• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

З телеграми В. Леніна В. Антонову-Овсієнку від 17 січня 1918 р.

Приветствую победу.^[*]

Направьте все усилия для подвоза в Питер хлеба и хлеба. Ленин.

Ленин В. Полное собрание сочинений. — Т. 50. — С. 33.

§21.УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ
(1917 — ПОЧАТОК 1918 РОКУ)

Повторювально-узагальнюючий урок

Відродження української державності

У лютому 1917 р. в Російській імперії відбулася демократична революція. Царизм було знищено. Росія дістала шанс позбавитися ганебного тавра «тюрми народів», яке висіло на ній сотні років. Користуючись ослабленістю центральної влади, пригнічені народи імперії, серед яких український був найбільшим, стали брати свою долю у власні руки.

У березні 1917 р. в Україні розгорнулася національно-демократична революція, відновився державотворчий процес, який очолила Центральна Рада. Мільйони жителів України відчули пробудження національної свідомості, придушеної століттями перебування у складі Російської імперії. Чотири універсали Центральної Ради знаменували собою етапи складного і суперечливого шляху України до державної незалежності. Першим універсалом була проголошена автономія України, Другий був вимушеним відступом на шляху державотворення, Третім проголошувалася Українська Народна Республіка — автономна частина Росії, Четвертим — самостійність України.

Але перша у XX столітті спроба українського народу створити власну демократичну державу наштовхнулася на великі перепони. На шляху розбудови держави стали могутні зовнішні й внутрішні сили. У грудні 1917 — лютому 1918 р. Центральна Рада втратила контроль над більшою частиною України. Скоординовані дії російських червоних військ і місцевих більшовиків поставили Українську революцію перед загрозою поразки.

Труднощі державотворення та їх причини

Невдачі Української революції були викликані багатьма об’єктивними та суб’єктивними причинами.

Серед найголовніших слід назвати недостатньо міцну базу державотворення, на яку спиралися керівники національно-демократичної революції. Століття національного гноблення спотворили соціальну структуру українського населення, позбавили його тих елементів, які в сусідніх європейських країнах були організуючою силою державотворення: старої земельної аристократії і власної буржуазії. Серед прибічників української державності було недостатньо кваліфікованих чиновників, офіцерів, особливо вищих, юристів, журналістів, викладачів вищих навчальних закладів, інженерів тощо. Ці соціальні групи виявилися зрусифікованими і втратили симпатії до ідеї національного визволення. Найдіяльнішою верствою населення, котра стала на чолі національно-визвольної боротьби, була українська національна інтелігенція, головним чином гуманітарна (українські письменники і вчені — історики й філологи) та сільська (вчителі, агрономи, лікарі та ін.). Але ця порівняно нечисленна група досить повільно усвідомлювала необхідність проголошення незалежності України. Тривалий час в її середовищі панували автономістсько-федералістичні ілюзії, необґрунтовані надії на російську демократію.

Украй негативний вплив на перебіг подій справила також недооцінка необхідності створення міцної національної армії, здатної захистити народ від зовнішніх антиукраїнських сил і ліквідувати внутрішню анархію. Коли наприкінці 1917 р. на Україну почали наступати російські червоні війська, дати їм належну відсіч не вдалося. Байдужих і «нейтральних» у ті дні було більше, ніж рішучих і самовідданих.

Центральна Рада не зуміла належним чином вирішити пекучі соціально-економічні питання, особливо аграрне. У вирішальний момент української революції, наприкінці 1917 — на початку 1918 р., селянська біднота виявилася схильною до погромно-анархістських методів ліквідації поміщицького землеволодіння, відкинувши пропозиції Центральної Ради провести аграрну реформу в рамках законності й правопорядку. Ця обставина згубно позначилася на боєздатності українізованих частин армії, особливо тилових. Вони відмовлялися захищати Українську Народну Республіку, підозрюючи її в симпатіях до поміщиків і заможного селянства.

