• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Перспективи розвитку фондового ринку України.

Прогнозування як процес розробки прогнозів базується на моніторингу, інтерпретації, операціоналізації й оцінці перспектив розвитку фондового ринку.

Прогнозування — це науково обґрунтоване судження (передбачення) про можливі стани розвитку фондового ринку у цілому або окремих його частин у майбутньому. Основною метою прогнозування є дослідження варіантів розвитку та визначення перспектив фондового ринку. До завдань прогнозування розвитку фондового ринку відносяться: оцінка й аналіз поточного стану ринку ЦП і виявлення його проблем; визначення та наукове обґрунтування основних напрямків розвитку, розробка концепції розвитку, пошук шляхів і коштів їх реалізації.

Моніторинг передбачає детальний аналіз процесу, фіксацію й розгляд відхилень у розвитку фондового ринку.

Під інтерпретацією розуміють чітке визначення головних напрямків (основних параметрів), що становлять базу розвитку такого ринку. Операціоналізацією є деталізація основних напрямків, їх поділ на окремі елементи фондового ринку (структурна операціоналізація), а також установлення прямих і непрямих, об'єктивних та суб'єктивних, зовнішніх і внутрішніх факторів, що визначають можливі тенденції розвитку ринку (факторна операціоналізація).

Оцінка перспектив розвитку фондового ринку здійснюється на основі ряду індикаторів, які дають змогу визначити, в якому стані перебуватиме фондовий ринок у майбутньому. Головним у цьому процесі є правильне визначення та структурування напрямків, вибір індикаторів. В окремих випадках доцільно використовувати сукупність індикаторів.

Залежно від характеру індикатори можуть бути об'єктивними і суб'єктивними. Наприклад, біржове котирування і котирування, виконане емітентом. За змістом індикатори можуть відображати різні позиції щодо складу відображуваних характеристик. Наприклад, загальне котирування акцій підприємств паливно-енергетичного комплексу й окремі котирування акцій конкретних підприємств. Індикатори, розташовані у певній послідовності, можуть утворювати номінальну, рангову та інтервальну шкалу оцінки ринку цінних паперів. Номінальна шкала відображає загальні уявлення про ринок ЦП і включає такі індикатори, як загальне число професійних учасників ринку ЦП, загальний обіг біржового та позабіржового ринків. Рангова шкала відображає постійні, періодично повторювані у певній послідовності властивості (зміна цін, динаміка попиту та пропозиції). Інтервальна шкала являє собою розподіл оцінюваних властивостей (ознак) ринку ЦП за інтервалами.

Завдання прогнозування розвитку фондового ринку такі:

- визначити майбутнє цього ринку на основі наукового аналізу;

- виявити основні напрямки розвитку фондового ринку з позицій наукового передбачення;

- врахувати різні фактори та обґрунтувати конкретні способи їх регулювання.

Основні види прогнозів розвитку фондового ринку класифікуються за такими критеріями:

- за масштабом прогнозування — світовий, національний та регіональний;

- за характером прогнозованих процесів — розвитку фондових операцій, поводження окремих учасників ринку ЦП і операції з окремими видами ЦП;

- за функціональною ознакою — пошуковий (заснований на умовному продовженні у майбутнє тенденцій розвитку в минулому і сьогоденні) і нормативний (розробляється на базі заздалегідь визначених цілей, тобто від заданого стану в майбутньому до наявних тенденцій його зміни у світлі певної мети);

- за способами подання результатів — точковий (передбачає єдине поєднання показників) та інтервальний (передбачає набір показників у заданих інтервалах);

- за ступенем просторової і тимчасової погодженості результатів прогнозів — одномірний (за окремими об'єктами без подальшого узгодження результатів), багатомірний (за окремими об'єктами з подальшим узгодженням результатів), перехресний (з установленням причинно-наслідкових зв'язків і залежностей та імітацією можливої взаємодії) та наскрізний (з імітацією поведінки сукупності об'єктів);

- за терміном – короткостроковий, або поточний (на термін менше одного року), середньостроковий (на термін 1–3 роки) і довгостроковий (на термін більше 3 років). Для побудови короткострокового, або поточного, прогнозу застосовується технічний аналіз. Для розробки середньострокового та довгострокового прогнозів ефективним є фундаментальний аналіз;

- за змістом — кон'юнктурний та дослідницький.

Таким чином, метою прогнозування фондового ринку є дослідження варіантів розвитку та визначення можливих перспектив з урахуванням факторів об'єктивного і суб'єктивного характеру.

