• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Найбільші фондові ринки світу (за ранжиром)

Ринок ЦП виконує ряд функцій, найважливішими з яких є такі:

– фінансове посередництво – перерозподіл грошових ресурсів, вільний, хоча й регульований, перелив капіталу в найефективніші сфери господарювання, галузі та підприємства;

– централізація капіталу (поєднання двох або більшої кількості індивідуальних капіталів в один загальний капітал). Цю функцію в першу чергу виконує ринок акцій. Розвиток акціонерних товариств викликаний розвитком найпродуктивніших сил суспільства. Створення великих, технічно добре оснащених підприємств з великою питомою вагою основного капіталу та тривалими термінами обігу вимагає величезних капітальних вкладень. Індивідуальний капітал не може надати такі кошти через свою обмеженість і прагнення знизити фінансові ризики. Банківський кредит не може бути формою фінансування подібних підприємств через свою обмеженість і жорсткі умови надання кредитів. Цю перешкоду усуває форма акціонерного товариства. Акціонерне товариство, централізуючи величезні капітали за рахунок випуску та продажу акцій, у той же час не зобов'язане повертати гроші акціонерам через певний термін;

– підвищення ступеня концентрації капіталу та виробництва (збільшення капіталу шляхом накопичення, тобто капіталізації чистого прибутку). Власники акцій, як правило, не претендують на отримання надприбутку, вони задовольняються дивідендом, величина якого близька величині ринкового відсотка. Якщо акціонерне товариство здатне виплачувати акціонерам такий дивіденд, то "надлишки" чистого прибутку можна капіталізувати.

До функцій ринку цінних паперів можна віднести й такі:

1) облікову;

2) контрольну;

3) забезпечення балансу попиту та пропозиції;

4) стимулювання;

5) регулювання.

Облікова функція полягає в обов'язковому обліку в спеціальних списках (реєстрах) усіх видів ЦП, що обертаються на ринку, реєстрації учасників ринку, а також фіксації фондових операцій, оформлених договорами купівлі-продажу, застави, трасту, конвертації та ін. Контрольна функція передбачає проведення контролю за дотриманням законів учасниками ринку. Функція забезпечення балансу попиту та пропозиції означає підтримку ринкової рівноваги. Стимулююча функція полягає у стимулюванні прагнення юридичних та фізичних осіб стати учасниками ринку цінних паперів. Регулююча функція полягає в регулюванні різними методами конкретних фондових операцій.

Як інструмент фінансової політики держави ринок державних ЦП виконує такі функції:

а) фінансування дефіциту бюджетів органів влади різних рівнів, вплив тим самим на обсяг грошової маси в обігу і, отже, на розширення або скорочення рівня ВНП;

б) фінансування особливо значних проектів, державних програм.

У певні періоди розвитку економіки країни ринок ЦП може виконувати специфічні функції. Наприклад, у період приватизації через ЦП відбувалося роздержавлення власності та формування прав власності на засоби виробництва у приватних фізичних та юридичних осіб.

Паралельно з функціями ринок ЦП вирішує такі основні завдання:

1. На ринку ЦП відбувається перерозподіл інвестицій. Через нього головним чином здійснюється перелив капіталу в галузі, що забезпечують найбільшу прибутковість за рахунок високої рентабельності.

2. Фондовий ринок надає масового характеру інвестиційному процесу, забезпечуючи можливість придбання ЦП. Концентрація обігу ЦП на фондових біржах та у професійних посередників прискорює інвестиційний процес.

3. Ринок ЦП виступає в ролі фінансового барометра, чутливо реагуючи на зміни соціально-політичної обстановки.

4. За допомогою ЦП реалізується демократичний підхід до управління. На загальних зборах акціонерів рішення приймаються шляхом голосування власників акцій за принципом «одна акція — один голос».

5. Держава та корпорації через фондові операції здійснюють структурну перебудову народного господарства.

6. Через ринок ЦП реалізується державна політика.

Завданнями ринку ЦП також є:

а) формування інфраструктури, що відповідає світовим стандартам;

б) розвиток вторинного ринку ЦП;

в) активізація маркетингових досліджень;

г) трансформація відносин власності;

д) вдосконалення механізму функціонування та системи управління;

е) зменшення інвестиційного ризику;

є) формування портфельних стратегій;

ж) розвиток ціноутворення;

з) прогнозування перспективних напрямів розвитку економіки країни.

