• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ставка процента: її суть, форми та види.

В розділі 1.2 визначено термін «процент» у його фінансовому сенсі. Тепер розглянемо сутність виразу «ставка процента».

Слово «ставка» походить від древнього слов’янського слова «стать», яке зберегло своє первісне значення до наших днів. Серед багатьох слів, які «народилися» від слова «стать» є похідне дієслово ─ становити (наголос на букву «о»), або іменник ─ становлення. Жіночий рід слова «становлення» є ─ ставка. В такому розумінні слово «ставка» має значення: ─ становлення, встановлення, будування, творіння, творення, створення. Слово «ставка» за своєю етимологічною сутністю є «жіночість що народжує», а тому вислів «ставка процента» розуміємо як «те, що народжує процент». Тоді вислів «ставка процента» має значення ─ встановлення процента, творення процента, створення процента. Це показник, за допомогою якого знаходять розмір (суму) процента.

__________________________Довідкова інформація__

Ми вже згадували, що багато термінів у фінансах мають італійське (латинське) походження. Починаючи з XVIII і до середини ХХ сторіччя у світі була створена одна з найвеличніших імперій ─ Британська імперія. Вона стала відігравати провідну роль у світовій економіці і саме тому багато фінансових термінів є англомовними.

У сучасних світових фінансах поряд з італійськими термінами функціонують англійські терміни. Англійська традиція при вживанні фінансових термінів взагалі не вимагала розроблення жорстких, чітких, однозначних визначень термінів. Головне, щоб сторони розуміли про що йде мова. До речі, такій же підхід притаманний і слов’янським мовам. А в німецькомовній традиції, ─ чітка термінологічна однозначність, ─ це основа взаємо-розуміння. Отже, в сучасних фінансах досить широко використовують італійські і англійські терміни. Якщо англійські терміни перекладати українською мовою, можуть виникати протилежні за суттю визначення, і таке явище досить поширене в україномовній фінансовій літературі. Саме тому в цьому посібнику приділяється багато уваги удосконаленню саме україномовної фінансової термінології, поряд з вживанням латинської та англійської.

З огляду на поширеність англомовних термінів, будемо приводити їх англійські варіанти. Зазначимо, що англійською процент на капітал позначається словом interest, на відміну від сотої частини числа ─ per cent.

Під узагальнюючим терміном «ставка процента»(англ. rate per cent ─ розмірність, рейтінговість процента у відсотках) у фінансах розуміють показник для розрахунку розміру (суми) проценту. Таке розуміння є і сутністю і характеристикою фінансового терміну «ставка процента».

В побутовому мовленні часто використовують категоріальні терміни, або категорії, що означає ─ узагаль-нення. Наприклад, термін «людина», ─ це категорія, або ─ узагальнення. Вказати на будь-кого і пояснити, що це є людина, ─ це майже нічого не сказати про того на кого вказано. В реальності, якщо вказують на людину, обов’язково вкажуть на одну з двох конкретних форм людини, ─ або на чоловіка або на жінку (якщо не брати до уваги віковий стан: дитина, молодий, молода чи літній, літня, тощо). Таке ж співвідношення існує між категоріаль-ним терміном «ставка процента» і його конкретними формами ─ «процентна ставка» та «облікова ставка».

«Ставка процента» ─ це лише узагальнення, це загальна назва, яка об’єднує лише своєю характеристикою всі показники для розрахунку процента.

«Ставка процента» ─ це категоріальний термін, що в реальності (в практиці фінансових розрахунків) має лише дві конкретні форми: процентна ставка та облікова ставка.

Отже, в фінансових (і в економічних) розрахунках існують і використовуються на практиці дві форми ставок процента: процентні ставки та облікові ставки.

Принципова різниця між процентними ставками та обліковими ставками в тому, що вони функціонально призначені для різних баз розрахунку.

Під процентною ставкою(далі по тексту позначка«і») у фінансах розуміють показник для розрахунку розміру (суми) процента, для якого за базу розрахунку береться сума, яка в часовому вимірі існує на початку фінансової операції або на початку періоду нарахування процента.

Під обліковою ставкою (далі по тексту позначка«d») у фінансах розуміють показник для розрахунку розміру (суми) процента, для якого за базу розрахунку береться сума, яка з часової точки зору очікується в кінці фінансової операції або в кінці періоду нарахування процента.

Надалі про ці відмінності ще буде йти мова (див. розділи 2, 3, 4 та 5).

