• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Класифікація державних позик і джерела їх погашення

Державні позики класифікують за певними ознаками.

За правовим оформленням розрізняють:

— державні позики, що оформляються підписними зобов'язаннями, або надаються на підставі угод (безоблігаційні);

— забезпечені випуском цінних паперів (облігаційні).

Угодами оформляються, як правило, кредити від уря­дів інших країн, міжнародних організацій та фінансо­вих інституцій. За допомогою цінних паперів мобілізу­ються кошти на фінансовому ринку.

Залежно від місця розміщення позик їх поділяють на:

— внутрішні — на внутрішньому фінансовому рин­ку (надаються юридичними і фізичними особами певної країни та нерезидентами);

— зовнішні — надходять ззовні від урядів, юридич­них і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій.

За правом емісії розрізняють:

— державні позики;

— місцеві позики.

Державні позики випускаються центральними орга­нами управління. Надходження від них спрямовують­ся в Державний бюджет. Місцеві позики випускаються місцевими органами управління, і мобілізовані кошти надходять у відповідні місцеві бюджети.

За характером використання цінних паперів пози­ки бувають:

— ринкові;

— неринкові.

Облігації (казначейські зобов'язання) ринкових по­зик вільно купуються, продаються і перепродаються на ринку цінних паперів. Неринкові позики не допуска­ють виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати.

Залежно від рівня забезпеченості державні позики поділяють на:

— заставні;

— без заставні.

Заставні позики відображають один з головних прин­ципів кредитування — матеріальну забезпеченість. Во­ни підтверджуються державним майном або конкретни­ми доходами. Без заставні позики не мають відповідного матеріального забезпечення. їх надійність визначаєть­ся авторитетом держави, її статусом у світовому співто­варистві.

Відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють:

— короткотермінові позики (термін погашення — до одного року);

— середньо-термінові позики (від 1 до 5 років);

— довготермінові позики (понад 5 років).

За характером виплати доходу державні позики по­діляють на:

— відсоткові;

— виграшні;

— дисконтні (з нульовим купоном).

За відсотковими позиками дохід виплачується у ви­гляді позикового відсотка. При цьому може встановлю­ватись як твердо фіксована (на весь період позики), так і плаваюча ставка, тобто така, яка змінюється залежно від різних чинників, насамперед, попиту і пропозиції на кредитному ринку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на купонній основі. Вона може проводить­ся щорічно, раз на півріччя, щоквартально. Якщо пози­ки виграшні, то дохід сплачується на підставі проведен­ня тиражів-виграшів. У такий спосіб його отримують не всі кредитори, а тільки ті, чиї облігації виграли. Така система доцільна при незначних сумах позики, що при­падають на одну особу, внаслідок чого відсотковий дохід не може істотно стимулювати надання позики державі. Дисконтні позики характерні тим, що державні цінні папери купуються з певною знижкою, а погашаються за номінальною вартістю. Зазначена різниця формує до­хід кредитора. За такими цінними паперами відсутні купони, тому їх ще називають облігаціями з нульовим купоном.

За характером погашення заборгованості розрізня­ють:

— погашення заборгованості шляхом одноразової виплати;

— погашення заборгованості шляхом виплати части­нами.

У разі погашення частинами може застосовуватись три варіанти: перший — позика погашається рівними частинами впродовж кількох років; другий — позика погашається щоразу наростаючими сумами; третій — щоразу сума зменшується. Другий варіант застосовуєть­ся тоді, коли передбачається в перспективі щорічне зростання доходів держави; третій — навпаки, коли доходи будуть зменшуватись чи зростати державні ви­датки.

Залежно від зобов'язань держави щодо погашення боргу розрізняють:

— позики з правом дотермінового погашення;

— позики без права дотермінового погашення.

Право довготермінового погашення дає змогу державі враховувати ситуацію на фінансовому ринку.

Випуск державних позик передбачає:

— наявність кредиторів, у яких є тимчасово вільні кошти;

— довіру кредиторів до держави;

— зацікавленість кредиторів у наданні позик державі;

— можливість держави своєчасно і повністю повер­нути борг і виплатити дохід.

Джерелами погашення державних позик можуть бути:

— доходи від інвестування позичених коштів у висо­коефективні проекти;

— додаткові надходження від податків;

— економія коштів від зменшення видатків;

— емісія грошей;

— залучення від нових позик коштів (рефінансуван­ня боргу).

Найбільш реальним джерелом погашення державних позик є доходи, отримані від інвестування позичених коштів.

Емісія грошей є фіктивним джерелом погашення кре­диту, оскільки внаслідок неї інфляція знецінить повер­нуті державою кредиторам кошти.

Рефінансування — погашення старих боргів за раху­нок випуску нових позик — спричинює стале зростан­ня державного боргу. Якщо таку політику проводити постійно, то це може призвести до фінансового краху, оскільки держава рано чи пізно стає неплатоспромож­ною.

Ефективність державних кредитних операцій визна­чається за формулою

де Н — надходження за системою державного кредиту; В — витрати за системою державного кредиту.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
5. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
7. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
8. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
9. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
10. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
11. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
12. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень

Переглядів: 1157