З метою забезпечення повної реалізації «Основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2006–2010 роки», органам державного управління особливу увагу треба звернути на виконання головних нерозв’язаних проблемних питань подальшого розвитку фондового ринку України, зокрема, необхідно:

- суттєво розширити пропозицію ЦП на фондових біржах, перш за все акцій підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

- поліпшити загальноекономічні умови (податкові, реєстраційні, регуляторні) інвестування фінансових ресурсів в ЦП та інші фінансові інструменти для вітчизняних та іноземних інвесторів, передусім для населення;

- істотно збільшити обсяги фінансового капіталу, що спрямовується через ринки ЦП у розвиток економіки;

- інституційно зміцнити функціонування організованого ринку ЦП України шляхом розвитку об’єктів його інфраструктури та застосування сучасних технологій обслуговування торгівельних операцій;

- забезпечити рівний доступ усіх категорій банківських і небанківських фінансових установ до ринку державних ЦП, що відновить цілісність національного ринку, усуне його диспропорції, значно розширить участь громадян-інвесторів та інвестиційних менеджерів на ринку державних запозичень і у обслуговуванні державного боргу;

- сприяти реальній появі і всіляко розширювати сферу впливу спеціалізованих інвестиційних банків як різновиду універсальної фінансової установи, можливість функціонування якої передбачена Законом України „Про банки і банківську діяльність”;

- впровадити єдині вимоги для фінансових установ, що є посередниками в організованій торгівлі похідними фінансовими інструментами, та до опосередкованих учасників ринку (хеджерів).

- більш широко використовувати можливості ринків ЦПдля підвищення стандартів та ефективності корпоративного управління.

– правову основу розбудови в України цивілізованих корпоративних відносин, що ґрунтуються на загальновизнаних міжнародних стандартах.

Запровадження в практику корпоративних відносин в Україні, загальновизнаних міжнародних принципів (стандартів) корпоративного управління дозволить:

- суттєво покращити відносини у корпоративному секторі економіки, зробить більш прозорими та зрозумілими кожному їх учаснику, в тому числі іноземним інвесторам;

- сприятиме росту вартості акцій емітентів на ринках ЦП, формуванню справедливої капіталізації підприємств, зростанню їх привабливості як об’єктів інвестування.

30 квітня 2009 р. набрав чинності новий системнийЗакон України «Про акціонерні товариства», який визначає принципово новий підхід до порядку створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, прав та обов’язків акціонерів. Протягом визначеного терміну діючим в Україні акціонерним товариствам (АТ) необхідно бути готовими до реалізації на практиці вимог нового Закону. Тож, давайте розглянемо до яких законодавчих новацій потрібно підготуватися вже сьогодні та які проблеми потребують вирішення в майбутньому.

Порядок вступу в дію та застосування норм Закону. АТ, створені після цієї дати, мають функціонувати у відповідності з новим Законом. У свою чергу, статути й інші внутрішні документи акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність до його норм не пізніше ніж протягом 2 років із дня набрання чинності Законом, а саме – до 30.04.2011 р. Слід пам’ятати, що внесення змін і доповнень до статуту або прийняття його у новій редакції є виключною компетенцією загальних зборів акціонерів. Отже правління АТ має завчасно потурбуватися про приведення статуту у відповідність до вимог Закону. До речі, АТ звільняються від сплати реєстраційного збору під час реєстрації змін до статуту або статуту у новій редакції.

Що робити акціонерам у разі якщо правління АТ не здійснило ніяких дій щодо приведення статуту у відповідність до вимог Закону? Після 30.04.2011 р. акціонер товариства, статут якого не приведено у відповідність з нормами Закону, має право звернутися до суду з позовом про приведення статуту у відповідність із цим Законом. Якщо ж АТ, після набрання Законом чинності прийме рішення про зміну розміру статутного капіталу (СК), деномінацію акцій та емісію цінних паперів, Товариство зобов’язане привести свою діяльність у відповідність із цим Законом і внести зміни до статуту та внутрішніх документів раніше зазначеного терміну (одночасно з підготовкою документів для реєстрації випуску цінних паперів). Отже, до 30.04.2011 р. в Україні існуватимуть чотири типи акціонерних товариств: відкриті і закриті АТ, що дотримуватимуться у своїй діяльності вимог Закону про господарські товариства, та публічні і приватні АТ, що діятимуть згідно з Законом «Про акціонерні товариства». Згідно із Законом, статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність до норм цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Норми Закону «Про господарські товариства», що стосуються акціонерних товариств, втратять чинність наприкінці квітня 2011 року. Протягом двох найближчих років діяльність вітчизняних АТ регулюватиметься Законом «Про господарські товариства» та новим Законом «Про акціонерні товариства», що може призвести до певних проблем. Водночас, слід визначити чіткі механізми відповідальності за неприведення статутів АТ у відповідність до вимог Закону «Про акціонерні товариства» після 29 квітня 2011 р. Основним позитивом нового Закону є те, що він збалансував інтереси різних груп акціонерів – власників контрольних, міноритарних пакетів, держави-акціонера та інвесторів. При цьому експерти зазначають певні проблемні моменти. Зокрема, це питання щодо процедури придбання контрольного пакета акцій товариства. Так, згідно з Законом, особа, яка придбала 50% і більше простих акцій товариства, протягом 20 днів зобов’язана запропонувати всім акціонерам придбати в них прості акції АТ, крім випадків придбання контрольного пакета акцій у процесі приватизації. Проте власник контрольного пакета має бути готовим викупити всі 100% акцій товариства, тому що невідомо заздалегідь, скільки акціонерів вирішать прийняти пропозицію щодо придбання їхніх акцій.