Кожна з форм ставок проценту має свої види. Вид ставки проценту характеризується в залежності від використання в розрахунках механізму нарахування процентів. Найбільш поширено на практиці використовуються два механізми нарахування процентів, а саме: 1) механізм простого нарахування процентів (див. підрозділ 2.1) та 2) механізм складного нарахування процентів (див. підрозділ 2.2). Тому існують чотири види ставок проценту: два види процентних ставок ─ проста процентна ставка «і_пр» та складна процентна ставка «і_скл», та два види облікових ставок ─ проста облікова ставка «d_пр» та складна облікова ставка «d_скл». Також, кожний вид ставок процента має декілька типів, наприклад, проста процентна ставка «і_пр» може бути за типом: або номінальною, або середньою, або реальною, або еквівалентною, або ефективною, тощо. Щоб мати цілісне уявлення про взаємопідпорядкованість категорії «ставка процента», її форм, видів і типів, надаємо схему у вигляді таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 ─ Форми, види і типи ставок процента.

Кожна з форм ставок процента, тобто процентна і облікова ставки в практичних розрахунках розглядаються як самостійне явище, що обслуговує свій окремий сектор грошового ринку. Це дає можливість розглядати процентні ставки або облікові ставки як узагальнення (категорію) і в межах такого узагальнення виділити конкретні форми процентної ставки, а, також і конкретні форми облікової ставки.

Якщо існує визначений процент, то існує і відповідна йому форма ─ конкретна процентна ставка і, також, існує відповідна йому форма ─ конкретна облікова ставка.

1.4.1 Форми процентної ставки(англ. interest rate).

В підрозділі 1.2 згадувалися банківські проценти, отже існують відповідні їм банківські процентні ставки(англ. bank rate).

Існує позичковий процент, отже існує позичкова процентна ставка, або, що одне і теж, кредитна процентна ставка, або, що одне і теж, процентна ставка по кредитам. Позичкова (кредитна) процентна ставка(англ.rate of interest, або loan rate)─ це показник для розрахунку позичкового процента (процента по кредиту).

Існує депозитний процент, отже існує депозитна процентна ставка, або, що одне і теж, процентна ставка по вкладам в банк, або, що одне і теж, процентна ставка по депозитам. Депозитна (по вкладам) процентна ставка(англ.banker’s deposit rate)─ це показник для розрахунку депозитного процента (процента по вкладам).

Існує міжбанківський процент, отже існує міжбанківська процентна ставка, або, що одне і теж, процентна ставка по банківських позиках, наданих іншим банкам. Міжбанківська процентна ставка ─ це показник для розрахунку міжбанківського процента.

Також, відповідно, існують ломбардні процентні ставки і облігаційні процентні ставки( англ. bond rate).

Існують і інші форми процентних ставок.

Номінальна процентна ставка(nominal rate of interest)─ показник процентної ставки, що фактично склався на ринку в даний момент часу для конкретної фінансової операції.

Номінальна процентна ставка ─це ставка, що застосовується на ринку в даний момент часу для конкретної фінансової операції. Таким чином маємо: номінальні позичкові (кредитні) процентні ставки, номінальні депозитні процентні ставки, номінальні міжбанківські та ломбардні процентні ставки та інші.

Номінальна процентна ставка по облігаційним цінним паперам також існує і при фінансових обчисленнях облігаційних показників має англомовну назву ─ купонна ставка(англ. coupon rate).

Реальна процентна ставка(англ. real interest rate) ─ це показник в якому номінальна процентна ставка скоригована на рівень інфляції.

Детальніше про механізм корегування у розділі 10.

Середня процентна ставка.Якщо розглядати середню процентну ставку по результатам минулих фінан-сових операцій, то це є середня норма процента. Якщо обчислювати середню процентну ставку на поточний мо-мент або на момент у майбутньому або на період від поточного моменту до майбутнього, то розрахунок середньоарифметичного або середньозваженого або розрахованого іншим методом показника в результаті надасть лише дуже приблизне значення ставки, що складеться в реальності. В результаті розрахунку отримаємо попередній показник (англ. provisional rate).

Першокласна процентна ставка (англ. prime-rate) ─ пільгова ставка, яка встановлюється комерційними банка-ми для надання позик найбільш солідним та фінансово стійким (частіш особливо крупним) позичальникам, з якими пов’язаний найменший рівень ризику.

Базова ставка(англ. base rate або basic rate) ─ ставка, яку банки використовують для встановлення процентних ставок по позиках.

