• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Іншим важливим документом, прийнятим ВРУ, є Закон «Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». Метою документа є удосконалення законодавства, що регулює діяльність ІСІ з урахуванням практики їхнього функціонування в Україні, уточнення термінології чинного Закону та внесення змін, пов’язаних з прийняттям Цивільного кодексу та деяких законів, впорядкування реєстраційних процедур ІСІ, а також удосконалення норм диверсифікації активів інститутів спільного інвестування.

У 2008 р. український парламент прийняв Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів». Цей документ покликаний вдосконалити механізми кримінальної відповідальності за таке: використання інсайдерської інформації при здійсненні операцій з цінними паперами; шахрайство з цінними паперами; перешкоджання в отриманні інформації або спотворенні інформації, яку відповідно до чинного законодавства має право отримати інвестор (у тому числі акціонер). Основним завданням Закону є запобігання зловживанням при купівлі або продажу акцій та заподіюванню шкоди учасникам ринку цінних паперів через маніпуляції з інформацією про емітентів та їхні цінні папери.

Крім того, Верховна Рада прийняла в першому читанні закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств». Його основна мета полягає в недопущенні використання схем і методів протиправного поглинання та захоплення підприємств, що створює реальну загрозу національним й економічним інтересам нашої країни та вимагає формування ефективної системи протидії цим негативним проявам. Документ спрямований на врегулювання питань діяльності фондового ринку та корпоративних відносин, принципів державного регулювання у цій сфері. Зокрема, в Законі «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» пропонується розширити повноваження ДКЦПФР щодо здійснення експертизи у справах, що виникають у сфері корпоративних відносин та розглядаються Господарським судом.

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачається доповнити новим порядком погодження з уповноваженою особою акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю плану санації та мирової угоди. Документ передбачає також ряд змін до Господарського процесуального і Цивільного кодексів України, законів: «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про управління об’єктами державної власності», «Про виконавче провадження».

Особливе значення для подальшого розвитку фондового ринку та підвищення ефективності діяльності його учасників матиме закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення вимог до статутного капіталу професійних учасників фондового ринку», прийнятий парламентом у першому читанні. Цим документом пропонується збільшити розмір статутного капіталу професійних учасників фондового ринку (депозитаріїв, реєстраторів, компаній з управління активами, торговців цінними паперами тощо). Підвищення вимог до статутного капіталу професійних учасників фондового ринку покликано зменшити ризики по операціях з цінними паперами.

ДЕПОЗИТАРНА СИСТЕМА. Важливим чинником подальшого розвитку фондового ринку є вдосконалення законодавчої бази депозитарної системи, зокрема прийняття законопроекту «Про систему депозитарного обліку цінних паперів», який перебуває на розгляді у Верховній Раді. Його мета полягає у створенні розвиненої та прозорої депозитарної системи України, здатної забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами, у тому числі з державними і похідними цінними паперами, з урахуванням інтегра-ційних процесів фінансових ринків як на національному, так і на міжнародному рівнях. Основними завданнями цього проекту є такі: створення централізованої депозитарної системи в Україні; уніфікація принципів та порядку здійснення діяльності учасниками нижнього рівня Національної депозитарної системи та взаємодії між ними; розвиток окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів (у першу чергу кастодіальної і розрахунково-клірингової) тощо. Законопроект покликаний удосконалити діючу депозитарну систему, покращуючи та адаптуючи її до змін, що сталися в законодавстві України протягом останніх років відповідно до тенденцій на світових фінансових ринках, беручи до уваги міжнародні стандарти та рекомендації депозитарного обліку цінних паперів. Він спрямований на забезпечення належного депозитарного обслуговування широкого кола інвесторів, у тому числі інституційних (інститутів спільного інвестування, пен-сійних фондів, страхових компаній), та покращення інвестиційного клімату в державі. Це має сприяти залученню іноземних інвестицій через інструменти фондового ринку. Проект має на меті усунути існуючі недоліки в системі обліку прав власності на цінні папери, а також концептуально вирішити проблеми забезпечення технологічної консолідації професійних учасників депозитарної системи України, запровадити чіткі та прозорі механізми здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, вирішити корпоративні конфлікти, пов’язані з веденням реєстру власників іменних цінних паперів. Крім того, документ передбачає врегулювання питання створення та функціонування в Україні центрального депозитарію цінних паперів. Прийняття цього закону має стати одним із кроків на шляху інноваційного розвитку фінансового сектора вітчизняної економіки, а також сприяти суттєвому підвищенню ін-вестиційної привабливості як фондового ринку України в цілому, так і окремих його сегментів зокрема.

РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ. Сьогодні у період існування глобальної фінансово-економічної кризи, як правило, відбувається значне скорочення масових портфельних інвестицій. Враховуючи це, інститутам спільного інвестування не варто найближчим часом розраховувати на значний приплив коштів і високу дохідність. Дуже важливо на цьому етапі відновити довіру інвесторів до фінансового ринку. Світова практика свідчить, що після кризи перевага в першу чергу надається короткостроковим фінансовим інструментам, зокрема, державним облігаціям і векселям. Значним попитом також користуються банківські депозити. По мірі стабілізації економічної ситуації починає розвиватися пряме інвестування. І лише після цього спостерігаються підвищення активності на фондовому ринку та у сфері бу-дівництва, активізація масового інвестора. В таких умовах з метою залучення нових клієнтів ІСІ мають пропонувати їм нові цікаві продукти. Вже на поточному етапі учасники ринку спільно з державними регуляторами повинні готувати підґрунтя для майбутнього підйому ринку. Зокрема, це стосується вирішення питань щодо нестачі на ринку ліквідних фінансових інструментів, вдосконалення біржової та депозитарної систем, розвитку пенсійної реформи. Треба зазначити, що до кризи виявилися неготовими ані учасники ринку ані державні регулятори. В період підйому не приділялося належної уваги вдосконаленню зовнішнього середовища інвестиційного бізнесу, що призвело до негативних наслідків.

На поточному етапі у світі спостерігається посилення державного регулювання ринку. Запровадження таких підходів в Україні має враховувати національні особливості, зокрема, обмеженість державних ресурсів. Поки що дії вітчизняних регуляторів щодо подолання кризи не дали позитивного ефекту. При цьому значною проблемою залишається негнучкість чинного законодавства.

В Україні державне регулювання, насамперед, полягає у контролі та нагляді за ринком. При цьому регуляторна функція державних органів є нерозвиненою. Регулятори спільно із саморегулівними організаціями мають розробити механізми, що сприятимуть розвитку ринку. Важливою є ком-плексна взаємодія усіх державних регуляторів з усіма СРО та досягнення консенсусу при прийнятті рішень. Крім того, учасники ринку повинні запроваджувати моделі та інструменти антикризового фінансового менеджменту, які допоможуть стабілізувати ситуацію та створити сприятливі умови для розвитку інвестиційного бізнесу, а також створювати та пропонувати нові продукти.

НАСЛІДКИ КРИЗИ. 2008 – 2009 р.р. виявилися найгіршим періодом для вітчизняного фінансового ринку та індустрії інвестиційного бізнесу. При цьому негативні тенденції, які проявилися у 2008 році, тривають й донині. Однією з основних проблем українського ринку є значна залежність від короткострокових коштів іноземних інвесторів, що породжує певні ризики особливо в умовах кризи. Враховуючи це, на поточному етапі ефективним чинником має стати обмеження руху капіталу.

Розвиток вітчизняної індустрії інвестиційного бізнесу відбувається в умовах нерозвиненості інфраструктурних елементів ринку капіталу (біржової системи, корпоративного законодавства, судової системи). Значні проблеми також створює гальмування пенсійної реформи. Донедавна Закон «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» містив надлишкові регуляторні обмеження, що стримували розвиток ІСІ. Натомість, зміни, внесені до цього документа, мають сприяти позитивним зрушенням на ринку спільного інвестування.

