань), „Персона” (адаптація до зовнішнього світу), „Тінь” (особистісне несвідоме), „Аніма” та „Анімус” (колективне несвідоме, архетипи, першообрази жінки та чоловіка). Автор також показав два варіанти спрямованості психічної енергії особистості: екстравертність та інтравертність, що характеризують реакцію психіки особи і тим самим визначають не лише образ дії та вид суб’єктивного досвіду, а й характер несвідомої компенсації.

В управлінській діяльності екстраверт поводить себе активно, його вольовий імпульс спрямований на партнера, інтроверт, навпаки намагається відмежуватися від партнера, і у своїх рішеннях і вчинках орієнтується на власні відчуття, рефлексію.

Крім того, К.Юнг доповнив типологію особистостей наступними типами: рефлексуючий, емоційний, чуттєвий та інтуїтивний. Кожен з цих типів орієнтований на відповідні психічні функції. Рефлексуючий – схильний до аналізу інформації, вимогливий до своїх ділових партнерів, намагається приховувати свої емоції. Емоційний тип особистості, навпаки, здатен впливати на партнера своїми емоціями і сам легко потрапляє під такий вплив, схильний до компромісу. Чуттєвий тип швидко орієнтується у діловій ситуації, впевнений у своїх силах, не схильний заключати договори, що не обіцяють практичних результатів. Інтуїтивний тип довго розмірковує при прийнятті рішень, часто сумнівається, проявляє хвилювання щодо реалізації ділових угод.

В управлінській діяльності слід враховувати індивідуальні особливості психіки, що обумовлені як генетичними, так і соціокультурними впливами. Зміна емоційних переживань, афективних реакцій, різноманітних інстинктів, мотивацій та установок у різній мірі дозволяють психіці особистості адаптуватися до життєвих ситуацій. Так, особистості з активною та динамічною психікою схильні слідкувати за своїми діями та діями інших, у випадку невдачі вони беруть відповідальність за ситуацію на себе. Особистості з пасивною психікою схильні звинувачувати у невдачі різні зовнішні обставини або ділових партнерів. Різні модифікації соціальної поведінки ділових партнерів свідчать про наявність суттєвих відмінностей у їх психічній структурі.

2.3. Індивідуальна психологія А. Адлера

Особистість розглядається як частина соціальної системи, що нерозривно пов’язана з іншими. А.Адлер вважав, що не уроджені потяги та наслідуванні архетипи, а почуття спільності з іншими людьми, спонукає людину до соціальних контактів, визначає її поведінку. На відміну від З.Фройда, який описував загальні стереотипи поведінки, А.Адлер підкреслював унікальність кожної особистості.

Основними принципами його теорії є наступні:

· Цілісність (холізм). Системи часто мають характеристики, відмінні від характеристик їх частин, і тому кожна особистість наділена стремлінням до покращення організації, до цілісності;

· Єдність індивідуального стилю життя (когнітивна організація). Життєвий стиль – унікальний спосіб досягнення власних цілей;

· Соціальний інтерес або почуття спільності. Під соціальним інтересом розуміється почуття солідарності, зв’язку людини з людиною, розширене розуміння почуття товариськості у людському суспільстві. Почуття спільності стосується участі особи у справах інших, заради „інтересу до інтересу” інших, а не досягнення власних інтересів;

· Значення цілеорієнтованої поведінки. Людина має удосконалювати свої здібності та можливості. „Жити – означає розвиватися”, - стверджував А.Адлер.

Ядром адлерівської моделі людської природи є творчість – здатність формулювати (свідомо чи несвідомо) цілі та способи їх досягнення. Людина – не інертний об’єкт, який пасивно сприймає всі зовнішні впливи, вона активно шукає одні враження та заперечує інші. Людина вибірково систематизує та осмислює досвід, виробляє індивідуальну схему аперцепції і формує чітку модель ставлення до світу. Вона досягає найвищого розвитку у створенні життєвого плану, що організує життя людини у послідовний життєвий стиль. За А.Адлером, життя в основі своїй є рухом до все більш успішної адаптації у навколишньому світі, більшого співробітництва та альтруїзму.

Формування життєвої цілі, життєвого стилю та схеми апперцепції є творчим актом. Аперцепція – психологічний термін, що відноситься до сприйняття, включає суб’єктивну інтерпретацію того, що ми отримуємо шляхом почуттів. „Ми знаходимо те, що планували знайти”. Саме власна концепція світу визначає поведінку людини. Якщо хтось вірить, що клубок ниток у темному куті – змія, то його страх може бути таким же сильним, як би змія там справді була. Адлер нагадує, що наші почуття отримують не реальні факти, а лише суб’єктивний їх образ, відображення зовнішнього світу. Схема аперцепції має здатність до самопосилення. Наприклад, якщо ми боїмося, ми схильні бачити загрозу у оточуючому світі, і тим самим посилюємо нашу віру в те, що навколишній світ загрожує нам. Робота А.Адлера над схемою перцепції стала важливою передумовою для когнітивної психології.

В управлінській діяльності слід враховувати, що індивідуальний стиль поведінки може бути як конструктивним (самоствердження у діяльності для інших, кооперація з ними), так і деструктивним (приниження та експлуатація інших людей). Крім того, важливим аспектом соціального інтересу, що сформулював А.Адлер, є здатність до співробітництва. „Особистості, які справді уміють вирішувати життєві проблеми, є лише ті, хто у своїх устремліннях виказують тенденцію збагачення останніх, ті, хто рухається уперед на шляху, що приносить користь і іншим”, - наголошував А.Адлер. В управлінській діяльності на міжособистісному рівні слід розвивати почуття включення у більше соціальне ціле у якості невід’ємної частини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Модель психічної структури особистості за З.Фройдом	\|	Когнітивна психологія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.