• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Регулювання ринку цінних паперів. Саморегулівні організації.

Регулювання ринку ЦП – це впорядкування діяльності всіх його учасників (емітентів, інвесторів, професійних учасників ринку цінних паперів) і операцій між ними з боку уповноважених на це органів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Комісія, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених відповідними законами України.

Регулювання ринку ЦП (як і будь-якого іншого об'єкта) можна поділити на внутрішнє і зовнішнє.

Внутрішнє регулювання – це підлеглість учасників ринку ЦП власним нормативним документам: статуту, правилам здійснення діяльності, стандартам діяльності і т.д.

Зовнішнє регулювання – це підлеглість діяльності учасників ринку ЦП нормативним актам держави, інших організацій (наприклад, саморегульованих організацій) міжнародним угодам. До зовнішнього регулювання відноситься також громадське регулювання, тобто вплив суспільства на учасників ринку ЦП з використанням механізму громадської думки. Часто саме реакція широкої публіки є причиною тих чи інших регулюючих дій з боку держави або саморегулівнихних організацій.

Регулювання ринку ЦП має на меті:

– створення нормальних умов для функціонування ринку ЦП, усіх його учасників; підтримка порядку на ринку ЦП;

– захист учасників ринку ЦП від несумлінних дій, шахрайства, злочинів з боку окремих осіб;

– забезпечення нормального ціноутворення на ринку ЦП на основі вільного формування попиту та пропозиції фінансових інструментів;

– стимулювання розвитку ринку ЦП як механізму перерозподілу грошових ресурсів, його окремих сегментів, створення нових сегментів ринку;

– використання ринку ЦП для досягнення специфічних суспільних цілей (наприклад, для підвищення темпів зростання економічного розвитку, розв'язання кризи неплатежів, зниження рівня безробіття і т. д.).

Концепція державного регулювання ринку ЦП конкретної країни залежить від історії розвитку її фондового ринку, прийнятої моделі ринку (банківської чи небанківської), ступеня централізації управління. У країнах з федеративним устроєм частину повноважень держави на фондовому ринку передано територіям (наприклад, у США — штатам, у Німеччині — землям, у Росії — регіонам).

Розрізняють дві основні концепції державного регулювання. Перша концепція заснована на тому, що регулювання ринку переважно зосереджується у державних органах, лише невелика частина повноважень щодо нагляду, контролю та встановлення правил передається державою саморегулівним організаціям, що об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів. Друга концепція передбачає, що максимально можливий обсяг повноважень передається саморегулівним організаціям, значне місце у контролі займають не жорсткі розпорядження, а переговорний процес, індивідуальні узгодження з учасниками ринку. При цьому держава зберігає за собою основні контрольні функції, можливості у будь-який момент втрутитися в процес саморегулювання. Прикладом першої концепції є Франція, другої — Великобританія.

У цілому практика зарубіжних країн багатоманітна. Загальною тенденцією з 1930-х років є створення самостійних відомств або комісій з ринку цінних паперів (модель США). У ряді країн за регулювання фондового ринку відповідає міністерство фінансів. У деяких країнах з банківською моделлю ринку (Німеччина, Австрія, Бельгія) основну відповідальність за управління фондовим ринком несе центральний банк чи орган банківського нагляду. У Швейцарії немає єдиного центрального державного органу, функції регулювання ринку ЦП повністю віддано регіонам.

Державне регулювання та контроль за операціями на ринку ЦП здійснюються у кожній державі відповідно до прийнятого законодавства. Найжорсткіше регулювання з боку держави проводиться у США, де повністю автоматизований комплекс контролю за фондовими операціями — від торгових і платіжних до операцій з передачі прав володіння ЦП. У Німеччині з 1994 р. діє федеральний закон «Про торгівлю цінними паперами та зміни у правових актах біржової та іншої діяльності на ринку цінних паперів», який передбачає заходи попереджувального характеру, як загальнодержавні, так і ті, що приймаються в окремих компаніях і банках.