Одним з важливих питань при аналізі фондового ринку є питання його класифікації за різними ознаками. Аналіз структури ринку служить вирішенню найважливішого практичного завдання – сегментації ринку, вибору своєї ніші на ньому для ефективної діяльності в умовах гострої та зростаючої конкуренції.

Виділяють такі види класифікації фондового ринку:

- за географічною ознакою: міжнародний, національний, регіональний;

- за місцем обігу ЦП: біржовий та позабіржовий;

- за видами технологій торгівлі: стихійний, аукціонний, ділерський;

- відносно поділу ринку ЦП: первинний та вторинний;

- за термінами обігу ЦП: короткостроковий,

середньостроковий, довгостроковий та безстроковий;

- за видами ЦП: ринок акцій, ринок облігацій, ринок державних зобов'язань, вексельний ринок, ринок похідних фінансових інструментів і т.п;

- за видами операцій з ЦП: касовий і форвардний ринки;

-за емітентами: ринки державних, корпоративних, іпотечних, банківських ЦП і т.д.

Можна виділити й інші підстави для класифікації фондового ринку. Наприклад, за сферами їх застосування (див. табл. 2).

Таблиця 2

Співвідношення різних видів ринків ЦП за сферами їх застосування

Складові частини ринку цінних паперів мають своєю основою не той чи інший вид ЦП, а спосіб торгівлі на даному ринку:

– первинний та вторинний;

– організований та неорганізований;

– біржовий та позабіржовий;

– традиційний та комп'ютеризований;

– касовий та строковий.

Первинний ринок – це придбання ЦП їх першими власниками або сукупність правовідносин, пов’язаних з розміщенням ЦП.

Вторинний ринок ЦП – це обіг раніше випущених ЦП, це сукупність усіх актів купівлі-продажу або інших форм переходу ЦП від одного власника до іншого протягом усього терміну існування ЦП.

Організований ринок ЦП – це їх обіг на основі твердих стійких правил між ліцензованими професійними посередниками.

Торгівля ЦП може здійснюватися на традиційних та комп'ютеризованих ринках.

Касовий ринок ЦП (спот-ринок) – це ринок з негайним здійсненням операцій протягом 1-2 робочих днів.

Строковий ринок ЦП – це ринок, на якому укладаються угоди різного виду із терміном виконання, що перевищує 2 робочі дні (максимальний термін – 90 днів ).

Фондовий ринок України розглядається сьогодні як такий, що інтенсивно розвивається. З початку 2007 р. фондовий ринок України, що відноситься по класифікації міжнародного агентства Standart&Poor’s до так званих прикордонних ринків (frontier markets), продемонстрував приголомшуючі темпи зростання (42%). Проте якісні характеристики вітчизняного фондового ринку знаходяться на низькому рівні, що перешкоджає йому ефективно виконувати функції, пов’язані із залученням та перерозподілом інвестиційних ресурсів для забезпечення стабільного економічного розвитку.

Починаючи з 1995 року і до цього часу, як підкреслюється в «Концепції становлення та розвитку фінансового ринку України на 2006-2010 роки», фінансовий ринок України розвивається дискретно і фрагментарно, його сегменти відокремлені один від одного.

Сьогодні в Україні панує непрозорий і неорганізований ринок цінних паперів, який за своїми масштабами не має аналогів у світовій практиці і значною мірою обслуговує «тіньову економіку». З огляду на це виникає ряд проблем економічного, соціального, технологічного і навіть соціально-психологічного характеру, які не дозволяють, з одного боку, реалізувати інвестиційну зацікавленість до української економіки як іноземного, так і, що найбільш важливо, масового вітчизняного інвестора, а з іншого – інтерес вітчизняного емітента-позичальника дешевих фінансових ресурсів до українського фондового ринку. Досвід останніх років показує, що, незважаючи на позитивні зрушення у цій сфері, прогрес у створенні організованого ринку залишається незначним.

Основними факторами цього, на наш погляд, є такі обставини:

1) Організований ринок не може бути створений шляхом адміністративного, технологічного або психологічного прориву – швидко і ефектно. Це багатовимірний, масштабний і тривалий процес. Для того, щоб ринок почав повноцінно функціонувати, необхідно одночасне вирішення ряду складних регуляторних і технологічних проблем, а саме:

І. Легалізувати сучасні технології біржової торгівлі і встановити достатньо жорсткі регуляторні вимоги, які дозволять забезпечити дві головні функції біржового ринку, – справедливу ціну і ліквідність.

