ПРИНЦИП НАОЧНОСТІ

ПРИНЦИП ВИХОВУЮЧОГО НАВЧАННЯ

Перш за все вчитель малювання, як і всіх інших предметів повинен вміти виховувати і навчати мистецтву.

Використовуючи силу дії мистецтва як людину, вчитель малювання має широкі можливості всебічної навчально-виховної роботи з дітьми в загальноосвітній школі.

Емоційно впливаючи на людину мистецтво розвиває, формує і розум і відчуття людини.

Наприклад:

- вчитель, розповідаючи про красу рідного краю, виховує любов до нього;

- складаючи натюрморт з старовинних предметів побуту - виховує повагу до старовини;

- ознайомлюючи з народними промислами, - виховуємо повагу до людської праці;

- на уроках бесід про мистецтво - вчитель вчить цінувати роботи художників, поважати працю творчої людини.

Майбутній вчитель повинен знати, що займаючись естетичним вихованням, він формує у школярів правильне відношення до мистецтва, розкриває роль мистецтва в житті країни та кожної людини.

Принцип наочності полягає в тому, що учні йдуть до знань, звертаючись до предметів і явищ як джерела знань.

Малювання з натури вже само по собі являється методом наочного навчання. Процес малювання з натури починається з чутливого, глядацького сприйняття зображуваного предмета, з живого емоційного споглядання. Тому потрібно, щоб сама натура привертала увагу.

Постановка натури полягає у тому, щоб її добре і красиво встановити перед малюючими, щоб вона допомагала розкрити основні закони реалістичного малюнку. У школі натура часто встановлюється з обліком тільки композиційного естетичного утримання. Цього недостатньо. Безумовно, гарна постановка має велике значення, так як цим підвищується зацікавленість до неї. Але ще головніше, щоб натура наочно розкривала характерні особливості. Це активізує увагу учня, допомагає йому самостійно дійти до висновку.

Викладач аналізує на якій висоті і в якій позі встановити натуру, дивиться, як вона виглядає при верхньому, боковому і прямому освітленні: чи не "розпадається" форма на частини, чи допомагає світло виділити головне і пом'якшити другорядне. Навіть незначні зміни в освітленні різко змінюють пластичний вираз форми, а разом з тим, і учбові задачі в одному випадку полегшують їх в другому - ускладнюють.

Наочність тісно пов'язана з правильною організацією спостереження і аналізу натури, що певною мірою впливає на вірність судження про предмети і явища, і на якість побудови зображення.

Головну увагу при малюванні з натури приділяють правильному зображенню натури, передачі перспективних зображень, особливостей світло-тіні, конструкції предмету.

У цьому допоможуть основні види наочності:

1.Схематичні малюнки і таблиці.

2. . Гіпсові моделі геометричних тіл.

3. Зліпки з класичних зразків скульптури.

4. Моделі з дроту і картону.

5. Спеціальні моделі для демонстрації світлотіні.

6. Репродукції картин і малюнки майстрів.

7. Методичні розробки натюрмортів, гіпсових голів, фігури людини.

Всі види наочності допомагають учням правильно бачити, розуміти форму, її структуру.

Психологічна основа наочності полягає в тому, що у свідомості людини вирішальну роль відіграє почуття, тобто якщо людина не бачила і не чула, не відчувала, і в неї нема необхідних даних для судження. Чим більше органів чуття беруть участь в сприйнятті, тим глибше пізнаються предмети людиною.

Вчителю необхідно частіше звертатися до почуття дитини, так як перша його реакція на середовище інколи буває в основі свого правильна. Це допомагає зрозуміти те, що розповів вчитель.