Досвід країн з розвинутим ринком ЦП показує, що держава повинна здійснювати такі функції: 1) розробку концепції розвитку ринку, програм її реалізації, відповідних законодавчих актів; 2) концентрацію ресурсів (державних та приватних) для створення інфраструктури ринку; 3) контроль за фінансовою стабільністю та безпекою ринку (контроль за входом на ринок, реєстрація ЦП, нагляд за фінансовим станом інвестиційних інститутів); 4) встановлення правових норм функціонування ринку, контроль за їх дотриманням, застосування санкцій за порушення; 5) створення системи інформації про стан ринку ЦП і забезпечення її відкритості для інвесторів; 6) створення системи захисту інвесторів від втрат (у тому числі державні або змішані схеми страхування інвестицій); 7) запобігання негативному впливу на фондовий ринок інших видів державного регулювання (грошово-кредитного, валютного, податкового); 8) регулювання ринку державних ЦП, спрямоване на обмеження інвестиційних ресурсів, що відволікаються на покриття непродуктивних витрат держави.

Регулювання ринку ЦП — це об’єднання у систему певних методів та прийомів, що дають змогу впорядкувати здійснення операцій, підпорядкувати їх установленим вимогам та правилам. Це механізм підтримки рівноваги взаємних інтересів всіх учасників ринку, що підпорядковуються певним правилам гри. На первинному ринку ЦП державне регулювання зосереджено на підтримці єдиного порядку випуску (емісії) в обіг ЦП шляхом реєстрації. На вторинному ринку контроль за обігом здійснюється шляхом ліцензування професійних учасників ринку (видача кваліфікаційних атестатів, що дають право на здійснення операцій з ЦП) та інвестиційних інститутів, а також через механізм оподаткування операцій з ЦП.

Методи регулювання ринку ЦП є такими:

– нормативно-правове регулювання;

– реєстрація випусків, проспектів емісії;

– ліцензування суб'єктів ринку;

– атестація фахівців інвестиційних інститутів;

– страхування інвесторів;

– аудиторський та рейтинговий контроль за фінансовим станом емітентів;

– постійне інформування інвесторів;

– нагляд за проведенням фондових операцій та інспектування;

– реєстрація та нагляд за діяльністю учасників ринку ЦП;

– контроль за дотриманням чинного законодавства;

– консультування.

Регулятивна інфраструктура – це одна із систем (поряд з інформаційною, депозитарно-кліринговою та реєстраторською інфраструктурою ринку ЦП), що забезпечує нормальне функціонування ринку ЦП. Вона включає такі компоненти:

– регулятивні органи (державні регулюючі органи та саморегулівні організації);

– регулятивні функції та процедури (законодавчі, реєструючі, ліцензійні, атестаційні, контрольні, наглядові та ін.);

– правову інфраструктуру (законодавчу та нормативну базу функціонування ринку ЦП);

– етику фондового ринку;

– традиції та звичаї.

У міжнародній практиці виділяють різні моделі регулятивної інфраструктури ринку ЦП залежно від:

– суб'єкта регулювання (держава або держава спільно із саморегулівними організаціями);

– ступеня жорсткості регулювання;

– моделі ринку ЦП.

Державне регулювання на ринку ЦП може бути прямим та непрямим.

Пряме (адміністративне) державне регулювання здійснюється шляхом встановлення обов'язкових вимог до учасників ринку ЦП, ліцензування професійної діяльності на ринку ЦП, державної реєстрації їх, забезпечення гласності та рівної поінформованості учасників ринку, підтримки правопорядку і т.д.

Непряме (економічне) державне регулювання ринку ЦП здійснюється такими методами, як, наприклад, проведення певної податкової політики, грошової політики, політики в галузі формування та використання коштів державного бюджету, у сфері управління державною власністю і т.д.