Варто також зазначити, що Законом не передбачена відповідальність власника контрольного пакета за невиконання вимоги про обов’язкову пропозицію викупу акцій. Отже, скоріше за все вирішення цих проблем стане предметом судової практики. Позитивними є норми Закону щодо захисту прав власників незначних пакетів акцій (менше 10%). Зокрема, пропозиції власників пакета понад 5% підлягають обов’язковому включенню до порядку денного загальних зборів. Акціонери, які сукупно є власниками не менше 10% акцій, мають право вимагати проведення спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства. Важливим чинником для міноритарних акціонерів має стати кумулятивне голосування при обранні членів наглядової ради. Однак, на думку експертів, навіть при його застосуванні такі акціонери не завжди матимуть свого представника в органах управління АТ. Закон визначив чіткий перелік інформації, яка підлягає розкриттю акціонерам. Це сприятиме усуненню рейдерських схем з позовами про витребування інформації.

У новому документі усунуто лазівку, за допомогою якої акціонерні товариства обходили кворум 60% для проведення позачергових загальних зборів. Згідно з Законом у випадку відсутності кворуму на позачергових загальних зборах повторні загальні збори не проводяться. Слід зауважити, що згідно із Законом «Про господарські товариства» голосування на загальних зборах акціонерів з принципових питань діяльності АТ здійснюється більшістю в 3/4 голосів акціонерів, які беруть у них участь, з інших питань – простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Однак, Законом «Про акціонерні товариства» це правило було змінене. Так, рішення з окремих питань приймаються більш ніж 3/4 голосів акціонерів від їхньої загальної кількості. У свою чергу, рішення з інших питань приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах. Закон встановив право акціонера на оскарження в суді рішення загальних зборів товариства протягом трьох місяців з дати його прийняття, якщо таким рішенням були порушені права та законні інтереси акціонера. Крім того, акціонер може оскаржити рішення загальних зборів виключно після отримання письмової відмови у реалізації права вимагати здійснення обов’язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій або в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства.

Згідно із Законом «Про акціонерні товариства», ключовим органом у системі управління АТ стає наглядова рада, якій надаються великі повноваження. Вона координуватиме взаємовідносини між акціонерами та менеджментом товариства, між міноритарними та мажоритарними акціонерами, між акціонерним товариством та його кредиторами тощо.

Закон передбачає, що членом наглядової ради може бути тільки фізична особа, проте, необов’язково акціонер відповідного АТ. Обрання членів наглядової ради публічного товариства здійснюватиметься виключно шляхом кумулятивного голосування. У свою чергу, обрання членів наглядової ради приватного товариства здійснюватиметься за принципом пропорційності представництва у її складі представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам голосуючих акцій або шляхом кумулятивного голосування. Конкретний спосіб обрання членів наглядової ради приватного товариства ви-значатиметься його статутом. Крім того, у Законі визначено порядок припинення повноважень членів наглядової ради. До виключної компетенції наглядової ради Закон відносить такі: прийняття рішення про проведення загальних зборів та підготовка до них; обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу; прийняття рішення про анулювання акцій чи продаж раніше викуплених товариством акцій; затвердження ринкової вартості майна; обрання аудитора товариства та визначення умов договору, що укладатиметься з ним; прийняття рішення про обрання (заміну) реєстратора власників іменних цінних паперів товариства або депозитарію цінних паперів та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним; розробка планів реорганізації АТ та інші. Враховуючи важливість таких повноважень, на думку експертів, члени наглядової ради мають дуже виважено ставитися до їх виконання.