ІІ. Технологічно модернізувати всі рівні депозитарної системи і, насамперед, рівень зберігачів, який і повинен підтверджувати права власності на цінні папери.

ІІІ. Створити сучасну систему грошових розрахунків (переказу коштів) за укладеними на біржі дороворами (відсутність зручної і зрозумілої системи розрахунків профанує будь-які біржові механізми).

ІV. Розширити і чітко регламентувати перелік фінансових інструментів, які дозволили б суттєво підвищити ліквідність організованого ринку (репо-договори, маржинальна торгівля, деривативи).

V. Суттєво підвищити технологічні вимоги до облікових і торговельних систем усіх професійних учасників фондового ринку і, одночасно з цим, підвищити вимоги до звітності професійних учасників, створивши їм для цього необхідні технологічні зручності. Без наявності таких систем говорити про можливість вчасного звітування про сотні (тисячі, мільйони) договорів і масове обслуговування індивідуального інвестора взагалі не варто.

VІ. Зазначене вище має супроводжуватися взаємною комунікативністю, системністю, технологічною сумісністю і опиратися на досконалу нормативну базу, яка регламентує електронний документообіг на фондовому ринку.

2) Фондове співтовариство є за своєю сутністю зібранням індивідуумів, які принципово не бажають консолідуватися на вирішенні складних і «дорогих» завдань розвитку фондового ринку. Більше того, нинішня ситуація влаштовує український фондовий ринок: нецивілізована діяльність вітчизняних гравців захищає від наступу цивілізованих закордонних гравців і дозволяє нинішнім лідерам надовго монополізувати свої позиції без особливих витрат. Будь-які зміни нормативного поля мають перевірятися на конструктивність виключно з позицій просування до створення організованого фондового ринку відповідно до стандартів Міжнародної організації комісій з цінних паперів (ІOSCO), Групи 30, Директив ЄС. Концептуальне, системне вдосконалення нормативної бази вимагає внесення змін у діючі нормативні документи або прийняття принципово нових нормативних документів.

Важливим чинником подальшого розвитку фондового ринку України має стати запровадження механізмів, передбачених проектом закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення законодавства на ринку цінних паперів». Цей документ розроблено з метою адаптації законодавства України до законодавства ЄС, а також створення зрозумілих загально-прийнятих принципів роботи організаційно оформленого сегмента вітчизняного фондового ринку. Як зазначається у пояснювальній записці до проекту, на поточному етапі необхідним є приведення українського законодавства до:

– Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС від 4 листопада 2003 р. №2003/71/ЄС «Про проспекти, що підлягають опублікуванню при відкритій пропозиції цінних паперів або виставленні їх на продаж, і внесення змін до директиви Європейського парламенту та Ради ЄС №2001/34/ЄС»;

– Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС від 28 травня 2001 р. №2001/34/ЄС «Про допуск цінних паперів до офіційного лістингу на фондовій біржі і інформацію, що повинна бути опублікована про такі папери»;

– Регламенту Європейської Комісії від 29 квітня 2004 р. №809/2004 «Про імплементацію директиви Європейського парламенту та Ради ЄС №2003/71/ЄС стосовно інформації, що міститься в проспектах емісії, а також формату, об’єднання посилань та публікацій таких проспектів емісії та розповсюдження оголошень».