Держава на ринку ЦП виконує такі функції:

– ідеологічну, тобто розробку концепції розвитку ринку ЦП та програми її реалізації;

– законодавчу, тобто законодавче та нормативне забезпечення функціонування ринку ЦП;

– адміністративну, тобто пряме адміністративне регулювання учасників ринку;

– стимулюючу, тобто використання всіх можливих інструментів впливу на ринок ЦП задля його розвитку, створення ефективного механізму перерозподілу грошових ресурсів у найбільш важливі та значущі сектори економіки;

– наглядову та контрольну, тобто запобігання порушенням з боку різних учасників ринку ЦП;

– арбітражну, тобто вирішення суперечок між учасниками ринку ЦП через систему судових органів.

Таким чином, можна сказати, що держава є одним з основних регуляторів ринку ЦП. Крім цього, держава виступає як учасник ринку ЦП, а саме:

– держава є найбільшим позичальником-емітентом облігацій;

– держава є найбільшим інвестором на ринку ЦП, володіючи пакетами акцій приватизованих підприємств;

– держава виконує функції професійного учасника ринку ЦП в особі Національного банку України, що є посередником, який бере участь в розміщенні державних ЦП, а також найбільшим дилером на цьому сегменті ринку.

Основним органом державної виконавчої влади України, що здійснює регулювання ринку ЦП, є державна Комісія.

Комісія здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення, затвердженого в установленому порядку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку ЦП у межах своїх повноважень,визначених чинним законодавством.

Структуру Комісії представлено на схемі 6.

Основними завданнями Комісії є:

- формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку ЦП та їх похідних в Україні,сприяння адаптації національного ринку ЦП до міжнародних стандартів;

- координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку ЦП та їх похідних;

- здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом ЦП та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування. Комісія веде Державний реєстр випусків ЦП у встановленому нею порядку та забезпечує відкритий і безоплатний доступ учасників ринку ЦП до інформації, що міститься в реєстрі та відповідає за повноту інформації, що міститься у зареєстрованих нею документах, та за її відповідність вимогам законодавства;

- захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку ЦП, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

- узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу ЦП в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

- встановлює стандарти випуску (емісії) ЦП, інформації про випуск ЦП, що пропонуються для відкритого продажу, в тому числі іноземних емітентів, які здійснюють випуск ЦП на території України та порядок реєстрації їх випуску і інформації про випуск ЦП;

- встановлює вимоги, умови відкритого продажу (розміщення) ЦП на території України та щодо випуску (емісії) і обігу ЦП і їх похідних, інформації про випуск та розміщення ЦП, у тому числі іноземних емітентів (з урахуванням вимог валютного законодавства України), які здійснюють випуск і розміщення ЦП на території України, а також встановлює порядок реєстрації випуску ЦП та інформації про випуск ЦП;

- встановлює порядок та видає ліцензії на здійснення діяльності по випуску та обігу ЦП, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з ЦП, діяльність з управління активами та інші передбачені законодавством ліцензії на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку ЦП, а також анулює ці ліцензії в разі порушення вимог законодавства про ЦП;

- встановлює за погодженням з Національним банком України додаткові вимоги щодо випуску ЦП комерційними банками;

- видає дозволи на обіг ЦП українських емітентів за межами України;

- здійснює реєстрацію випуску ЦП та інформації про випуск ЦП, у тому числі ЦП іноземних емітентів, що є в обігу на території України;

- встановлює вимоги щодо допуску ЦП іноземних емітентів та обігу їх на території України;

- реєструє правила функціонування організаційно оформлених ринків ЦП та їх похідних;

- визначає за погодженням з Національним банком України особливості отримання комерційними банками ліцензії на депозитарну, розрахунково-клірингову діяльність та особливості ведення обліку операцій з ЦП;

- здійснює контроль за дотриманням законодавства і призначає державних представників на фондових біржах, у депозитаріях і торговельно-інформаційних системах;

- встановлює порядок і реєструє саморегулівні організації, що створюються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку ЦП та розробляє зразок і видає свідоцтво про реєстрацію об'єднання професійних учасників фондового ринку як саморегулівної організації;