Сьогодні особливо значущим є професіоналізм учасників ринку. Необхідно запроваджувати нову систему ризик-менеджменту та ефективні механізми оцінки активів. При цьому потрібно, щоб біржовий ринок цінних паперів працював, насамперед, в інтересах інвесторів. Запроваджуючи антикризові заходи, вкрай важливо враховувати та не допускати помилок зарубіжних ринків. Основною ознакою кризи є перетворення грошей у боргові розписки, що провокує дефолт. Узагальнюючий показник поточної світової кризи полягає у падінні загальної оціночної вартості світового національного багатства зі $107 трлн. до $50 трлн. Згідно з прогнозами провідних міжнародних організацій у 2009 р. зростання світового ВВП буде найнижчим починаючи з 1983 р. та становитиме 0,9%. Загальні втрати від світової економічної кризи перевищать $5 трлн. Головним наслідком кризи слід вважати макроекономічний дисбаланс – зменшення обсягу світового ВВП при зменшенні споживання та заморожуванні перетворення заощаджень в інвестиції. Слід зазначити, що інвестиційний бізнес базується на позитивному очікуванні інвесторів щодо одержання капітального доходу (від зростання вартості інвестованого капіталу) та процентного доходу при певному рівні ризику. Криза безпосередньо вплинула на інвестиційний бізнес у всьому світі. Інвестори недооцінили ризики, понесли великі втрати і будуть довго перебувати у шоковому стані. Була зруйнована індустрія інвестиційних банків й не виключено, що виникнуть нові форми організації інвестиційного бізнесу. При цьому спостерігатиметься посилення впливу органів державного регулювання.

Основними напрямками розвитку українського інвестиційного бізнесу були такі: венчурне інвестування; інвестування коштів, залучених від фізичних осіб в акції, облігації та банківські депозити; інвестування пенсійних коштів. У результаті кризи кожний з цих напрямків зазнав суттєвих втрат. Внаслідок падіння ринку нерухомості виникли проблеми у сфері венчурного інвестування. Фізичних осіб вже не можна вважати перспективними інвесторами. Крім того, суттєво зменшиться приплив пенсійних внесків від корпорацій на користь робітників.

В умовах глобальної фінансово-економічної кризи, закінчення якої не можна чітко спрогнозувати, перед інвестиційним бізнесом України постає проблема виживання. Учасникам ринку спільно з органами державної влади потрібно виробити нову парадигму існування інвестиційного бізнесу як сфери надання інвестиційних послуг для задоволення потреб держави, компаній реального сектора економіки та домашніх господарств.

Після прийняття Основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2001-2005 рр., у нашій країні не прийнято жодного цілісного стратегічного документа щодо розвитку вітчизняного ринку цінних паперів, а відбувалася лише фрагментарна розбудова його окремих сегментів. Необхідність розробки Стратегії, насамперед, пов’язана з відсутністю повного спектру фінансових інструментів, притаманного розвинутим ринкам. Зокрема, не завершено формування повноцінної правової бази для випуску та обігу похідних (деривативів) і деяких видів цінних паперів (депозитарних розписок, складських свідоцтв та інших). Крім того, цінні папери, що перебувають в обігу на фондовому ринку України, не підкріплені належними механізмами хеджування ризиків інвесторів, які застосовуються у світовій практиці. Ще одна проблема полягає в тому, що передбачені законодавством види цінних паперів не мають деталізації їхніх характеристик, передбачених міжнародними стандартами класифікації фінансових інструментів.

Метою розробки Стратегії є: підвищення привабливості для інвесторів цінних паперів, що випускаються емітентом з метою залучення реального капіталу в розвиток підприємства; вдосконалення правового оформлення відносин між емітентами (позичальниками) та інвесторами (кредиторами), сек’юритизації боргових зобов’язань, посвідчених іншими ніж цінні папери документами; зниження інвестиційних і кредитних ризиків на ринках капіталу та підвищення рівня захисту прав інвесторів і кредиторів. Стратегія має на меті сприяти розвитку фінансового сектора вітчизняної економіки та корпоративного управління, запровадженню надійних інструментів для інвестування пенсійних активів та розміщення коштів громадян, а також зміцненню довіри з боку населення до фінансової системи, елементів її інфраструктури та інструментів.