Проектом закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення законодавства на ринку цінних паперів» вносяться також зміни до законів «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок» та «Про оподаткування прибутку підприємств». Законопроектом запроваджується поняття «регульований (організаційно оформлений) фондовий ринок», а також вдосконалюється законодавство, яке застосовується на регульованому сегменті фондового ринку України. Згідно з документом, регульований (організаційно оформлений) фондовий ринок — це фондова біржа, яка функціонує постійно на підставі відповідної ліцензії, виданої ДКЦПФР, та забезпечує проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, а також зведення та узагальнення інформації про правочини щодо фінансових інструментів, які вчиняються членами цієї біржі. Регульований фондовий ринок складається з ринку заявок та ринку котирувань. Ринок заявок — це сукупність правовідносин, пов’язаних з укладенням договорів купівлі-продажу фінансових інструментів на основі подання учасником торгів заявки (оферти), яка не може бути змінена, та зведення фондовою біржею зустрічних заявок. При цьому договори купівлі-продажу фінансових інструментів вважаються укладеними за умови подання учасниками торгів ідентичних зустрічних заявок. Ринок котирувань — сукупність правовідносин, пов’язаних з укладенням договорів купівлі-продажу фінансових інструментів на основі обміну пропозиціями учасників торгів, що передбачає можливість коригування такої пропозиції. При цьому договори купівлі-продажу фінансових інструментів вважаються укладеними за умови, якщо сторони договору досягли згоди за всіма істотними умовами договору та повідомили про це біржу. Згідно із зазначеним проектом, діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку — це діяльність професійного учасника фондового ринку зі створення організаційних, технологічних, інфор-маційних, правових та інших умов для організації торгів на регульованому (організа-ційно оформленому) фондовому ринку. Проект дає визначення поняттям «біржові торги» та «біржовий курс». Зокрема, біржові торги — це організоване укладення на фондовій біржі договорів купівлі-продажу фінансових інструментів відповідно до законодавства та правил фондової біржі на основі даних попиту і пропозиції, отриманих від учасників торгів. У свою чергу, біржовий курс — це ринкова ціна фінансового інструменту, яка визначається за результатами біржових торгів на підставі виконаних акцептованих оферт учасників торгів ринку заявок, у яких передбачено, що строк їх виконання не перевищує трьох днів з моменту їх укладення.

Документ також визначає поняття «заявка (оферта)». Це публічна невідклична пропозиція для всіх учасників торгів ринку заявок купити або продати конкретно визначену кількість фінансових інструментів на встановлених умовах. Застосування такого механізму дозволить уникати створення незаконних схем щодо купівлі/продажу цінних паперів на регульованому ринку. Крім того, законопроектом пропонується встановити вимоги, згідно з якими в разі невиконання зобов’язань учасниками торгів, біржа мусить повідомити про цей факт державний регулятор фондового ринку та застосувати відповідні заходи впливу до недобросовісних учасників торгів. Варто зазначити, що прийняття закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення законодавства на ринку цінних паперів» сприятиме розвитку прозорого та ефективно регульованого ринку цінних паперів, що, у свою чергу, є важливою передумовою успішної інтеграції України в єдиний ринок фінансових послуг ЄС.

Одним із важливих питань, яке потребує вирішення на поточному етапі, є законодавче вдосконалення системи ліцензування та сертифікації діяльності на ринку цінних паперів України. Нормативно-правова база у цій сфері складається із законів «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та інших.

Вирішити ряд проблем у цій сфері покликаний проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», внесений урядом на розгляд Верховної Ради.

Необхідно зазначити, що відповідно до Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», ДКЦПФР видає ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечує контроль за такою діяльністю. Новим проектом вносяться зміни до зазначеного Закону, які передбачають таке: приведення термінології у відповідність до Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»; встановлення плати за видачу дублікатів ліцензій на здійснення окремих видів діяльності на ринку цінних паперів, копій цих ліцензій, їх переоформлення, а також за видачу сертифікатів на право здійснення професійної діяльності з цінними паперами в Україні та їх дублікатів, із спрямуванням отриманих коштів на рахунки держбюджету.

Відсутність скоординованої державної політики, спрямованої на перетворення фінансового ринку в один з головних механізмів реалізації інвестиційного потенціалу економіки України, призвела до:

1) нерозвиненості ринків ЦП та інших фінансових інструментів, що позбавляє підприємства можливості для залучення фінансових ресурсів через механізми фінансового ринку і змушує їх звертатися лише до системи банківського кредитування, в той час як обмежені сумарні кредитні активи усіх комерційних банків України і високий ризик неповернення кредитів дозволяють використовувати це джерело лише для короткострокового кредитування обігового капіталу;

2) встановлення контролю нерезидентів над окремими групами підприємств і стратегічних галузей через концентрацію пакетів ЦП, експлуатацію природних монополій без вкладення капіталу, організацію штучних банкрутств чи поглинань для придбання прав власності на активи акціонерних товариств за мінімальною ціною при фактичному ігноруванні дрібних (міноритарних) акціонерів, інституційних інвесторів, корпоративних прав та інтересів держави;