- встановлює вимоги та стандарти щодо обов'язкового розкриття інформації емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку ЦП, забезпечує створення інформаційної бази даних про ринок ЦП відповідно до чинного законодавства;

- бере участь у розробці та вносить на розгляд у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку фондового ринку України, а також бере участь у підготовці відповідних проектів міжнародних договорів України, здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав, міжнародними організаціями з питань, віднесених до їх компетенції;

- координує роботу по підготовці фахівців з питань фондового ринку, встановлює кваліфікаційні вимоги щодо осіб, які здійснюють професійну діяльність з цінними паперами, та проводитьсертифікацію фахівців;

- розробляє і організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства України про цінні папери;

- інформує громадськість про свою діяльність та стан розвитку ринку ЦП;

- встановлює порядок здійснення професійної діяльності на ринку ЦП іноземними юридичними особами та підприємствами з іноземними інвестиціями;

- видає дозволи, визначає стандарти і правила діяльності, реєструє випуск та інформацію про випуск інвестиційних сертифікатів інвестиційних фондів та інвестиційних компаній;

- визначає порядок ведення та веде реєстр аудиторів і аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринку ЦП та їх похідних;

- визначає порядок ведення та веде реєстр професійних учасників ринку ЦП, інститутів спільного інвестування та саморегулівних організацій;

- встановлює відповідно до законодавства особливості порядку реорганізації і ліквідації професійних учасників ринку ЦП (за винятком банків) та критерії професійної діяльності, а також вимоги до керівного складу на ринку ЦП;

- видає уповноваженим рейтинговим агентствам Свідоцтво про включення до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств;

- визначає перелік міжнародних рейтингових агентств, які мають право визначати обов'язкові за законом рейтингові оцінки емітентів та ЦП;

- узагальнює досвід та практику діяльності рейтингових агентств і забезпечує публічність визначених рейтингових оцінок.

Комісія під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними органами виконавчої влади, відповідними органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади і відповідними органами самоврядування.

Комісія має право:

- розробляти та впроваджувати моделі інфраструктури фондового ринку;

- давати висновки про віднесення ЦП до того чи іншого виду, визначеного чиним законодавством;

- надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку ЦП, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про ЦП та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного

законодавства;

- зупиняти або припиняти допуск ЦП на фондові біржі або торгівлю ними на будь-якій фондовій біржі,зупиняти кліринг та укладення договорів купівлі-продажу на певний термін для захисту держави, інвесторів;

- у разі порушення законодавства про ЦП, нормативних актів Комісії виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг ЦП того чи іншого емітента, дію ліцензій, виданих Комісією, анулювати дію таких ліцензій, зупиняти торгівлю на фондових біржах до усунення таких порушень;

- встановлювати обов'язкові нормативи достатності власних коштів та інші показники і вимоги, що обмежують ризики по операціях з ЦП в ході здійснення діяльності по випуску та обігу ЦП, інших видів професійної діяльності на ринку ЦП (за винятком банківських операцій), якщо інше не передбачено законами України;

- встановлювати обмеження щодо суміщення видів професійної діяльності на ринку ЦП;

- здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку ЦП, і саморегулівними організаціями, та її відповідністю встановленим вимогам;

- проводити самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки та ревізії фінансово-господарської діяльності емітентів, осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку ЦП, фондових бірж та саморегулівних організацій;

- здійснювати разом з іншими виконавчими органами: контроль за поліграфічною базою з випуску ЦП; моніторинг руху інвестицій в Україну та за її межі через фондовий ринок; сертифікацію програмного забезпечення та встановлювати вимоги до програмних продуктів на фондовому ринку;

- проводити самостійно чи разом з іншими відповідними органами перевірки фінансово-господарської діяльності уповноважених рейтингових агентств та у разі виявлення ознак порушення рейтинговим агентством вимог законів України та нормативних актів Комісії у сфері ЦП вживати відповідні заходи впливу на ці агентства відповідно до законодавства України.

