• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

РОЗДІЛ II. ШІСТЬ НАЙВАЖЛИВІШИХ ПРОБЛЕМ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

На погляд законодавця, важливість відносин між загальнодержавними політичними інститутами, як правило, цілком зрозуміла. Правові, конституційні, політичні та адміністративні відносини між законодавчим та виконавчим органами визначають рівновагу політично-інституційних повноважень у державі. Однак нерідко законодавці не помічають вертикальних відносин між інститутами центральної влади і суб- національними органами влади. Як показано у Розділі І, відносини між центром та місцевими органами влади всюди у західному світі відіграють надзвичайно важливу роль. У більшості західних країн надання послуг та збирання державних доходів переважно відбувається на місцевому рівні, незалежно від того, чи це робиться обраною місцевою владою, чи місцевими відділеннями центральних міністерств. Тому центральні законодавчі та/або виконавчі органи влади в усьому світі часто вживають заходи для впливу на структуру та діяльність субнаціональних органів влади.

Відносини між центральною та місцевою владами можуть набувати різноманітних форм. Найбільш поширеними є юридично-конституційні або економічно-фінансові форми, однак політичні, судові чи адміністративні відносини мають не менше значення. Як правило, Центральні законодавчі органи мають у своєму розпорядженні цілу низку засобів впливу на структуру та діяльність органів місцевого самоврядування. Вони застосовують різні комбінації таких засобів у своїх відносинах з органами місцевого самоврядування.

Основними засобами, якими законодавчі органи користуються для управління населеними пунктами, є закони та конституції. Як зазначалося у Розділі І, у більшості країн Заходу характер відносин між різними рівнями влади та статус органів місцевого самоврядування визначаються їхніми конституціями або законами. Коли для цього застосовуютьсяМІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД 2 6

закони, вони звичайно називаються рамковими законами про місцеве самоврядування. Інколи для управління населеними пунктами застосовуються обидва типи правових документів. У таких випадках засади й підвалини місцевого самоврядування в загальних рисах окреслюються в конституції, а конкретні питання взаємовідносин між центральним урядом і місцевою владою визначаються в основних законах. Хоча основа місцевого самоврядування має юридично- конституційний характер, відносини між різними рівнями влади визначаються також адміністративними розпорядженнями або фінансовими умовами, так само як і рішеннями суду.

Програми, які мають виконуватися органами місцевого само- врядування, можуть містити норми, ухвалені законодавчим органом країни, які приписують або забороняють здійснення місцевою владою тих чи інших дій. Щодо фінансової сторони, то законодавчі органи можуть ухвалювати закони стосовно повноважень на отримання місцевих доходів та свободи їхнього витрачання. Крім того, законодавчі органи можуть надавати населеним пунктам грошові суми у вигляді субсидій, щоб спонукати їх до діяльності, яку б вони інакше не могли здійснювати. Щодо впливу судової системи, то у деяких країнах суди відіграють основну роль у вирішенні суперечок між різними владними рівнями. Нарешті, політичні системи також впливають на статус органів місцевого самоврядування. За деяких політичних систем, наприклад, у Німеччині, посадовим особам субнаціонального рівня надається місце у федеральному політичному органі.

Кожна країна має істотні політичні, правничі, економічні, адміністративні, соціальні та культурні відмінності порівняно з іншими країнами, водночас є цілий комплекс конкретних проблем, пов'язаних з місцевим самоврядуванням, на які слід зважати центральній владі в усіх країнах світу, а саме:

 системи міжурядових стосунків;

 структура та політика;

 міжурядові фінансові стосунки і фінансування місцевого самоврядування;

 функції з надання послуг;

 механізми врегулювання конфліктів між владними рівнями;

 регулятивні повноваження щодо місцевої власності. Існують і деякі інші проблеми місцевого самоврядування, які можуть зацікавити центральну владу, однак наведені више є найголовнішими. Важливо зазначити, що хоча з такими проблемами стикаються всі країни, кожна з них нерідко вирішує їх у свій спосіб. Далі у цьому розділі

шість зазначених проблем розглядаються більш докладно і супроводжуються прикладами країн, які згадувалися в розділі І.

Читайте також:

1. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
2. III. Проблеми репатріації експатріантів
3. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
4. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
5. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
6. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
7. Аборт как центральная проблема биоэтики
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
10. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
11. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
12. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).

Переглядів: 348