3) недосконалості системи розкриття інформації емітентами та професійними учасниками ринку, що тягне за собою відсутність належної інформаційної прозорості, перешкоджає оцінці інвестором реальної вартості і потенціалу українських підприємств, прийняттю ними відповідних інвестиційних рішень;

4) відсутності належної концентрації торгівлі ЦП та іншими фінансовими інструментами на організаційно оформлених (регульованих) ринках, що ставить під сумнів наявність в Україні систем ціноутворення, здатних визначити справедливу ціну фінансового ресурсу;

5) високої ризикованості фінансових інституцій, яка формує недовіру населення і підприємців до фінансових інструментів і, як наслідок, до переважаючого розміщення та використання національних заощаджень не на ринку капіталів, а через вкладення у стійку іноземну валюту і депозити банків;

6) спорадичності операцій на фінансовому ринку, домінування не портфельних, а великих стратегічних інвесторів та промислово-фінансових груп, яким належить (за даними Світового банку) 60% активів приватизованих підприємств;

7) нездатності вітчизняних інституційних інвесторів – інвестиційних фондів, недержавних пенсійних фондів та компаній зі страхування життя – забезпечити домінуючий попит на організованих ринках ЦП та інших фінансових інструментів через мізерність активів, а організованих ринків – адекватну потенційно можливому попиту пропозицію;

8) відсутності оптимального балансу між державним регулюванням і саморегулюванням в усіх секторах ринку, що призводить, з одного боку, до надмірного втручання держави в організацію ринкових процесів, а з іншого – позбавляє професійних учасників ринку стимулів до розбудови інститутів інфраструктури за власний кошт, оскільки не гарантує можливості встановлення постійно діючих правил самими учасниками ринку без ризику відміни або коригування цих правил державними регуляторами;

9). розпорошеності системи державного регулювання і нагляду за фінансовим ринком (наявність окремих регуляторів банківської діяльності, на ринках цінних паперів і на ринках фінансових послуг), що створює перепони для впровадження консолідованого нагляду за усіма учасниками інвестиційного процесу (як прямими, так і опосередкованими), унеможливлює вирішення проблеми контролю за діяльністю фінансових конгломератів (фінансових і промислово-фінансових груп), сприяє неконтрольованому витоку капіталу з України. В цих умовах будь-яки кроки до інтеграції України в європейський економічний простір досить швидко призведуть до поглинання інфраструктури фінансового ринку краще організованими і капіталізованими конкурентами, банкрутству професійних учасників ринку та необхідності отримання українськими підприємствами фінансових ресурсів на іноземних ринках за ціною, що склалася в умовах, відмінних від українських реалій.

Майбутня інтеграція України в економічний простір ЄС неможлива без добровільного дотримання нею Плану дій у сфері фінансових послуг, ухваленого Європейською Комісією у травні 1999 року і включеного до так званої Лісабонської стратегії, яка має на меті перетворення ЄС на найбільш конкурентоспроможну економіку світу, що ґрунтується на знаннях, до 2010 року. Тому прийняття низки важливих законодавчих актів найближчим часом стане тим підґрунтям, що зробить ринок ще прозорішим та ефективнішим.

У зв'язку з цим змінюється місце ринку ЦП, яке визначається з двох позицій: обсягів залучення грошових коштів і рівня розвитку товарного ринку (див. схему 2).

Схема 2. Місце ринку ЦП

Не всі ЦП ведуть своє походження від грошових капіталів, оскільки ринок ЦП не може бути повністю віднесений до фінансового ринку. У частині, в якій ринок грунтується на грошах як на капіталі, він називається фондовим ринком, і в цій якості є складовою частиною фінансового ринку. Фондовий ринок становить більшу частину ринку ЦП. Інші частини ринку ЦП називаються ринками грошових і товарних ЦП або ринком інших ЦП.

2. Роль ринку цінних паперів як альтернативного джерела фінансування економіки. Сучасний стан ринку цінних паперів

Роль ринку ЦП полягає у залученні в економіку тимчасово вільних грошових ресурсів. Стимулюючи мобілізацію капіталів, фондовий ринок забезпечує перерозподіл ресурсів між різними сферами, галузями економіки на користь перспективних виробництв та виробництв, що розвиваються. Інвестор вкладає кошти з метою отримання доходу, який можуть забезпечити тільки рентабельні підприємства. У свою чергу, фінансові інвестиції у певну галузь призводять до розширення виробництва, зростання прибутковості. Ринок фінансових активів сприяє, таким чином, формуванню ефективної, динамічної економіки.