Основними органами, що здійснюють професійне регулювання ринку ЦП є саморегулівні організації(далі СРО).У квітні 2008 р. набули чинності положення частини першої статті 48 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», згідно з якими з кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів повинна існувати лише одна саморегулівна організація (СРО). Метою діяльності саморегулівних організацій професійних учасників фондового ринку є забезпечення проваджен-ня діяльності профучасниками ринку, які є членами СРО, розробка і затвердження правил, стандартів професійної поведінки та провадження відповідного виду професійної діяльності. Відомо, що учасники кожного сегмента ринку цінних паперів працюють в умовах конкуренції. При цьому вони мають знайти певний консенсус для об’єднання в єдину СРО. Як свідчить зарубіжний досвід, такий підхід дозволяє учасникам ринку спільно вирішувати нагальні проблеми та захищати власні інтереси. СРО є посередником у відносинах держави з ринком. Сьогодні Комісія не втручається у створення єдиної саморегулівної організації торговців цінними паперами. При цьому регулятор вважає, що цей процес має активізуватися. У цьому сегменті ринку повинна існувати реальна СРО з чіткою позицією щодо саморегулювання. Лише за таких умов ДКЦПФР зможе розглядати питання щодо делегування даній організації певних повноважень в обмін на відповідальність.

Згідно із Законом «Про цінні папери та фондовий ринок», саморегулівна організація має об’єднувати понад 50% професійних учасників фондового ринку за одним із видів професійної діяльності. Цей чинник буде враховуватися ДКЦПФР при реєстрації нової СРО. Водночас, однією з основних умов прийняття рішення про делегування ДКЦПФР саморегулівній організації професійних учасників фондового ринку повноважень щодо регулювання фондового ринку є наявність правил і стандартів професійної діяльності на ринку цінних паперів, які є обов’язковими для виконання всіма членами СРО.

У світовій практиці накопичено значний досвід діяльності СРО на ринку цінних паперів. За інформацією експертів проекту USAID «Розвиток ринків капіталу», «Завдання та принципи регулювання ринку цінних паперів» Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO) передбачають два основні принципи саморегулювання.

По-перше, режим регулювання має повністю використовувати потенціал саморегулівних організацій, які здійснюють нагляд за відповідними секторами, а інтенсивність контролю залежить від розміру та особливостей ринків у цілому.

По-друге, СРО підлягають контролю з боку регулятора і повинні дотримуватися стандартів справедливості та кон-фіденційності, користуючися делегованими їм повноваженнями та обов’язками.

СРО може виявитися для регулятора важливим інструментом для досягнення цілей регулювання ринку цінних паперів. Існує багато різноманітних моделей саморегулівних організацій і ступенів інтенсивності їх використання. Спільними ознаками СРО у більшості країн є їх відокремленість від урядового регулятора, участь у цих організаціях представників ділових кіл, промисловості та інвесторів. Саморегулювання може дати відчутні переваги. Зокрема, СРО можуть вимагати від своїх членів дотримання тих етичних норм, які залишаються поза сферою державного регулювання. Саморегулівні організації мають значний досвід щодо ринкових операцій і можуть реагувати на динаміку розвитку ринку оперативніше, ніж державний регулятор. При цьому СРО мають відповідально ставитися до виконання своїх обов’язків. Перш ніж надати СРО певні повноваження, регулятор має вимагати від них дотримання встановлених норм. Контроль за діяльністю СРО має здійснюватися на по-стійній основі. Крім того, після початку діяльності СРО регулятор повинен переконатися в тому, що ця організація захищає інтереси своїх учасників, а також справедливо та послідовно застосовує законодавство з цінних паперів, положення та відповідні правила СРО.