Врешті-решт невдачі Української Центральної Ради були зумовлені недостатнім розвитком національного руху, нездатністю його керівників повести за собою мільйонні маси населення України. Полум’яне Шевченкове «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» ще не стало твердим переконанням більшості українців. Після довгих століть русифікації вони не спромоглися збагнути, що державна незалежність є неодмінною передумовою розв’язання накопичених століттями соціально-економічних і політичних проблем.

Маси українців у вирішальні дні Української революції не знайшли в собі сили стати зі зброєю в руках на захист бодай недосконалого, але все ж свого молодого державного організму — Української Народної Республіки.

Позитивні результати Української революції

Однак в одному дуже важливому для народу, що століттями не мав власної державності, аспекті події Української революції знаменували безсумнівний прогрес. Вони переконливо засвідчили, що у 1917 — на початку 1918 р. національна свідомість українського народу піднялася на якісно новий рівень. Мільйони й мільйони селян, представників інших соціальних груп вперше відчули себе українцями й цілком свідомо підтримували українське державотворення, голосуючи за українські національні партії на виборах до Всеросійських і Українських Установчих зборів, беручи участь у численних з’їздах, конференціях, сходах і вічах, включаючись у діяльність Вільного козацтва, українізованих частин російської армії.

Наприкінці 1917 — на початку 1918 р. потенціал Української революції не був далеко ще вичерпаний. Попереду були важкі битви за збереження проголошеної Четвертим універсалом Центральної Ради державної незалежності України.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ_________________

1. Дай оцінку ставленню різних політичних сил до ідеї самовизначення України в перші тижні революції.

2. Коли і за яких обставин була утворена Українська Центральна Рада? Хто ввійшов до її складу?

3. Розкрий зміст і значення Першого універсалу.

4. Охарактеризуй відносини між Центральною Радою і Тимчасовим урядом у березні-жовтні 1917 р.

5. У чому суть і значення Другого універсалу?

6. Чим було викликане видання «Тимчасової інструкції Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні»?

7. Обґрунтуй неминучість конфлікту між Центральною Радою і більшовицьким Раднаркомом.

8. Розкрий зміст і значення Третього універсалу.

9. Які причини й наслідки війни між Українською Народною Республікою і Радянською Росією? Назви основні її події.

10. Розкрий зміст та історичне значення Четвертого універсалу.

11. Які етапи в розвитку Української революції можна виділити?

12. Чому спроба українського народу створити в 1917— на початку 1918 р. міцну демократичну державу зазнала невдачі?

13. Чи є підстави називати Українську революцію:

а) національною,

б) демократичною? Якщо є, то які?

14. Що свідчило про те, що наприкінці 1917 — на початку 1918 р. Українська революція не зазнала остаточної поразки і її потенціал був ще не вичерпаний?

15. Які факти свідчили про якісне зростання національної свідомості українців в ході національно-демократичної революції?

ЗАПАМ’ЯТАЙ ЦІ ДАТИ_________________

27 лютого 1917 р. — Лютнева демократична революція і повалення самодержавства в Росії

3-4 березня 1917 р. — утворення Української Центральної Ради

19 березня 1917 р. — 100-тисячна національна демонстрація в Києві

6-8 квітня 1917 р. — Всеукраїнський Національний конгрес

5-8 травня 1917 р. — Перший Всеукраїнський військовий з’їзд

10 червня 1917 р. — Перший універсал Центральної Ради; проголошення автономії України

15 червня 1917 р. — утворення Генерального Секретаріату Центральної Ради

3 липня 1917 р. — Другий універсал Центральної Ради

4-5 липня 1917р. — збройний виступ самостійників

26 липня — 4 серпня 1917 р. — VI з’їзд РСДРП(б)

4 серпня 1917 р. — «Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні»

25-30 серпня 1917 р. — корніловський заколот і його розгром

8-15 вересня 1917 р. — З’їзд народів у Києві

25 жовтня (7 листопада) 1917 р. — більшовицький переворот у Петрограді

31 жовтня 1917 р.—перехід влади в Києві до Центральної Ради

7 листопада 1917р. — Третій універсал Центральної Ради; проголошення Української Народної Республіки