Ринок ЦП тісно пов'язаний з іншими сферами економіки і виконує особливу регулюючу функцію. Цей ринок допомагає переміщенню капіталу з галузей, що мають вільні грошові ресурси, до галузей, що потребують фінансування інвестиційних проектів. Можливість прибуткового перепродажу ЦП спонукає багатьох інвесторів купувати їх і таким чином надавати капітал підприємствам, що відчувають інвестиційний «голод». Найважливішим джерелом промислового піднесення, подолання інвестиційної кризи в Україні повинен стати розвиток фінансування економіки шляхом використання інструментів ринку ЦП. Це забезпечить покриття дефіциту бюджетів усіх рівнів та ефективний перерозподіл власності.

Ринок ЦП істотно впливає на фінансову безпеку країни. Він відіграє активну роль, будучи важливою складовою частиною фінансового ринку, оперуючи великим обсягом фондового капіталу та акумулюючи значні реальні інвестиції.

Загальновизнаними джерелами фінансування економіки є державний бюджет, кредити, субсидії, прибуток господарюючих суб'єктів. В умовах перехідної економіки державний бюджет України не має достатньої фінансової жорсткості. Його виконання залежить від великої кількості об'єктивних та суб'єктивних чинників, від соціально-політичної ситуації у країні та світі. Можливості бюджетного фінансування розвитку економіки досить обмежені. Кредити, що широко використовуються у всьому світі як могутнє фінансове джерело, на даний момент в Україні мають обмежене застосування внаслідок нестабільності фінансово-кредитного механізму. Досить важко забезпечити виконання основних принципів кредитування (строковість, платність, поворотність) через низьку ефективність виробничо-господарської діяльності, масові неплатежі, високі відсоткові ставки комерційних банків за кредит і жорсткі умови його надання. Отримання українськими підприємствами субсидій — велика рідкість, що вимагає ретельно пропрацьованих інвестиційних проектів і бездоганної ділової репутації. Далеко не всі вітчизняні господарюючі суб'єкти мають прибуток. Досить невелика частина прибутку рентабельно працюючих підприємств використовується на їх розвиток, оскільки серед першочергових напрямів використання прибутку — погашення заборгованості із заробітної плати, платежі до бюджету та позабюджетних фондів, розрахунки з партнерами, створення необхідних резервів, поповнення обігових коштів.

У сучасних умовах український ринок ЦП набуває важливого значення як альтернативне джерело фінансування економіки. Здійснюючи емісію державних ЦП, муніципальні органи влади і суб'єкти ринкових відносин одержують додаткове джерело бюджетного фінансування, покривають бюджетний дефіцит. Випускаючи муніципальні ЦП, органи місцевого самоврядування поповнюють прибуткові статті місцевих бюджетів і одержують інвестиції на реалізацію необхідних програм. Емітуючи корпоративні ЦП, акціонерні товариства формують і поповнюють акціонерний капітал, забезпечують фінансування виробничо-господарського розвитку. Векселі, ощадні книжки на пред'явника, депозитні та ощадні сертифікати використовуються як своєрідний грошовий еквівалент для заощадження і заміщення грошей. Заставні, складські свідоцтва (варанти), коносаменти обслуговують фінансово-кредитну сферу, замінюючи грошове забезпечення. Опційні, форвардні та ф'ючерсні контракти використовуються для оформлення строкових операцій. Так ЦП активно використовуються при порушеннях грошового обігу та зростанні інфляції.

Таким чином, ЦП є універсальними фінансовими інструментами, невід'ємною частиною фінансового механізму або ЦП - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.. Їх випуск забезпечується сукупністю певного виду емісійних ЦП одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку. Як альтернативне джерело фінансування економіки, ринок ЦП забезпечує перерозподіл інвестицій, розвиток пріоритетних галузей, їх реструктуризацію, реалізацію фінансової політики держави.

Виконуючи таку важливу роль, ринок ЦП постійно вдосконалює свою структуру, чутливо й швидко реагує на будь-які зміни, що відбуваються у суміжних сферах, а також у сферах, вплив на які наперед розрахувати вкрай важко. Стимулюючи мобілізацію капіталів, суб'єкти фондового ринку забезпечують перерозподіл вільних коштів між різними сферами економіки (див. схему 3.)