На ефективність діяльності СРО може негативно вплинути наявність конфлікту інтересів. Регулятор повинен відстежувати та попереджувати будь-яку можливість виникнення такого конфлікту. Ризик виникнення конфлікту інтересів може підвищитись, якщо СРО відповідатиме як за нагляд за діяльністю своїх членів, так і за регулювання відповідного сектора ринку. Незалежно від того, як широко застосовується саморегулювання, регулятор повинен залишити за собою право проводити розслідування справ, що стосуються інвесторів або ринку в цілому. В свою чергу, СРО повинні дотримуватися стандартів професійної поведінки, аналогічних тим, які встановлені для регуляторів, зокрема, конфіденційності та процедурної справедливості.

В Україні існує декілька саморегулівних організацій торговців цінними паперами – Асоціація ПФТС, Асоціація «Регіональний фондовий союз», ЗАТ «УФБ», ВАТ «КМФБ», ЗАТ «УМВБ», ЗАТ «ФБ «ІННЕКС», ЗАТ «УМФБ». У середині березня 2008 р. три СРО торговців цінними паперами – ВАТ «Київ-ська міжнародна фондова біржа», ЗАТ «Українська фондова біржа» та Асоціація «Регіональний фондовий союз» на загальних зборах прийняли рішення про консолідацію у єдину саморегулівну організацію – Асоціація «Українські Фондові Торговці», яка об’єднала 59% торговців цінними паперами. Сьогодні саморегулівна організація повинна об’єднувати понад 50% професійних учасників фондового ринку за одним із видів професійної діяльності. Такі нормативні вимоги сприяли суттєвій активізації всіх українських фондових бірж, навколо яких створювалися СРО, що об’єднували торговців цінними паперами. Сукупна кількість членів СРО ВАТ «Київська міжнародна фондова біржа», ЗАТ «Українська фондова біржа» та Асоціації «Регіональний фондовий союз» за станом на кінець лютого 2009 р. (оновити станом на 01.01.2010 р.) складала 564 торговця цінними паперами. Перша СРО налічувала 274 члени, друга – 99, а третя – 191. Однак з урахуванням перехресного членства (в Україні три середньостатистичні торговці цінними паперами входять щонайменше до чотирьох СРО), кількість членів нової консолідованої СРО складає 477 торговців цінними паперами, або майже 59% від їх загальної кількості в Україні. Для порівняння: кількість членів Асоціації ПФТС дорівнює 322. Мета консолідованої СРО: забезпечення високого професійного рівня провадження діяльності учасників ринку; захист прав та законних інтересів членів СРО, професійних учасників ринку цінних паперів; посилення дієвості саморегулювання на фондовому ринку шляхом розширення повноважень і функцій саморегулівної організації.

Головним завданням нової СРО стане активний захист інтересів її членів шляхом нормативних ініціатив, що спрямовуватимуться на забезпечення стабільного розвитку та модернізацію інфраструктури вітчизняного фондового ринку, надання конкурентних переваг за рахунок автоматизації діяльності, представництва членів у відносинах із органами державної влади. Саморегулівні організації досягли згоди, що найприйнятнішою організаційно-правовою формою для консолідованої СРО торговців цінними паперами є Асоціація. Тому консолідація проводиться на базі Асоціації «Регіональний Фондовий Союз». Створення СРО, рівновіддаленої від інтересів фондових бірж, члени яких входять до складу єдиної саморегулівної організації, має покращити ситуацію щодо захисту інтересів торговців цінними паперами, їх адаптації до неминучої модернізації та технологізації вітчизняного ринку капіталів, нормативних ініціатив, а також посилить їх регулювання. Слід зазначити, що нова консолідована СРО вважає за доцільне із самого початку налагодити плідну та взаємовигід-ну співпрацю з органами державної влади й іншими саморегулівними організаціями в інтересах всіх категорій професійних учасників фондового ринку. Враховуючи це, на збори були запрошені представники ДКЦПФР, АМКУ, УАІБ та ПАРД. Водночас, у лютому 2008 р. кілька провідних учасників вітчизняного ринку цінних паперів створили нову Асоціацію торговців фондового ринку. Метою цієї Асоціації є сприяння розвитку відкритого та доступного ринку цінних паперів в Україні, забезпечення провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку, які є членами Асоціації, розробка і затвердження правил, стандартів професійної поведінки та провадження відповідного виду професійної діяльності, забезпечення їх виконання членами Асоціації. Асоціація є відкритою для всіх учасників ринку, а засновники не прагнуть отримати якісь додаткові переваги при формуванні органів управління. Документами Асоціації передбачений спрощений порядок вступу до неї торговців, що є членами інших СРО та/або фондових бірж. Для цього СРО або фондові біржі можуть виступати представниками своїх членів-торговців цінними паперами в частині подання заяв на вступ таких торговців до Асоціації. При цьому кожен торговець може стати її членом самостійно.

