Тренінг як форма навчання вперше з’явилася у 1920-ті рр. у США. У 60-х рр. ХХ ст. центром розвитку тренінгової діяльності стала Німеччина. Тренінг розглядається як практика психологічного впливу, що ґрунтується на активних методах роботи у групах. Сьогодні тренінг все більше використовується там, де успіх у діяльності у значній мірі залежить від уміння спілкуватися. Тренінг спрямований на оволодіння певними соціально-психологічними знаннями на розвиток комунікаційних здібностей персоналу, на розвиток здібностей аналізувати ситуацію, на умінні адекватно сприймати себе та інших.
Тренінгові підготовка дозволяє переносити результати на робоче місце, тобто зразу використовувати у роботі
Тренінги приводяться, як для спеціально підібраних груп працівників, так і з цілими трудовими колективами. Тренінг використовують для підвищення продуктивності управлінської компетентності керівників та для розробки найбільш ефективного стиля керівництва.
Основними завданнями тренінгу є :
· відбір персоналу, розстановка кадрів. Створення ефективно працюючих команд;
· здійснення та вирішення управлінських завдань. Підвищення лідерського впливу та створення ділового іміджу;
· навчання працівників творчому вирішенню професійних завдань;
· проведення соціально-психологічних досліджень у колективі
· підвищення професійної компетентності працівників та планування кар’єри.
Для тренінгів характерним є ігровий метод. Ігрові методи можуть бути спрямовані на вирішення конфліктів, зняття психологічної напруги, розвиток внутрішніх психічних сил конкретної особистості, уміння ефективно взаємодіяти у ситуаціях ділового спілкування на розвиток особистісного вплив тощо.
ТРЕНІНГОВА ПІДГОТОВКА
(розроблена в рамках франко-українського проекту Харківської національної академії міського господарства та Національного центру перепідготовки державних службовців Франції, м.Лілль)