Орієнтиром для розміру базової ставки зазвичай є облікова ставка Центрального банку. Іноді її називають базовою ставкою, але це неточність. Базова ставка, як правило, має вид процентної ставки. Для України, якщо облікову ставку НБУ перерахувати в еквівалентну їй процентну ставку, то це і буде базова ставка по позиках, що надаються в національній валюті.

Банк має право надавати позики в валютах інших країн. Процентна ставка для позик в іноземній валюті не встановлюється кожним банком «вільно, як забажається». Процентна ставка для позик в іноземній валюті кожним банком розраховується. Основою для розрахунку є базова ставка по кожній з валют. Про розмір базової ставки по кожній з валют інформує банк, який розташований у Лондоні і має назву The London Interbank Offered Rate. По першим літерам назви банка ставки по валютам мають узагальнюючу назву ─ ставки LIBOR.

Ставка LIBOR ─ лондонська міжбанківська ставка, по якій провідні банки пропонують валютні позики один одному в даний момент і на визначений строк. Абревіатура ставки може бути і кирилицею ─ ставка ЛІБОР.

Ставка ЛІБОР ─ процентна ставка, що застосовується на лондонському ринку банками першої категорії для сплати їх взаємних депозитів.

У міру розширення міжнародного ринку позичкових капіталів в окремих країнах з’явились аналогічні ЛІБОР свої базові ставки: ПІБОР (Париж), ФІБОР (Франкфурт-на- Майні), БІБОР (Бахрейн), НІБОР (Нісау, Нью-Йорк, Норвегія), ЛЮКСІБОР (Люксембург), МІБОР (Москва), СІБОР (Сінгапур), ТІБОР (Токіо) тощо. У комерційній пресі зустрічається й базова ставка КІБОР (Київ).

Фіксовані процентні ставки ─ є незмінними за весь період фінансової операції.

«Плаваючі» (змінні) ─ процентні ставки, величина яких змінюється залежно від оговорених заздалегідь чинників, наприклад, від зміни рівня інфляції, облікової ставки Центрального банку, зміни вартості кредитних ресурсів тощо. У разі застосування «плаваючої» процент-ної ставки встановлюється не сама процентна ставка, а її складові: базова ставка і розмір надбавки до неї ─ спред (spread).

Можливе комбінування ставок, наприклад, застосування фіксованої процентної ставки на частину платежів і змінної на решту.

1.4.2 Форми облікової ставки(англ. rate of discount).

В підрозділі 1.2 мова йшла про обліковий процент, отже в практиці фінансових розрахунків існує і облікова ставка.

Облікова ставка ─ це показник для розрахунку облікового процента.

_Додаткова інформація_________________________

Нагадуємо визначення наведене в підрозділі 1.2«Обліковий процент ─ сума грошей, яку стягує центральний банк (в Україні ─ НБУ) з комерційних банків за позики, видані під заклад комерційних векселів.».Для розуміння цього визначення треба розкрити механізм надання позик НБУ комерційним банкам, який міститься в цьому визначенні.

Комерційний банк може залучати кошти на депозит від фізичних осіб, від юридичних осіб, в тому числі позичати гроші у інших банків, а також, взяти позику в НБУ.

Коли КБ надає або приймає кошти, він як правило, заключає з клієнтами договори ─ депозитні чи кредитні. Але, коли КБ хоче взяти позику в НБУ, то механізм одержання позики від НБУ оформлюється не договором. В цьому випадку задіяний інший механізм. НБУ за надання позики вимагає від комерційного банку комерційні векселі.

Вексель ─ цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зо­бов’язання векселедавця сплатити після настання строку вказану у векселі суму грошей тому, хто пред’явить цей вексель як власник (векселевласник). Випускаються два види векселів: простий і переказний.

Власне сам КБ «створити» комерційний вексель не може. Векселі, які емітує (випускає) КБ, є фінансовими векселями, а НБУ вимагає від КБ комерційні векселі. Є ще одна особливість: на векселях не вказано, комерційні вони чи фінансові. Тому, комерційний вексель визначається за ознаками.

Комерційний вексель ─ це боргове зобов’язання юридичних осіб з позитивною кредитною історією, виключно промислових підприємств, що стабільно працюють, випускають продукцію (товар), з успіхом його продають і одержують стабільний прибуток. Комерційний вексель має товарне покриття на відміну від фінансових, які його не мають.

