Адаптація серцево-судинної системи до фізичних навантажень.
У процесі систематичного спортивного тренування розвиваються функціональні пристосувальні зміни в роботі серцево-судинної системи, які підкріпляються морфологічною перебудовою апарату кровообігу і деяких внутрішніх органів. Комплексна структурно-функціональна перебудова серцево-судинної системи забезпечує її високу працездатність, яка дозволяє спортсмену витримувати інтенсивні й довготривалі фізичні навантаження.
Найбільш важливі для спортсмена морфофункціональні зміни систем кровообігу й дихання. Діяльність цих систем при фізичному навантаженні строго контролюється нейрогуморальною регуляцією, завдяки чому функціонує, по суті, єдина система транспорту кисню в організмі - кардіо-респіраторна. Вона включає в себе апарат зовнішнього дихання, кров, серцево-судинну систему і систему тканинного дихання. Від ефективності роботи кардіо-респіраторної системи багато в чому залежить рівень спортивної працездатності.
Ще в давні роки було звернуто увагу на особливості серцево-судинної системи спортсменів. Так, у добре тренованих осіб відмічено збільшення розмірів серця, високий, доброго наповнення пульс і т. ін. Уже в 1899 р. запропонований термін „спортивне серце" (Хеншен). Під цим терміном розуміють здорове серце, яке володіє підвищеними функціональними можливостями. Спортивне серце характеризується комплексом структурних і функціональних особливостей, які забезпечують високу працездатність.
Адаптація серця в процесі занять спортом протікає в різних напрямах: відмічається гіпертрофія і тоногенна дилятація міокарда, удосконалення функції збудження, обміну речовин, нервової та гуморальної регуляції діяльності серця. Помірна гіпертрофія серця супроводжується значним збільшенням капіляризації м'язових волокон, сповільненням темпу синусових імпульсів, помірним сповільненням проведення їх.