На поточному етапі вкрай необхідним є вдосконалення законодавства про фінансові інструменти, зокрема, прийняття законів «Про похідні (деривативи)», «Про місцеві запозичення та місцеві гарантії», нормативно-правових актів про ф’ючерси, опціони, випуск та обіг райтів, а також розвиток норми Закону «Про акціонерні товариства» щодо розміщення привілейованих акцій різних класів (з різним обсягом прав). Важливим кроком у цій сфері є законодавче забезпечення випуску державних облігацій для другого та третього рівнів накопичувальної пенсійної системи. У зв’язку з цим пропонується впровадження гнучкої відсоткової політики щодо ОВДП. Досвід розвинених країн свідчить, що в умовах фінансової кризи найменше страждають фондові ринки тих країн, де функціонує потужна накопичувальна пенсійна система.

Подальше вдосконалення законодавства про фінансові інструменти також передбачає: створення умов для інвестування коштів українських інвесторів у цінні папери іноземних емітентів; законодавче врегулювання випуску та обігу депозитарних розписок; розширення можливостей придбання депозитарних розписок інституційними інвесторами; законодавче та нормативно-правове врегулювання випуску облігацій та акцій з метою переведення в них зобов’язань емітентів у грошовій формі; врегулювання публічної пропозиції облігацій підприємств, забезпечених майном емітентів; надання простим і подвійним складським свідоцтвам статусу товаророзпорядчих цінних паперів, що уможливить поєднати фондовий і сировинний ринки.

Сьогодні потребує вдосконалення законодавство щодо ринку іпотечних цінних паперів та його інфраструктури (діяльності Державної іпотечної установи, іпотечних та сервісних агентів, довірчих керуючих об’єктами іпотеки тощо). Зокрема, Державна іпотечна установа не здатна повною мірою виконувати функції ринкового регулятора з рефінансування виданих іпотечних кредитів. Тому з метою підвищення ефективності діяльності Державної іпотечної установи пропонується її перетворення на акціонерне товариство.

Ще одним важливим питанням є створення правових засад для зниження трансакційних витрат для виходу українських емітентів на вітчизняний ринок капіталу. У цьому зв’язку пропонується: обмежити розмір і вдосконалити справляння державного мита за реєстрацію випуску цінних паперів; звільнити інвестора – юридичну особу – від оподаткування емісійного доходу, який сплачується на користь емітента акцій; встановити спрощений порядок випуску короткострокових облігацій підприємств (біржових облігацій).

Необхідним є також розширення пропозиції акцій приватизованих підприємств на організаційно-оформленому ринку через зміну концепції приватизації, здійснення розміщень додаткових випусків акцій підприємств, які перебувають під контролем держави, через фондові біржі, а також через встановлення вимог щодо проходження такими підприємствами процедур лістингу.

Для забезпечення інвестиційної привабливості фінансових інструментів необхідно зробити низку важливих кроків. Одним з них є прийняття закону про рейтингування, який чітко окреслить коло об’єктів рейтингування, визначить перелік випадків обов’язкового рейтингування цінних паперів, встановить кваліфікаційні вимоги до осіб, які надають відповідні послуги. Важливим у цьому напрямку є встановлення додаткових вимог щодо окремих видів активів – об’єктів ін-вестування коштів накопичувальної пенсійної системи. Зокрема, пропонується встановлення максимальної частки окремих видів фінансових інструментів у інвестиційному портфелі НПФ, умов та обмежень на інвестування пенсійних коштів в окремі види ФІ. Забезпеченню інвестиційної привабливості фінансових інструментів сприятиме вдосконалення механізмів оподаткування операцій з ними. У цьому зв’язку необхідними заходами є такі: поширення поняття «пряма інвестиція» на всю суму коштів (майна), які передаються емітенту в рахунок оплати акцій (корпоративних прав); відмова від відображення в податковому обліку результатів переоцінки залишків коштів на валютних рахунках суб’єктів господарювання до моменту їх списання з таких рахунків; визначення видів діяльності на фондовому (фінансовому) ринку, що не є об’єктами оподаткування ПДВ, як видів професійної діяльності, що підлягають ліцензуванню; поширення єдиної ставки податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) на усі види доходів, отриманих по фінансових інструментах та інших інвестиційних активах. Крім того, пропонується звільнити від оподаткування ПДФО операції інвестора із взаємної конвертації (обміну) цінних паперів ІСІ, активи яких перебувають в управлінні однієї КУА, а також звільнити емітента від сплати державного мита за реєстрацію проспекту емісії цінних паперів ІСІ та інших емітентів у разі публічного розміщення цінних паперів через організатора торгівлі.