Важливим фактором, який впливає на розвиток вітчизняного ринку ЦП, є створення умов для виконання угод з ЦП. Торгівля на такому організаційно оформленому ринку підвищує інвестиційну привабливість емітента за рахунок забезпечення його ліквід­ності та прозорості. Незважаючи на те, що сучасні макроекономічні процеси характеризуються певною нестабільністю, фондовий ринок України протягом 2007-2009 років нарощував свій потенціал і демонстрував сталу тенденцію до зростання.

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ (все повинно бути станом на 01.01.2010 р. – табл., рис….. тощо)

Найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на цьому ринку виступали такі види цінних паперів, як акції, облігації підприємств та інвестиційні сертифікати. Наприклад, у 2007 р. Комісією зареєстровано випуски цінних паперів на суму 133, 25 млрд. грн., що є найвищим показником з початку здійснення державної реєстрації випусків ЦП, у тому числі: акцій – 50,0 млрд. грн. (37,52% від загального обсягу зареєстрованих випусків ЦП); облігацій підприємств – 44,48 млрд. грн. (відповідно – 33,38 %); інвестиційних сертифікатів КУА пайовими інвестиційними фондами – 31,12 млрд.грн.(23,36 %); акцій корпоративними інвестиційними фондами – 5,48 млрд. грн. (4,11%); сертифікатів фонду операцій з нерухомістю – 1,93 млрд. грн. (1,45%); облігацій місцевих позик – 156, 3 млн. грн. (0,12%); звичайних іпотечних облігацій - 50,0 млн. грн. (0,04%); опціонів – 34,38 млн.грн. (0,02%).

Потенціал фондового ринку України на сьогодні є досить значним. Капітализація фондового ринку України складала $ 95,7 млрд. дол. (за інформацією агенції Standart&Poor’s; станом на липень 2008 р.), що було найбільшим показником у групі Frontier (національні фондові ринки 24 країн), у яку входить Україна, Казахстан – $ 95,2 млрд. дол., Румунія – $55,7 млрд. дол., Хорватія - $ 53,7 млрд. дол., Словенія - $22,9 млрд. дол., Болгарія -$17,8 млрд. дол. та ін. Standart&Poor’s розраховує для кожної країни групи Frontier цілу низку показників (ринкова капіталізація, коефіціенты P/E и P/BV ) та індекс S&P/IFCG. До «індексної корзини» індексу S&P/IFCG - Україна (станом на 1 липня 2008 р.) включені ЦП 18 емітентів: ОАО «Укртелеком», ОАО «Укрнафта», ОАО «Центренерго», ОАО «Дніпроенерго», ОАО «Концерн Стірол», ОАО «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» та ін. «Індексна корзина» ПФТС формується з акцій 19 емітентів. У відмінності від «корзини» S&P/IFCG, до неї додатково включені ЦП ОАО «Сумське НВО ім. Фрунзе», ОАО «Лугансктепловоз» и ОАО «Енакиївський металургійний завод».

Обсяг активних операцій на фондовому ринку країни перевищив 90% ВВП, а це – три річних держбюджети. Наприклад, обсяг торгівлі ЦП на фондовому ринку України тільки за 2007 р., перевищив обсяги у таких сферах, як виробництво продукції сільського господарства, виробництво промислової продукції та будівництво, а також розмір банківських активів. Станом на 01.01.2008 р. загальний обсяг випусків ЦП, зареєстрованих Комісією, становив 424,33 млрд. грн. Враховуючи вагомий внесок працівників фондового ринку в розбудову України, зміцнення її економіки, Указом Президента України № 202/2008 від 11 березня 2008 року в Україні установлено професійне свято – День працівника фондового ринку, який щороку відзначатиметься 12 червня.

Фондовий ринок ще в березні-квітні 2008 року своїм падінням відреагував на початок фінансової кризи в Україні. Протягом 2008 р. індекс акцій ПФТС знизився на 74%. Тренд індексу формувався під впливом світових тенденцій на фінансових ринках, загострення ситуації з поставками російського газу, уповільнення темпу зростання ВВП, зменшення обсягів промислового виробництва, нестабільності валютного ринку, погіршення інвестиційного клімату.