Основні положення Ямайської валютної системи

1. У сфері міжнародних валютних відносин — повна демонетизація золота (обмін валют на золото) і ліквідація офіційної ціни золота. Золото стає звичайним товаром, ціна його на світовому ринку визначається під впливом попиту і пропозиції. Проте золото і сьогодні залишається тим товаром, який можна продати для стабілізації власного платіжного балансу з метою отримання валюти іншої країни.

2. Нова валютна система заснована на кількох ключових валютах (німецькій марці, англійському фунті стерлінгів, японській ієні), але долар у ній зберігає особливе місце. Нині ним здійснюється близько 2/3 міжнародних розрахунків.

3. Обмін валют відбувається за плаваючим курсом. Пропорції обміну, тобто валютні курси, досить гнучкі і відображають внутрішній стан економіки окремих країн. Передбачено регулювання центральними банками валютних співвідношень шляхом купівлі та продажу іноземної валюти.

4. Кожна країна сама вибирає валютний курс, який заборонено виражати в золотому еквіваленті, — фіксований або плаваючий. У наш час існує багато режимів валютних курсів. Наприклад, незалежне “плавання”, коли курс складається під впливом попиту і пропозиції (США, Японія, Великобританія, Австралія та ін.); кероване “плавання”, що передбачає формування курсу під впливом попиту і пропозиції, але здійснюється за умови втручання центральних банків (Греція, Туреччина, Індія, Південна Корея та ін.). Деякі країни мають кілька видів валютних курсів, наприклад: курс для зовнішньоекономічних операцій, курс для фінансових операцій, курс для туристів. Країни Європейського співтовариства використовують спільне “плавання”, яке передбачає два валютні режими: один — для операцій усередині співтовариства, другий — для відносин з іншими партнерами. Деякі слабо розвинуті країни встановлюють курс своєї валюти відповідно до валютного курсу будь-якої розвинутої країни. Так, до американського долара “прив’язано” валюти близько 40 країн, до французького франка — 13. Деякі країни “прив’язують” вартість своїх валют до “кошика” або групи інших валют — так званий кошиковий валютний курс (Австрія, Фінляндія, Швеція, Кіпр, Ізраїль, Угорщина та ін.). Як бачимо, існуюча валютна система досить складна.

5. Важливе місце в новій валютній системі займають спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights) — СДР. СДР — це колективна міжнародна одиниця МВФ, яку утворено у 1969 р. Саме на Ямайці було заплановано перетворити СДР на головний резервний та міжнародний розрахунковий і платіжний засіб, тобто СДР розглядалась як альтернатива долара в ролі світових грошей.

СДРвипускаються Міжнародним валютним фондом. Це безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках країни у МВФ. СДР — це наднаціональна валюта, вона діє тільки в межах Міжнародної валютної системи і на рівні міждержавних економічних відносин країн — членів МВФ. СДР використовується для:

1) регулювання сальдо платіжних балансів: у разі виникнення дефіциту платіжного балансу країна може ліквідувати його за допомогою СДР;

2) міжнародних платежів;

3) придбання вільно конвертованої валюти.

Іншим проявом міжнародних штучних грошей було ЕКЮ(European Current Unit) — валюта, що функціонувала в межах Європейського співтовариства. Для її створення центральні банки європейських країн виділили 20% своїх золотих запасів і 20% доларових активів. В обмін на це вони отримали спеціальні рахунки в ЕКЮ. Золото і доларові активи лише наполовину покривали емісію ЕКЮ. Друга половина емісії покривалась за рахунок внесків країн-учасниць у їхній національній валюті.

Новим етапом у функціонуванні сучасної валютної системи стало впровадження нової міжнародної валюти ЄВРО.Ця визначна подія відбулась 31 грудня 1998 р. і полягала у тому, що Європейський Центральний банк (ЄЦБ) встановив курси валют 11 розвинутих європейських країн до нової валюти. З початку 2002 року валюта ЄВРО витіснила з обігу національні валюти європейських держав і стала наднаціональною і спільною валютою співтовариства держав.

Для забезпечення стійкості нової валюти ЄЦБ поставив перед країнами, що використовуватимуть її у розрахунках, досить жорсткі обмеження: 1) дефіцит бюджету — не більше 3% від ВВП; 2) державний борг — не більше 60% ВВП; 3) річна інфляція не може бути вищою за показник, близький до 9%. Високий рівень розвитку 11 європейських країн, бездефіцитність їхніх платіжних балансів, за свідченням фахівців, може призвести до того, що ЄВРО поступово витіснятиме долар США з позиції провідної валюти, що використовується у міжнародних розрахунках і для формування офіційних валютних резервів країн.

