Місце і роль чинників стимулювання праці

Співвідношення нематеріального і матеріального стимулювання для бухгалтерії і відділу продажів має бути принципово різним. Визначення цього співвідношення залежить від ретельного формулювання цілей конкретного підрозділу чи працівника у контексті загальних цілей компанії. Можна припустити існування деякої загальної системи мотивації щодо кожного працівника. Чинники стимулювання і мотивації праці можуть бути класифіковані у формулюваннях потреб в ієрархії за Маслоу:

Потреба в самовираженні. Відомо, що творчість є «метамотиватором» нарівні з «пошуком істини», «служінням іншим» і «опікою». Такі «метамотиватори» необхідно тримати під контролем, а ще краще — керувати ними. Для рішення цього завдання варто використовувати:

o Організаційні важелі (лінія 1), такі як закріплення в обов'язках топ менеджерів і творчих фахівців участь у складі комісій, рад, чи комітетів робочих груп, ведення проектної роботи;

o Нематеріальні (лінія 2) методи стимулювання персоналу в частині формування клубів, кружків, команд, аматорських театрів і т.д. На жаль, багато менеджерів не вважають це ефективним використанням грошей. Проте, формування загальних цілей (спортивних, творчих тощо) істотно впливає на загальний командний дух колективу, згуртовує і мотивує його.

o Матеріальні методи (лінія 3) — стимулювання раціоналізації і винахідництва, кружків якості, підтримка у значимих подіях в житті працівника, подарунки і т. ін. При справедливій оцінці творчого внеску працівника його лояльність і прагнення працювати для компанії істотно підвищується.

Потреба в повазі і визнанні. В основному така потреба існує в менеджменті компанії, для якої рушійною силою є статус. У рамках керування цією потребою варто застосовувати:

Організаційні важелі (лінія 1), що показують менеджеру можливість професійного зростання і досягнення більш високого суспільного статусу, що є основним при стимуляції менеджерів;
Нематеріальні важелі (лінія 2), такі як назва посади (статус), почесне членство в різних асоціаціях, публікації статей, використання на виставках як представника компанії, звання кращого за професією, грамоти і подяки, путівки, соціальна сфера і т. ін.;
Матеріальні методи (лінія 3) — стимулювання активності працівника, конкурентний рівень оплати праці, підтримка при значимих подіях у житті працівника, подарунки і т. ін.
Іміджеві важелі (PR, лінія 4) — загальний імідж організації, аксесуари з найменуванням або знаком кампанії, статус працівника успішного сучасного підприємства, престиж.

Потреба в приналежності до визначеної соціальної групи, причетності, підтримці. Цей чинник важливий для всіх працівників організації, при цьому у свідомості різних працівників можуть бути різні цільові соціальні групи, до яких вони хотіли б належати. У рамках керування цим фактором застосовні:

o Нематеріальні важелі (лінія 2), такі як участь в управлінні, система зворотного зв'язку з керівниками, зустрічі з керівництвом, участь в аматорських чи суспільних рухах, творчих колективах за інтересами, почесне членство в різних асоціаціях, публікації статей, використання на виставках як представника компанії, звання кращого за професією, грамоти і подяки, путівки, соціальна сфера і т.ін.;

o Матеріальні методи (лінія 3) — стимулювання активності працівника, конкурентний рівень оплати праці, підтримка при значимих подіях у житті працівника, подарунки, матеріальна допомога в критичні моменти життя, страхування на істотні суми, оплата ліків тощо.

o Іміджеві важелі (PR, лінія 4) — загальний імідж компанії, статус працівника успішного сучасного підприємства, престиж роботи, корпоративні заходи і свята.

o Організаційні важелі (лінія 5) — інформування громадськості про довгострокові перспективи діяльності компанії, навчання персоналу, додання стабільності робочим місцям і перспектив професійного зростання.

Потреба в безпеці і захисті. Важливий чинник, що істотно впливає на лояльність працівника, його прихильність організації і стійкість у критичні періоди. Для керування цією потребою потрібно застосовувати:

Матеріальні методи (лінія 3) — конкурентний рівень оплати праці, що дозволяє робити страхові матеріальні заощадження, «біла» зарплата (що дозволяє залучати довгострокові кредити), підтримка при значимих подіях у житті працівника, подарунки, матеріальна допомога в критичні моменти життя, страхування на істотні суми, оплата ліків тощо.
Іміджеві важелі (PR, лінія 4) — загальний пізнаваний громадськістю імідж сильної і динамічної компанії, прижиттєвий почесний суспільний статус працівника успішного сучасного підприємства і його підтримка, корпоративні заходи і свята.
Організаційні важелі (лінія 5) — інформування громадськості і колективу про довгострокові перспективи діяльності компанії, навчання персоналу, підвищення стабільності робочих місць і перспектив професійного зростання.

Мотивація – не лише індивідуальна справа, вона залежить від групової динаміки. Колективна компетентність є своєрідним серцем будь-якої організації. Підвищення колективної компетентності здійснюється шляхом накопичення досвіду, корпоративного навчання.

Таким чином, управління організацією має розвиватися за принципом: «Пізнай себе і стань несхожим на інших». Щоб подовжити життя компанії, треба зробити її несхожою на інші. Це припускає наявність у них як механізму внутрішньої рефлексії (самоусвідомлення), так і механізму самовизначення у зовнішньому середовищі. Знати, на що здатна компанія, уміти матеріалізувати ці здібності, зрозуміти умови, при яких вони стають затребуваними оточенням, і створити ці умови — от запорука успіху в сучасному світі.

Головним результатом психологічної роботи менеджерів має стати відкриття резервів підвищення ефективності діяльності підприємства і його конкурентоспроможності в цілому. Звідси актуальним є набуття наступних умінь:

1. Стимулювати процес генерації раціоналізаторських та новаторських пропозицій окремими працівниками.

2. Готувати та проводити наради, збори з урахуванням психологічних методик.

3. Застосовувати різні засоби керівництва: інформування, індивідуальну бесіду, обговорення, визнання, критика, осудження.

4. Поєднувати офіційні повноваження та особистий авторитет, формувати власний гнучкий стиль керівництва.

5. Володіти методами збирання соціальної інформації (спостереження, аналіз документації, опитування).

6. Розробляти психосоціологічні заходи щодо підвищення продуктивності праці.

7. Визначити потреби працівників, використовуючи індивідуальний підхід, розробляти і впроваджувати комплексні мотиваційні заходи

8. Створювати належні психологічні умови для трудової самореалізації співробітників.

9. Використовувати індивідуальний підхід, добирати та застосовувати різні стимули в їх взаємозв’язку.

10. Здійснювати контроль виконання управлінських рішень за допомогою принципи зворотного зв’язку.

11. Заохочувати підлеглих до розвитку самоконтролю та самодисципліни.

12. Застосовувати різні засоби керівництва: інформування, індивідуальну бесіду, обговорення, визнання, критика, осудження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Графічне відображення завдань системи мотивації	\|	Тестовий контроль

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.