На думку розробників Стратегії впровадження новітніх фінансових інструментів на ринках капіталу, її реалізація має сприяти створенню в Україні повноцінної системи цінних паперів і фінансових інструментів, яка відповідатиме міжнародним стандартам та положенням Директив ЄС з питань ринків фінансових інструментів. Очікується, що впровадження Стратегії матиме такі позитивні результати: збільшення пропозиції на фондовому ринку України фінансових інструментів з високими інвестиційними характеристиками та вбудованими механізмами зниження інвестиційних ризиків власників цінних паперів українських емітентів; підвищення загальної капіталізації фондового ринку України та доведення її до 70-80% відносно ВВП (до 2012 р.); збільшення податкових та дивідендних надходжень до бюджету завдяки зростанню обсягів операцій з фінансовими інструментами; підвищення прозорості діяльності емітентів цінних паперів та детінізація економіки.

Реалізація Стратегії надасть можливість забезпечити потреби вітчизняної накопичувальної пенсійної системи у надійних об’єктах інвестування та залучити через фінансовий ринок протягом найближчих п’яти років (2009-2013 рр.) не менш як 70 млрд. грн. фінансових інвестицій, з них: понад 40 млрд. грн. – у корпоративний сектор економіки, до 15 млрд. грн. – у бан-ківську систему, до 5 млрд. грн. – у розвиток місцевого господарства, близько 10 млрд. грн. – до державного бюджету.

Позитивним наслідком також стане започаткування діяльності спеціалізованих ринків фінансових послуг (деривативів, товаророзпорядчих цінних паперів тощо), які забезпечуватимуть хеджування ризиків портфельних інвесторів у цінні папери та розширять доступ емітентів до довгострокових фінансових інвестицій, кредитних, сировинних, енергетичних та інших ресурсів, права на які оформлено цінними паперами та деривативами.

Для підтримки європейського й американського фондових ринків в умовах глобальної фінансово-економічної кризи уряди США і Великобританії вжили заходів щодо заборони коротких продажів цінних паперів фінансового сектору. У Великобританії заборону на короткі продажі було встановлено для 29 компаній, включаючи Barclays, HBOS та Bradford&Bingley Plc. У зв’язку із цим лідером зростання став банківський сектор. Експерти вважають, що спільні зусилля держав, спрямовані на стабілізацію ситуації у фінансовій системі, можуть допомогти справитися із кризою і привести до подальшого зростання світової економіки, у зв’язку з чим зменшується ймовірність скорочення попиту на сировину з боку розвинених країн. Враховуючи це, державі доцільно здійснити реструктуризацію економіки із залученням фінансових інститутів та інструментів фондового ринку. Зокрема, можна розглянути питання випуску цільових державних облігацій, які, з одного боку, сприятимуть залученню інвестиційних ресурсів, а з іншого – стануть привабливим інструментом на фондовому ринку і стимулюватимуть розвиток ІСІ, НПФ та запровадження другого рівня пенсійної системи.