З грудня 1917р. —маніфест РНК до українського народу з ультимативними вимогами до Центральної Ради

4-6 грудня 1917р. —Всеукраїнський з’їзд рад у Києві

8-10 грудня 1917 р. — установлення більшовицької влади в Харкові

11-12 грудня 1917 р. —з’їзд рад у Харкові

26-29 грудня 1917 р. — установлення більшовицької влади в Катеринославі

6 січня 1918 р. —початок наступу червоних військ на Київ

9 (22) січня 1918 р. — Четвертий універсал Центральної Ради

11 січня 1918 р. —проголошення незалежності УНР

16 січня 1918 р. —бій під Крутами

26 січня 1918 р. —вступ військ М. Муравйова до Києва

30 січня 1918 р. —переїзд Народного Секретаріату з Харкова до Києва

ТЕМА УКРАЇНА В БОРОТЬБІ
ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ
НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1918-1920 РОКИ)

§22. БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ МИРНИЙ
ДОГОВІР

Згадай:
1. Як відбувалася радянізація України наприкінці 1917 — на початку 1918 р.?
2. Як було сприйняте населенням України встановлення радянської влади?

Нові умови боротьби за незалежність

Поразка національно-демократичних сил на поч. 1918 р. не була ні повною, ні остаточною. Центральна Рада і підзвітний їй уряд разом з військами відступили з Києва, але не покинули територію України, не були знищені чи розпущені. На Правобережжі точилися бої, в ході яких війська УНР, поповнені загонами Вільного козацтва, українізованими частинами Південно— Західного фронту і добровольцями, посилювали опір. Поступово на російсько-українському фронті намітився злам на користь української сторони. Центральна Рада продовжувала діяльність, спрямовану на збереження незалежної української держави. Видала закони про нову грошову систему: шаги, гривні, карбованці; про державний герб УНР (тризуб). Але за нових умов її доля дедалі більше залежала від зовнішньополітичних обставин.

Переговори у Бресті-Литовському

9 грудня 1917 р. з ініціативи більшовиків розпочалися переговори між Росією і Німеччиною та її союзниками у Бересті (Бресті-Литовському). Ці переговори поставили Центральну Раду в складну ситуацію. Спочатку серед членів Ради переважала проантантівська орієнтація. Та надії на допомогу Антанти були марні. Водночас воєнна загроза з боку Радянської Росії швидко зростала. Крім того, існувала реальна загроза окупації України арміями Німеччини та Австро-Угорщини. Ці держави здавна зазіхали на Україну і мали всі шанси дістати згоду на її окупацію у ході переговорів з делегацією Радянської Росії.

Ніким не визнана Україна могла стати звичайним трофеєм переможців з необмеженим правом поділяти її і управляти нею як колонією.

За цих обставин уряд УНР звернувся до всіх воюючих і нейтральних держав з нотою, в якій заявив, що не визнає права Раднаркому виступати на переговорах від імені народів усієї Росії і буде вести переговори з Німеччиною та її союзниками самостійно.

Представники німецького командування схвально сприйняли цю заяву і разом із союзниками — Австро-Угорщиною, Болгарією і Туреччиною — повідомили Центральну Раду, що чекають її делегацію у Бресті-Литовському. 19 грудня делегація УНР у складі С. Голубовича (голова), М. Левитського, М. Любинського, М. Полоза, О. Севрюка та С. Остапенка прибула в Брест-Литовський. Відкрився новий фронт боротьби за незалежність — дипломатичний.

30 грудня 1917 р. на пленарному засіданні міністр закордонних справ Австро-Угорщини О.Чернін від імені союзних держав визнав повноправним учасником переговорів присутню делегацію України. Керівник делегації Радянської Росії на переговорах Л. Троцький змушений був зважати на реалії і, не знайшовши жодних аргументів проти, також визнав право делегації Центральної Ради виступати від імені УНР як самостійної держави.

