ПРИНЦИП НАУКОВОСТІ

В процесі навчання школярі новині засвоїти систему науково обгрунтованих знань, тобто знань, правильно відображаючи предмети та явища реального світу. Відповідно з цим в основі методики навчання повинен лежати принцип науковості. Як відомо з курсу педагогіки, цей принцип являється одним з найважливіших в теорії навчання. У "Великій дидактиці" Я.А. Коменський вказував: "Підкріплювати все обґрунтуванням розуму - це означає всьому навчати, вказуючи на причини, тобто тільки показувати, яким чином що-небудь відбувається, а також і показувати, чому воно не може бути інакше ".

Завдання педагога - викласти закономірності побудови природи і закони її зображення на площині так, щоб учні звикли, малюючи, мислити методами реалістичного мистецтва, як найбільш об'єктивного і всеохоплюючого відображення дійсності.

Малювання в школі- це не забава, не розвага, а такий же серйозний предмет, як математика, географія, природознавство. Викладання малювання в школі повинно бути таким, щоб ставило перед учнями цілий ряд навчальних завдань, котрі заглиблюють і збагачують уявлення про оточуючу дійсність. Ці завдання складають стержень навчання малюванню і ставляться перед дітьми в певній послідовності і в певній системі. Вони розкривають закономірності будови форми природи, вказують на гармонійну налагодженість конструктивного побудови форми, на різноманітності та яскравості оточуючої діяльності.

Наукові основи навчального малюнку базуються на таких науках як перспективи, кольорознавство, теорія тіні, де вивчаються закони світлотіні, анотації та ін.

Навчаючи перспективному малюванню, ми звертаємо увагу на всіх дітей та точне дотримання правил та законів перспективи. Аналізуючи конструктивну побудову форми, всі учні звикають строго дотримуватись в малюнку структуру даного предмету, манера малюнку може бути індивідуальною, та закономірність розміщення площині в просторі кожен повинен передати правильно, однаково, бо не вже наукові основи малюнку. Те ж саме можна сказати і про пропорції і т. д.

Особливо уважно та обдумано треба відноситись до методики навчання живопису. Навчання живопису, особливо на перших норах, проходить важче, ніж навчання малюнку, тому що стихія фарби часто призводить до організованості в роботі.

Наприклад, навчальний (малюнок) натюрморт складається з синьої вази. жовтого лимону та драперії.

Талановитий учень, працюючи гуашевими фарбами, виконав дуже ефектну роботу. На синьому фоні вази гарно горить оранжевий рефлекс від лимону, приємно для очей згармонійований колір драперії та площини столу. Та з педагогічної, науково-методичної точки зору таку роботу високо оцінювати не можна і школяр працював по інтуїції, без дотримання правил і законів кольорознавства. Рефлекс на синій вазі від жовтого лимону буде зеленого кольору, а не оранжевого. Учневі вдалось покласти оранжевий мазок на синю вазу тільки завдяки властивостям гуашевих фарб, та якби він працював аквареллю, в нього нічого б не вийшло, так як від змішування синього та оранжевого на цьому місці з'явилася б бруднота.

Деякі викладачі, нехтуючи принципом науковості, в подібних випадках люблять говорити: "Навіщо дитині нав'язувати своє бачення? Кожна людина бачить і сприймає світ по-своєму, і в цьому цінність мистецтва".

Це хибна точка зору на методику викладання мистецтва в школі. Закони будови форми природи і явиш дійсності залишаються одні н ті ж, незалежно від твго. хто їх спостерігає. В кожному явищі, в кожному предметі, яким би він не здавався учневі, існує певна закономірність побудови, об'єктивно і незалежно від наших відчуттів. Не речі існують завдяки відчуттю, а відкриття - дякуючи речам.

Суб'єктивність наших чуттів пояснюється різницею фізіологічної побудови панюго організму, різницею нашого інтелекту. Сама ж природа існує об'єктивно і не залежно від наших чуттів. Пізнання натури в школярів повинно бути об'єктивним, правильним, виникаючим на основі серйозних наукових знань.

Якщо в людини немає ніяких дефектів і паталогічних змін в органах зору, то його уява про предмет буде правильною, тому факт схожості зовнішнього предмета з його образом на сітківці не підлягає сумніву. Та між останнім і свідомим образом (тобто враженням), як навчає фізіологія, знову схожість .

- Трикутник, коло, серп місяця, віконна рама і т. п. на сітківці відчуваються і сприймаються свідомістю як трикутник, коло, серп місяця і т. д.

Процес пізнання реальної діяльності відповідає визначеній закономірності. Гака закономірність пізнання являється науковою основою методики навчання, вона дає людині можливості в повну силу розвивати свій дар.

Однак деякі помилково вважають, що для мистецтва достатньо одного поверхневого спостереження, що в мистецтві ціниться перше, безпосереднє, наявне сприйняття натури, наукове ж знання якби вбиває мистецтво. Представники таких поглядів, переконані, то дітей в початкові школи не слід навчати образотворчій грамоті.

Мистецтво -особлива форма громадської свідомості та людської діяльності, в якій художник (образне) пізнання життя органічно співпадає з науково-аналітичним процесом. Педагог повинен добре розбиратися в цих процесах і вміти пояснити учневі, від чого відходить в своїй творчій роботі художник: від ідеї, задуму чи з реального житія тобто від речей іде до відчуття та думки чи від думки, від відчуття до речей.

Реальна дійсність є вихідним моментом в творчості художника-реаліста. Реалістичне мистецтво за первинне приймає об'єктивно існуючий світ, реальне життя, і тим самим стверджує первинність матерії і вторинність свідомості. Формалістичне мистецтво, навпаки, за первинне сприймає "духовне начало", переживання художника і, таким чином, проголошує первинність духовного перед матеріальним.

Теоретичні положення сучасних художників-абстракціоністів мало чи відрізняється від формалістичних установок дадаїстів. Джерело мистецтва абстракціоністів лежить не в об'єктивній діяльності, а в сфері підсвідомості, основною є не логічне мислення, а абстрагування реального.

Реалістичне мистецтвоне миритись з безглуздістю і воно намагається зрозуміти світ і ставить кінцевою митою його вірне зображення. Наше радянське реалістичне мистецтво рішуче боролося з антиреалістичними тенденціями в образотворчому мистецтві, за наукове розуміння процесів пізнання і творчості.

Під час малювання з натури ми не тільки стараємось скопіювати його зовнішню форму, але й намагаємось зрозуміти внутрішню структуру. Зовнішність предмету визначається внутрішньою конструкцією, скелетом, котрий часто прихований від очей, але важливий для правильної зовнішньої форми.

Гам. де навчання образотворчому мистецтву поставлено на серйозну наукову основу, учень може досягнути вражаючих успіхів. Класичним прикладом такого напрямку може служити малюнок двофігурної постановки чотирнадцятирічного Ф.Бруккі; підкреслюю напрямки, а не кінцевої мети, бо мети і завдання загальноосвітньої школи і спеціально художньої різні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принцип свідомості і активності.	\|	ПРИНЦИП НАОЧНОСТІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.