В Україні, окрім різкого зниження Індексу ПФТС, сьогодні спостерігається значне зменшення капіталізації ринку цінних паперів, обсягів щоденних угод, ринкового курсу акцій «блакитних фішок» тощо. Зараз важко очікувати зростання ринку за рахунок внутрішніх інвестиційних ресурсів. При цьому в усьому світі допомогу ринку починає надавати держава. Враховуючи це, можливо, доцільно розглянути питання викупу на певний час Фондом держмайна акцій ряду підприємств, де є державна частка. Події у світі доводять необхідність перегляду економічної моделі управління економікою. Необхідно посилити вплив держави на економічний розвиток країни в цілому. У зв’язку зі значним падінням українського фондового ринку уряду важливо врахувати недоцільність продажу інвестиційно привабливих об’єктів до його стабілізації; запропонувати скоригувати план надходжень від приватизації на поточний і наступний роки; передбачити заснування спеціального фонду ФДМУ з метою погашення відсотків за кредитами підприємств з державною часткою та викупу державою акцій на фондовому ринку в найбільш сприятливі для цього моменти тощо.

А для цього студентам треба більш глибоко вивчати рекомендовану авторами цього навчального посібника літературу та інтернет джерела, а також «термінологічний словник» й обов’язково погоджувати прочитане із новою законодавчою та нормативно-методичною базою з даної дисципліни. Зокрема, мати повну уяву про нові Закони України «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про акціонерні товариства» та інші важливі законодавчі акти. Прийняття цих законів останнім часом Верховною Радою України є важливим кроком для розвитку українського фінансового сектору. Таким чином, здійснення в Україні послідовної цілеспрямованої політики щодо формування та подальшого розвитку національного фондового ринку є принципово важливою складовою завершення процесу ринкової трансформації національної економіки.

Питання для самоконтролю до модулю 3.

1. В яких значеннях вживається термін “емісія ЦП”?

2. Що таке “емітенти” і який їх склад на фондовому ринку України?

3. Які дії з ЦП Вам відомі і що являє собою процес конструювання випуску ЦП?

4. Розкрийте поняття «відкрите (публічне) розміщення ЦП».

5. Розкрийте поняття «закрите (публічне) розміщення» ЦП.

6. Які розділи повинен містити проспект емісії ЦП?

7. Що являє собою «особлива інформація про емітента».

8. Охарактеризуйте «регулярну відкриту інформацію про емітента».

9.Розкрийте поняття «операція з ЦП» та «угода з ЦП», чим вони відрізняються?

10.Скільки операцій з ЦП забезпечує функціонування фондового ринку?

11. Що Ви розумієте під операціями з ЦП?

12. Які, на Ваш погляд, фондові операції найчастіше зустрічаються у наш час?

13. Визначіть заборонені угоди на ринку ЦП.

14. Що таке «інсайдерська інформація».

15. На які види поділяється “РЕПО” за терміном дії?

16. Що таке “хеджування” і чим воно відрізняється від арбітражної операції?

17. Що слід розуміти під терміном «портфель ЦП»?

18. Які типи портфелів ЦП відомі Вам?

19.Охарактеризуйте основні класифікаційні ознаки портфелів ЦП.

20.У чому полягає сутність та механізм формування портфеля ЦП?

21. Які існують стилі управління портфелем?

22. Перелічіть методи пасивного управління портфелем.

23.Яка стратегія активного управління використовується щодо портфеля облігацій?

24. Що варто розуміти під терміном «дюрація портфеля».

25.Які етапи формування стратегії акціонованого підприємства на фондовому ринку Вам відомі?

26. Від чого залежить методика оцінки реальної вартості ЦП?

27. Що таке «блакитні фішки»? Які компанії належать до них?

28. Як оцінити систему та види прогнозування фондового ринку?

29. Які цілі прогнозування розвитку ринку ЦП?

30. Назвіть основні етапи прогнозування розвитку фондового ринку.

31.Як Ви можете охарактеризувати перспективи (прогнози) розвитку фондового ринку України в умовах глобальної фінансово-економічної кризи?

Читайте також:

1. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
4. V. Постанови Пленуму Верховного Суду України
5. VI. Накази Генерального прокурора України
6. А/. Верховна Рада України.
7. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
8. Аграрні закони України
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
12. Адвокатура України.

Переглядів: 1060