У січні 1918 р. делегація Росії зробила спробу замінити на переговорах представників Центральної Ради делегатами радянського уряду України. Підставою для цього стало те, що більша частина території УНР опинилася під контролем більшовиків. Але спроба російської делегації була відкинута як представниками Центральної Ради, так і союзними дипломатами. Виконувач обов’язків голови делегації УНР О. Севрюк ознайомив учасників переговорів з прийнятим на цей час Четвертим універсалом, згідно з яким УНР оголошувала про своє відокремлення від Росії. Беручи це до уваги, держави німецько-австрійського блоку визнали очолювану Центральною Радою Українську Народну Республіку незалежною державою, правомочною вступати у міжнародні відносини.

Мирний договір у Бресті-Литовському

27 січня (9 лютого) між УНР і Німеччиною та її союзниками був підписаний мирний договір. Стан війни між державами німецько— австрійського блоку і Україною припинився. Німеччина й Австро-Угорщина, ставши союзниками УНР, зобов’язалися допомогти їй відновити контроль над усією територією держави. Зі свого боку, уряд УНР узяв зобов’язання поставити до Німеччини й Австро-Угорщини 60 млн пудів хліба, 2 млн 750 тис. пудів худоби живою вагою, багато картоплі, цукру, сала, іншої сільськогосподарської продукції. У свою чергу, Німеччина й Австро-Угорщина пообіцяли надати Україні сільськогосподарські машини, вугілля, сіль та інші дефіцитні на території УНР товари.

Підписання делегацією Центральної Ради мирної угоди з Четверним союзом. Брест-Литовський, 9 лютого 1918 р.

Берестейський договір був великим успіхом української дипломатії. Він поклав початок міжнародно-правовому визнанню України як незалежної держави. Було очевидно, що така незалежність буде обмеженою. Але іншого виходу за тих умов не було. Не підписувати мирний договір з Німеччиною означало залишатись у стані війни з нею і готуватися до наступу її добре озброєних і дисциплінованих військ. Якщо натиск червоних частин війська УНР ще якось стримували, то в разі наступу німецько-австрійських армій вони, опинившись між двома фронтами, були б розчавлені за кілька днів.

Таким чином, альтернативою Берестейському договору була не Українська Радянська Республіка, в чому намагалися переконати населення більшовики, а перетворена на колонію Німеччини та Австро-Угорщини розшматована Україна.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ_________________

1. У чому полягали нові умови боротьби за незалежність України?

2. Якими були зовнішньополітичні орієнтири УНР в жовтні 1917 — січні 1918 р ?

3. За яких умов розпочалися переговори УНР з державами німецько-австрійського блоку?

4. Коли УНР була визнана державами німецько-австрійського блоку?

5. Назвіть умови мирного договору між Україною і державами німецько-австрійського блоку.

6. Чи були альтернативи Берестейському мирному договору?

ДОКУМЕНТИ:_________________

Читайте також:

1. Відомість встановлених ревізією фактів простроченої дебіторської заборгованості Яготинського цукрового комбінату за період з 1 січня до 31 грудня 2009 року
2. Відомість встановлених ревізією фактів простроченої дебіторської заборгованості Яготинського цукрового комбінату за період з 1 січня до 31 грудня 2009 року
3. З доповіді В. Леніна «О земле» 26 жовтня 1917 р.
4. З праці В. Леніна «О задачах пролетариата в данной революции»
5. З телеграми В. Леніна Г. Орджонікідзе від 14 березня 1918 р.
6. З телеграми В. Леніна головнокомандувачу Й. Вацетісу від 29 листопада 1918 р.
7. З телеграми членів Української Центральної Ради міністру юстиції О.Керенському
8. Звернення Директорії Української Народної Республіки від 22 січня 1919 р.
9. Земельний фонд України станом на 1 січня 2005 р.
10. Зі статті В. Леніна «Политическое положение», написаної 10 липня 1917 р.
11. Зміна структури земельного фонду за формами власності, станом на 1 січня

Переглядів: 1416