Зміна структури земельного фонду за формами власності, станом на 1 січня

Роки	Землі, які перебувають у власності згідно з державними актами
державній	приватній	колективній
тис. га	%	тис. га	%	тис. га	%
	60 354,8*	100,0	-	-	-	-
	36 310,5	60,2	1 925,4	3,2	2 2118,9	36,6
	29 265,5	48,5	4 327,3	7,2	2 6762,0	44,3
	30 166,5	50,0	29 109,2	48,2	1 079,1	1,8
	30 027,1	49,7	29 807,0	49,4	520,7	0,9
	29 872,2	49,5	30 178,0	50,0	304,6	0,5
	29 796,8	49,4	30 326,3	50,2	231,7	0,4

* Загальна площа земель України.

3. Трансформація організаційно-правової структури сільського господарства у процесі реструктуризації недержавних підприємств

Види підприємств	Станом на	2004 р. до
01.01.2000 р.	01.01.2001 р.	01.01.2004 р.	2000 р., %	2001 р., %
Кількість, тис. од.	Питома вага, %	Кількість, тис. од.	Питома вага, %	Кількість, тис. од.	Питома вага, %
КСП	7,1	64,0	0,3	2,0	0,3	1,0	4,2	100,0
Господарські товариства	1,5	14,0	6,7	45,0	7,8	48,0	5,1 р. б.	116,4
Приватні (приватно-орендні) підприємства	0,4	4,0	2,9	20,0	3,7	23,0	9,2 р. б.	127,6
Кооперативи	0,2	2,0	3,3	23,0	2,4	15,0	12 р. б.	72,7
Фермерські господарства	-	-	1,2	8,0	1,8	11,0	-	125,0
Інші (колгоспи, спілки селян, агрофірми)	1,9	16,0	0,3	2,0	0,4	2,0	21,0	133,3
Всього	11,1	100,0	14,7	100,0	16,4	100,0	145,0	109,5

даними обстеження стану реформування аграрного сектора, проведеного Державним комітетом статистики України, на земельних площах колишніх КСП збереглося 56,9 % єдиного масиву новостворених формувань, а 79,5 % набули право користування цілісним майновим комплексом. Середній розмір сільськогосподарських угідь з розрахунку на одне підприємство був найбільшим у закритих акціонерних товариствах (2874 га), а найменшим – у фермерських господарствах (79,1 га).

Отже, суцільна реструктуризація КСП у першій половині 2000 р. відбулася з урахуванням досвіду, набутого в попередні роки, без надмірного їх подрібнення, із збереженням новоствореними приватними формуваннями цілісності господарського використання землі та майна на основі оренди земельних і майнових паїв селян. Щодо вибору певної форми підприємства, то експерти дають різні оцінки стосовно гарантування захисту інтересів селян залежно від організаційно-правового статусу господарських одиниць та потенційних можливостей ефективного функціонування в ринкових умовах. Зокрема, виділяються: а) приватні підприємства, у яких працівники зайняті на умовах трудового найму і не мають права на участь в управлінні та розподілі доходів; б) колективні підприємства, засновані на спільній частковій власності колишніх членів КСП на умовах обов'язкової трудової участі і номінального управління в їх діяльності.

Найбільш логічним з погляду реалізації довгострокових економічних і соціальних інтересів селян - власників земельних і майнових паїв було завершення процесу оформлення реального передавання землі і майна колишнім членам КСП у приватну власність незалежно від правового статусу підприємства, що використовувало колективну форму організації виробництва.

Підтвердженням цієї думки є результати соціологічного дослідження, яке було проведено Центром соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАН України у квітні-травні 1999 і 2000 рр., тобто під час еволюційного етапу реформ і при адміністративному тиску для завершення реструктуризації КСП. За рік серед 1 тис. опитаних селян (власників земельних і майнових паїв) кількість прихильників реструктуризації КСП зменшилася удвічі – від 44 до 22 %.