Сьогодні всі діючі СРО торговців цінними паперами в Україні організовані на базі фондових бірж, володіють фондовими біржами або створені при біржах. Отже, вони так чи інакше афілійовані з фондовими майданчиками. Тому в Україні важливо створити незалежну від бірж СРО торговців цінними паперами. Таким чином СРО це добровільні об'єднання професійних учасників ринку ЦП за видами діяльності, що набувають статусу СРО на підставі дозволу Комісії, яка встановлює обов'язкові для своїх членів правила здійснення професійної діяльності, стандарти проведення операцій з ЦП та здійснює контроль за їх дотриманням. За даними Комісії, станом на початок 2008 р. в Україні було 11 СРО, які як професійні учасники фондового ринку мали свідоцтво про реєстрацію об'єднання як СРО, що видано Комісією у встановленому чинним законодавством порядку. СРО професійних учасників фондового ринку утворюються за принципом: одна СРО з кожного виду професійної діяльності на ринку ЦП. Така СРО повинна об'єднувати більше 50% професійних учасників фондового ринку за одним з видів професійної діяльності. Об'єднання професійних учасників фондового ринку набуває статусу СРО з дня його реєстрації Комісією. Порядок та умови проведення реєстрації СРО та анулювання реєстрації встановлюються Комісією.

Метою діяльності СРО є забезпечення провадження діяльності професійними учасниками фондового ринку, які є членами СРО, розроблення і затвердження правил, стандартів професійної поведінки та провадження відповідного виду професійної діяльності. СРО професійних учасників фондового ринку набуває делегованих їй Комісією повноважень з дня опублікування в офіційному друкованому виданні Комісії рішення Комісії про делегування відповідних повноважень СРО (підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт). Умовами для прийняття рішення про делегування організації-претенденту професійних учасників фондового ринку повноважень щодо регулювання фондового ринку є: наявність правил і стандартів професійної діяльності на фондовому ринку, а також активів у розмірі не менш ніж 600 тис. грн., що є обов'язковими для виконання всіма членами СРО; статус непідприємницької організаці;

У кожному виді професійної діяльності Комісія (у місячний строк) може делегувати СРО такі повноваження (за заявою цієї організації):

- збирання, узагальнення та аналітичне оброблення даних щодо провадження відповідного виду професійної діяльності;

- проведення перевірок провадження відповідного виду професійної діяльності, дотримання вимог законодавства про цінні папери, правил, стандартів професійної поведінки;

- подання їй обов'язкового для розгляду клопотання про припинення (зупинення) дії ліцензії на провадження професійним учасником фондового ринку певного виду діяльності;

- сертифікація фахівців фондового ринку;

- видача ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку.

Кількість учасників СРО станом на 01.01.2008 р. наведено у таблиці 4.

Таблиця 4

Читайте також:

1. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
4. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
5. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
6. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
7. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
8. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
9. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
10. Автоматичне регулювання кількості рідкого холодильного агента,
11. Автоматичне регулювання кількості рідкого холодильного агента,
12. Автоматичне регулювання.

Переглядів: 1419