Як уже підкреслювалося, важливим елементом валютної системи є встановлення валютних курсів.Валютний курс може бути: 1) гнучким, або плаваючим, коли пропорція обміну національних валют визначається під впливом попиту і пропозиції; 2) фіксованим, коли курс офіційно встановлюється державою.

Нам важливо розглянути ті чинники, під впливом яких змінюються попит і пропозиція на валютному ринку. Фактори, які впливають на попит і пропозицію, а отже, змінюють валютний курс, діють у такий спосіб:

1. Зміни у смаках споживачівна користь виробів іншої країни підвищують попит на валюту цієї країни. Отже, змінюється валютний курс. Наприклад, якщо британці стануть віддавати перевагу американським автомобілям, то, купуючи їх, вони постачатимуть більше фунтів стерлінгів на валютні ринки і курс долара щодо стерлінга зросте. І навпаки, якщо англійський твід стане популярнішим у США, то попит на фунт зросте, а курс долара впаде.

2. Зростання доходів населення.Якщо зростання доходів населення в одній країні випереджає ці ж показники в інших країнах, то курс її валюти знизиться. Наприклад, якщо доходи американців зростають швидше, ніж доходи англійців, то в американців відносно збільшуватиметься схильність до імпорту, тобто зростатиме бажання купувати англійські товари. Отже, і попит у США на фунт стерлінгів зростатиме. Ціна фунта в доларах підвищуватиметься, тобто долар знецінюватиметься.

3. Зміна внутрішніх цінв одній із країн також впливає на курс валюти. Якщо рівень внутрішніх цін в Англії швидко зростає, а в США залишається незмінним, то британський споживач купуватиме відносно дешеві американські товари, підвищуючи цим попит на долари. І навпаки, американці менше купуватимуть британських товарів, знижуючи пропозицію доларів. Таке зростання попиту на долари і спад пропозиції доларів викликають знецінення фунтів стерлінгів.

4. Політика “дорогих” грошей.Якщо та чи інша країна з метою подолання інфляції проводитиме політику “дорогих” грошей, підвищуючи процентні ставки до рівня вищого, ніж в інших країнах, то це призведе до притоку іноземних капіталів у країну, до попиту на національну валюту і підвищить її курс.

Цікавим і актуальним для кожного українського читача є питання: “Що треба робити, якщо курс національної валюти падає?”

Існує ряд заходів, спрямованих проти падіння курсу і на утримання його на незмінному рівні.

1. Продаж валюти тієї країни, стосовно якої спостерігається падіння нашого курсу, із офіційних резервів центрального банку. Це збільшить пропозицію цієї валюти і зменшить її курс.

2. Стримування імпорту та заохочення власного експорту.

3. Раціонування, або валютний контроль: вимога продажу заробленої експортерами валюти державі. Пізніше держава розподілить отриману таким чином валюту між імпортерами. Захід є суперечливим, адже це може зменшити заінтересованість у виробництві на експорт.

4. Відсоток за інвестиціями, що його можуть отримати іноземні інвестори, вклавши капітал в економіку країни. Чим вищим є цей відсоток – дохід від інвестицій – у порівнянні з відсотком, який можна отримати в інших країнах, тим національна економіка є більш привабливою для іноземних інвесторів. За умов більшої привабливості вони формуватимуть додатковий попит на національну валюту країни, у економіку якої вкладають капітал”.

На жаль, Україна може вдатися до першого заходу з певними обмеженнями, оскільки після її виходу зі складу колишнього СРСР вона не отримала відповідної частки золотого фонду, а резерви центрального банку є недостатніми. Джерелом їхнього поповнення у 1995 — 1998 рр. ставали не стільки надходження від експорту, скільки кредити міжнародних організацій. Водночас необхідно зазначити, що саме використання цих резервів допомогло утримати курс гривні під час фінансової кризи 1998 р. Зокрема, протягом 1998 р. зафіксована девальвація (знецінення) гривні на 80%. Для того щоб це знецінення не стало ще значнішим, Національний банк України витратив 1,6 млрд. дол. з валютних резервів. На кінець року обсяг резервів становив лише 0,9 млрд. дол.

Заходи раціонування в Україні, наприклад, у 1992 році не дали бажаних наслідків. Зокрема, значна частина валютної виручки почала залишатись за кордоном, а фактичні надходження від експорту становили 165 млн. дол. проти 2,7 млрд. дол. запланованих надходжень.

Найнадійнішим засобом підтримки курсу валюти є зростання експорту, що спричиняє підвищення попиту на національну валюту. Але для цього товари українського виробництва мають стати конкурентноздатними на зовнішніх ринках.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи функціонування системи золотовалютного стандарту	\|	Підсумки теми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.