• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СУТЬ ТА ОСНОВНІ ЇЇ ДЕФЕКТИ

Лекция

(38)РИНКОВЕ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ:

Досліджено особливості ринкової саморегуляції як типу регуляції економічних

систем. Обґрунтовано дефекти ринкового саморегулювання, використовуючи понят-

тя ринкової еластичності.

Ключові слова:економічна система, ринкове саморегулювання, ефекти і де-

фекти ринкового саморегулювання, ринкова еластичність.

Сучасна економічна наука вважає регуляцію необхідним чинником нор-

мального функціонування будь-якої економічної системи чи її окремих сегментів. Економіка, яка не регулюється тими чи іншими методами, не тільки не функціонує в нормальному режимі, а й взагалі починає "розвалюватися" і "деградує". Під регуляцією ми розуміємо процес узгодження тими чи іншими методами структури суспільних потреб і структури суспільного виробництва [3, 4, 6].

Метою цієї статті є дослідження особливостей ринкового

саморегулювання як типу регуляції економічних систем.

Ринкове саморегулювання – це процес формування пропорцій еконо-

мічного розвитку ринковими методами. Одним із основних методів

ринкового саморегулювання є збалансування попиту і пропозиції на відпо-

відні види продуктів і ресурсів і встановлення таким чином рівня ринкових

цін на них. Вважають, що така ринкове саморегулювання економіки опти-

мально встановлює пропорції економічного розвитку, узгоджуючи структуру

суспільних потреб і структуру суспільного продукту. Однією із основних

функцій ринкового саморегулювання є розподіл ресурсів між сферами (галу-

зями, підгалузями__________, комплексами галузей) національної економіки.

Класична і сучасна неокласична школи політичної економії (економіч-

ної теорії) явно переоцінюють роль і значення ринкового саморегулювання національної економіки, вважаючи, що ринковим способом за допомогою і на

основі відповідного балансування між попитом і пропозицією і встановленням

ціни ринкового клірингу можна досягти оптимального (найкращого, на їхню

думку) розподілу ресурсів між сферами національної економіки і, відповідно,

оптимального розподілу грошових доходів між суб'єктами економіки.

Однак, на нашу думку, такий погляд на роль ринкового механізму са-

морегуляції в розвитку національної економічної системи будь-якого типу є

явно гіпертрофованим. Насправді механізм ринкового саморегулювання еко-

номіки має як переваги, так і недоліки. Про такий двоякий і суперечливий

вплив ринкового саморегулювання на формування пропорцій економічного

розвитку йдеться в багатьох навчальних і наукових виданнях [2-4, 6-8, 10].

Проблему позитивного впливу ринку на функціонування та розвиток

національних економічних систем достатньо широко досліджено. Значно

менш вивченою є проблема негативного впливу ринку на національні еконо-

міки, тобто проблема його основних дефектів. Це і зобов'язує нас спеціально

виокремити саме її. На наш погляд, можна виокремити два типи основних де-

фектів ринкового саморегулювання економіки (рис. 1).

Тип 1. Це система дефектів ринкового саморегулювання, яка полягає в

тому, що у певні сфери національної економічної системи ринковий механізм

спрямовує недостатню кількість ресурсів. Проаналізуємо цю систему дефектів.

Дефект 1. Внаслідок розподілу, який здійснює ринковий механізм, у

суспільну і квазісуспільну (квазіприватну) сфери національної економіки

надходить недостатня кількість ресурсів. Точніше, у суспільну сферу еконо-

міки, в якій виготовляються, реалізуються і споживаються так звані суспільні

блага (послуги національної оборони, освіти, національної безпеки тощо), ри-

нок взагалі не здатний спрямувати будь-які ресурси. Якби система регуляції

національної економіки базувались тільки на ринковому механізмі, то сус-

пільна сфера економіки була б не тільки слабо розвиненою, а взагалі б перес-

тала існувати як окремий сегмент національної економіки. Деякою мірою

ринковий механізм спроможний спрямовувати (розподіляти) ресурси в так

звані квазісуспільні сфери економіки, але недостатньо, тільки тією мірою,

якою виробництво і споживання квазісуспільних благ і послуг (освіти, охоро-

ни здоров'я тощо) реагують на ринковий попит і ринкову пропозицію.

Дефект 2. Ринковий механізм не здатний повною мірою (на суспільно

необхідному і об'єктивно зумовленому рівні) виділити також ресурси для ін-

телектуальної сфери економіки, в якій виготовляються, реалізуються і спожи-

ваються інтелектуальні блага або послуги. Зауважимо, що у будь-якій наці-

ональній економічній системі можна умовно виокремити два сектори. Пер-

ший сектор – це виробництво, реалізація і споживання традиційних благ і

послуг, його можна умовно кваліфікувати як традиційний. У цьому тради-

ційному секторі економіки виготовляють блага і послуги, які мають тради-

ційний характер, тобто у процесі їх виготовлення, по-перше, використовують

переважно традиційну, тобто у своїй основі фізичну працю і, по-друге, вони

мають, як правило, чітко визначену матеріальну форму існування (їх можна

помацати, понюхати або спробувати). Другий сектор – це виробництво, реа-

лізація і споживання інтелектуальних благ і послуг. Цей сектор можна тому

кваліфікувати відповідно як інтелектуальний. У ньому виготовляються і спо-

живаються, як ми вже зазначили, інтелектуальні блага і послуги, які, на від-

міну від традиційних, по-перше, виготовляються за допомогою інтелектуаль-

ної (переважно розумової) праці, і, по-друге, вони не завжди мають матері-

альну форму. Такі інтелектуальні блага можуть існувати, наприклад, у формі

наукових ідей, наукових розробок тощо. Основна відмінність між цими дво-

ма секторами будь-якої національної економіки полягає в тому, що блага і

послуги, що виготовляються і споживаються в них, по-різному реагують (є

чутливими) на ринкову кон'юнктуру: традиційні блага реагують сильніше, а

інтелектуальні – слабше. Тому, виробництво, реалізація і споживання остан-

ніх повинно регулюватися не тільки ринковими, а й позаринковими механіз-

мами і методами. Інакше внаслідок розподілу в інтелектуальну сферу еконо-

міки надходитиме недостатньо ресурсів, а в традиційну, навпаки, забагато,

понад об'єктивно зумовлені суспільні потреби.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
3. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
4. Артеріальний пульс, основні параметри
5. Банківська система та її основні функції
6. Біржові товари і основні види товарних бірж. Принципи товарних бірж.
7. Будова й основні елементи машини
8. Будова оптоволокна та основні фізичні явища в оптоволокні.
9. Бюджетування (основні поняття, механізм).
10. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
11. Варіатори та їхні основні параметри
12. Взаєморозрахунки з контрагентами та податковий облік: основні принципи

Переглядів: 607