Забезпечення ефективної комунікації у значній мірі залежить від здатності особи долати „комунікативні бар’єри” (семантичні, логічні, бар’єр авторитету тощо. Одним з ключових методів комунікації є активне слухання.
Уміння слухати передбачає:
1. Розуміння ознак невміння слухати (до симптомів „хвороби неуваги” відносять: ірраціональну вибірковість, відволікання на зовнішні чинники, зосередженість на голосі та манерах оратора).
2. Розвиток навичок слухання:
Бажання слухати
У більшості випадків слухання вимагає відкритості, здатності змінити свої думки та дії
Чути повідомлення
Чітко сприйняти те, що було сказано. Сутність цієї стадії полягає не в тому, щоб погодитися чи не погодитися, а в тому, щоб точно почути те, що було сказано
Інтерпретувати смисл
Бути здатним переказувати співбесіднику смисл викладеної ним інформації, та ще й так, щоб він зміг підтвердити правильність його розуміння
Ретельно оцінювати
Необхідно оцінювати значення або цінність того, що ми почули. Чи є воно істинним? Чи є корисним?
Відповідним чином реагувати
Комунікація – це двоспрямований процес. Тому реакція на слова співбесідника є необхідною. Це можуть бути просто аплодисменти або навіть мовчання. У будь-якому випадку ця реакція буде, в свою чергу, інтерпретуватися оратором.
3.Використовувати навички активного слухання: задавати питання, оцінювати факти, слідкувати за своїми установками.