За висновками аналітиків, причиною зростання негативного ставлення селян до реструктуризації КСП, порівняно з періодом до 2000 р., був прискорений характер, спричинений натискними методами і відсутність прозорості доленосних для них процедур з розподілу землі та майна. Крім того, істотно зросла кількість невдоволених селян через неможливість реалізувати на практиці задеклароване право і виділити земельні частки (паї) в натурі.

Суттєвою подією в рамках другого етапу реорганізації аграрних підприємств стало підписання Меморандуму про взаєморозуміння між урядами України та США щодо ініціативи з видачі державних актів на право приватної власності на землю (жовтень, 2001 р.). Метою цього документа є, зокрема, сприяння видачі близько 1,8 млн державних актів на землі сільськогосподарського призначення. Для цього Сторони зобов'язалися: а) удосконалити процедури з видачі державних актів; б) розвивати нормативно-правову базу для функціонування інфраструктури земельного ринку; в) поширювати інформацію про права власників земельних ділянок та розвитку земельних відносин; г) розробити єдині екологічні вимоги до видачі державних актів на землю.

Логічним кроком у контексті зазначеного Меморандуму став Указ Президента України від 17 лютого 2003 р. № 134 «Про заходи щодо створення єдиної державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру». Ним доручено уряду до 2006 р. забезпечити всіх громадян, які мають право на земельну частку (пай), державними актами. Законом України від 5 червня 2003 р. «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)» визначено організаційні та правові засади цієї роботи. У подальшому еволюційним шляхом відбувалася поглиблена реструктуризація підприємств – правонаступників КСП, яка здійснювалася з метою адаптації їх до вимог ринкового середовища. Після завершення цього періоду можливе остаточне врегулювання земельних і майнових питань, які виникли внаслідок масової реструктуризації КСП, формування раціонального землекористування та оптимальне розміщення виробництва в масштабах усієї держави.

Указ Президента від 26 липня 2006 р. «Про деякі питання організаційно-правового забезпечення формування та регулювання ринку землі та захисту прав власників земельних ділянок» передбачає прискорене створення в Україні правових засад для повноцінного функціонування ринку землі як важливого фактора підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, поліпшення умов для залучення інвестицій в аграрний сектор економіки, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів, раціонального використання земельних ресурсів. Указом доручається Держкомзему створити у 2006 – 2007 рр. загальнодержавний, регіональні і місцеві банки даних про результати експертної грошової оцінки та ціну земельних ділянок. Крім цього в указі викладено орієнтири для вдосконалення законодавства у сфері ринку земель, а саме:

1) забезпечення захисту прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави і особливо інтересів національного сільськогосподарського виробника;

2) вдосконалення існуючих та формування нових механізмів формування та реалізації державної політики у сфері земельних відносин, особливо щодо оцінки вартості земельних ділянок, охорони та організації раціонального використання земель, землеустрою, економічного регулювання обороту земель на ринку тощо;

3) прискорений розвиток інфраструктури ринку земель, особливо сільськогосподарських.

У ході обговорення шляхів реалізації пріоритетів, викладених в указі, було запропоновано створити інститут сільських товариств з регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення, задля чого прийняти відповідний Закон «Про сільські товариства з регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення». Обґрунтовано потребу встановити обмеження на площі сільськогосподарських земель, що можуть бути придбані у приватну власність (Земельним кодексом передбачене таке обмеження до 2010 р. площею 100 га); необхідність правового закріплення вимог до покупця земельної ділянки сільськогосподарського призначення (наприклад, наявність сільськогосподарської освіти і проживання на території місцевого самоуправління). Нагальну необхідність має прийняття законів України «Про ринок земель», «Про державний земельний кадастр», що пройшли перше читання та «Про сільські товариства з регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи реформування економічних відносин в аграрному секторі	\|	Мета і пріоритети аграрної політики України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.