Один з ефективних прикладів наочної науковості є малюнок педагога. Коли педагог демонструє перед учнями процес роботи над малюнком, то запам'ятовує не тільки учбовий матеріал, але й можливості техніки здійснення. Показуючи той чи інший спосіб нанесення штрихів, метод вираження форми засобами малюнку і живопису, педагог домагається особливо великого ефекту, коли наочно перед очима учня показує все це своєю рукою. Отже, процес побудови малюнку рукою вчителяповинен бути добре затверджений в зображенні учбового матеріалу. Головним в даному випадку є пояснення вчителя, малюнок лише доповнює слова.

Ніщо так не відкриває очі, як наочний показ. А всі розмови, що допомагати учню малювати - це означає відібрати його індивідуальність, проводяться тими вчителями, які не вміють так робити.

Мистецтво викладання полягає у тому, щоб уміти відчути, що і в якій формі потрібно показати учневі, уміти продемонструвати це так, щоб учень рухався вперед, вірив в свої сили, а не був ображений вчителем.

В нашій практиці ми інколи спостерігаємо, як вчитель малювання, виступає перед учнями в ролі "маестро", - він тільки керує процесом навчання, але перестає сам навчати, приділяючи увагу тільки своєму мистецтву керівника.

Наочний показ прийомів роботи, засобів передачі об'єму предметів в малюнку і живописі повинен бути доступний учневі, а для цього викладачеві потрібно добре знати вікові особливості дітей, їх можливості.

Збагачуючи методику роботи у загальноосвітній школі вчителю малювання необхідно будувати заняття так, щоб кожний учень зустрічав їх з відчуттям радості.

Велике образотворче і виховне значення має демонстрація малюнку видатних художників. Учень, роздивляючись малюнок, зроблений рукою великого майстра, бачить якої виразності можна досягти малюючи олівцем. Хоч і цей малюнок не буде зразком, який може досягти учень, але саме ознайомлення з високим професійним майстром зіграє велику роль.

На прикладах роботи видатних художників можна наочно показати, як потрібно аналізувати натуру, якими засобами намагатись емоційної виразності.

Розмовляючи про наочність в навчанні необхідно згадати і таку форму наочності як кіно. Учбове кіно допомагає в навчанні малюнку. За допомогою кіно можна продемонструвати методичну послідовність виконання малюнку, робота олівцем, акварельними фарбами і так далі, показати техніку нанесення штриха. Засобами кіно можна яскраво розкрити методику окремих процесів побудови малюнку. Швидкі процеси- рух руки, нанесення штриховки, робота пензликом та інше.

Наочність в навчанні малюванню з натури ми розглядаємо не як допоміжний засіб навчання , а як головний.

Наочність навчання полягає не тільки в тому, щоб відкрити закономірність побудови натури, допомогти дітям зрозуміти процес побудови зображення, але і в тому, щоб навчити їх засобам праці. Наприклад, школяр вже зрозумів , що на початку побудови зображення малюнок малюється легким дотиком олівця, але на практиці в нього на виходить. Вчитель нагадує, як це робити. Інший приклад. Учень невірно користується гумкою: він сильно тре нею по папері, який забруднюється від цього і в кінці протирає її до дір, або намагається стерти весь малюнок, вчитель показує як потрібно користуватися гумкою, обережно стирає тільки лишнє і невірно відмічені лінії.

Але однієї наочності для успішного засвоєння на практиці законів малюнку мало. До неї потрібно приєднати активність самого учня. При показі наочних засобів учень отримує відомі зорові образи, які допомагають йому багато зрозуміти. Але при цьому він залишається тільки спостерігачем, його роль зводиться до споглядання того, що показує вчитель. Наскільки учень засвоїв учбовий матеріал, може показати тільки його самостійна робота, коли він сам починає перевіряти на практиці те, що йому показав викладач. Звідси випливає принцип активності і свідомого навчання.

Отже принцип наочності відіграє велику роль в процесі навчання та виховання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРИНЦИП НАУКОВОСТІ	\|	ПРИНЦИП АКТИВНОСТІ І СВІДОМОСТІ НАВЧАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.