Щоб стати власником комерційного векселя КБ надає позики не через оформлення договорів позики, а через одержання від позичальника переказного векселя (звичайно обирається позичальник, що підпадає під ознаки комерційного векселедавця).

Облік векселів ─ купівля банком (або будь-яким іншим суб’єктом) векселів до закінчення їх строку дії.

_Приклад 1.6___________________________________

Наприклад, промислове підприємство отримало 01.07.2010 р. від КБ позику в розмірі 100 млн грн строком на 1 рік, а банку передало переказний вексель, в якому вказано, що пред’явнику цього векселя у визначену дату, а саме 01.07.2011 р., промислове підприємство поверне 130 млн грн. На момент 01.07.2010 р. власником цього векселя стає комерційний банк. В цей же день КБ пропонує цей вексель НБУ, як заклад під позику, яку бере КБ від НБУ. НБУ, в цей же день, після перевірки векселя (перевіркою визнано ─ вексель комерційний) погоджується його купити, або фінансовою мовою ─ обліковує вексель. Облік векселя (тобто купівлю векселя) НБУ проводить за обліковою ставкою, яка діє на той момент. Розмір облікової ставки, що діє на 01.07.2010 р., (умовно в цьому прикладі) становить 10%.

Ціна купівлі векселя (облік векселя) розраховується за два етапи. 1-й етап ─ розраховується розмір (сума) облікового проценту: 130 млн грн 10%/100% = 13 млн грн. 2-й етап ─ власне обчислення ціни купівлі векселя: 130 млн грн ─ 13 млн грн = 117 млн грн. Отже, НБУ купує у КБ вексель промислового підприємства за 117 млн грн. Дата купівлі векселя НБУ ─ 01.07.2010 р. З цієї дати власником векселя стає НБУ, а КБ одержує 117 млн грн і ніколи не поверне їх до НБУ. КБ стає власником 117 млн грн і знову може надавати їх в позику під процент. В свою чергу НБУ, віддавши комерційному банку 117 млн грн, буде зберігати вексель у себе рік і 01.07.2011 р. пред’яве його промисловому підприємству та одержить 130 млн грн.

За допомогою Прикладу 1.6 показано механізм надання позик НБУ комерційним банкам під заклад комерційних векселів. В цьому механізмі пропонуємо звернути увагу на розрахунок облікового проценту (див. 1-й етап ... далі по тексту). За базу при розрахунку облікового процента взято 130 млн грн ─ сума боргового зобов’язання, що вказана у векселі, яка з часової точки зору очікується в кінці фінансової операції. А облікова ставка (10%) використовується як коефіцієнт, як дольова частка проценту у складі суми 130 млн грн.

Ставка облікового процента займає особливе місце серед видів та форм ставок процента. Облікова ставка встановлюється Центральним банком на основі ретельного вивчення стану грошового ринку (Табл.1.2). Во­на виступає своєрідним барометром цього ринку та орієнтиром для визначення розміру процентних ставок по всіх інших видах операцій на грошовому ринку.

Використання облікової ставки централь­ним банком при видачі позик комерційним банкам, тобто на самому початку надходження грошей в обіг, перетворює її в офіційний норма­тив ціни грошей, на який орієнтуються всі суб’єкти грошового рийку Тому рух ринкових ставок по всіх формах процентів в певній мірі повторює коливання ставки облікового процента, проте повністю з ним не співпадає.

Теоретично, для будь-якої банківської операції, або для будь-якої іншої фінансової операції існує відповідна їм

_ _______________________Довідкова інформація_

Таблиця 1.2 – Офіційні розміри облікової ставки Національного банку України, або ставка рефінансування (англ. official rate of discount), 2000 ─ 2010 рр.

облікова ставка. Теоретично кількість форм облікових ставок така ж, як і процентних ставок. Проте на практиці так склалося, що обліковою ставкою користуються в основному при обліку векселів. І також, обліковою ставкою користуються Центральні банки, з операційних позицій яких облікова ставка є обліковою ставкою по позиках, що надають Центральні банки комерційним.

Слід зазначити, що облікову ставку НБУ активно використовують в Україні у сфері оподаткування.

Читайте також:

1. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
2. А) Відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві
3. А) Заробітна плата її форми та системи.
4. А) Заробітна плата, її форми та системи.
5. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
6. Автоматизовані форми та системи обліку.
7. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
8. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
9. Акредитив та його форми
10. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
11. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
12. Акціонерне товариство, як форма організацій бізнесу. Акції, їх суть і види.

Переглядів: 2188