Одним із механізмів, що сприяє ефективному розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах та активно застосовується у світовій практиці, є укладання угод між акціонерами. У новому Законі «Про акціонерні товариства» є норма, згідно з якою статутом товариства може бути передбачена можливість укладення договору між акціонерами, за яким на них покладаються додаткові обов’язки, у тому числі обов’язок участі у загальних зборах, і передбачається відповідальність за його недотримання. Метою угод між акціонерами є узгодження дій щодо спільного ведення бізнесу. Їх можна поділити на кілька основних видів. По-перше, це угоди між основними стратегічними інвесторами АТ, частки яких в акціонерному капіталі є приблизно рівними. По-друге, угоди між міноритарними акціонерами для захисту своїх прав. По-третє, угоди між мажоритарними акціонерами з метою спільного формування контрольного пакету акцій на підприємстві. Договори, як правило, стосуються механізмів управління компанією, організації її фінансової діяльності, розподілу прибутку, а також шляхів розв’язання конфліктних ситуацій. Ці угоди є непублічними й необов’язково охоплюють усіх акціонерів. При цьому вони сприяють цивілізованому розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах.

Нововведенням Закону є те, що публічне акціонерне товариство зобов’язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується інформація, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства. Публічні компанії додатково розкриватимуть інформацію про свою діяльність на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Крім того, зазначені товариства повинні розкривати інформацію на біржі, де вони пройшли процедуру лістингу.

На початку 2008 року набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів». Він передбачає серйозні санкції за нерозкриття або несвоєчасне розкриття інформації емітентами цінних паперів, що має стимулювати останніх до дотримання норм чинного законодавства. Закон визначає також типи АТ відповідно до міжнародної практики. Замість відкритих і закритих АТ тепер будуть публічні та приватні акціонерні товариства, відмінності між якими наведено в таблиці. Але, на відміну від ВАТ і ЗАТ, приватним та публічним АТ буде не організаційно-правовим за формою, а за типом. А організаційно-правова форма надалі залишиться одна – акціонерне товариство. За бажанням засновники приватного Товариства можуть ініціювати зміну його типу на публічне, при цьому не потрібно навіть проходити процедуру перетворення. Цим Законом введено нові особливості проведення певних процедур. Так, у разі заснування АТ його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій. Рішення про залучення суб’єкта оціночної діяльності, якщо в якості оплати за акції засновниками буде вноситися майно, важливо прийняти на зборах засновників. Скорочено і термін для видачі засновнику документа, що засвідчує право власності на акції з 6 місяців до 10 робочих днів з дати отримання Товариством свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій.

Законом значно розширено повноваження ДКЦПФР у частині контролю за дотриманням процедури створення АТ. Якщо засновники порушили процедуру створення Товариства, то ДКЦПФР приймає рішення про відмову в реєстрації звіту про результати розміщення акцій та звертається до суду з позовом про ліквідацію АТ. Установчим документом АТ є тільки його статут. У цьому законі доповнено перелік інформації, що повинна міститися в документі такими обов’язковими відомостями про:

– розмір резервного капіталу;

– умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції Товариства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо АТ передбачено випуск привілейованих акцій;

– наявність переважного права акціонерів приватного АТ на придбання акцій, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації;

– порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;

– спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів;

– порядок внесення змін до статуту.

Враховуючи, що АТ досить складна організаційно-правова форма бізнесу, не можна обмежитись у статуті тільки переліком обов’язкових відомостей. Статут повинен містити деталізацію багатьох питань діяльності АТ. Переважне право акціонера на придбання акцій. АТ може розміщувати акції двох типів: прості; привілейовані (не більше 25% розміру СК). Привілейовані акції можуть розміщуватися одного або кількох класів, що надають їх власникам різні права. Усі акції є тільки іменними. До 30.10.2010 р. акції Товариства можуть існувати як у бездокументарній, так і в документарній формі. Після зазначеної дати передбачено існування акцій виключно у бездокументарній формі. До 30.10.2010 р. акції можна випускати й у документарній формі, а після зазначеної дати їх доведеться знерухомити. Важливо, що цей закон містить норми щодо концентрації торгів акціями публічних АТ на фондовій біржі (ст. 24 Закону) та визначення ринкової вартості емісійних цінних паперів (ст. 8, ст. 22 Закону). АТ здійснює розміщення або продаж викуплених акцій, за ціною не нижчою за її ринкову вартість, що затверджується наглядовою радою, крім розміщення акцій під час заснування, реорганізації АТ та розміщення за участю торговця цінними паперами, з яким укладено договір про андеррайтинг.

Якщо емісійні цінні папери не перебувають в обігу на фондовій біржі (це будуть акції приватного АТ), то їх ринкова вартість визначатиметься відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність із залученням професійного оцінювача. Ринкова вартість акцій публічного АТ визначатиметься відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок. Фактично ринкова вартість акцій публічного АТ дорівнюватиме біржовому курсу акцій. У підсумку ринкову вартість затверджуватиме наглядова рада АТ.

Щодо збільшення розміру СК, то Законом введено нові умови та обмеження:

1. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково розміщуються, діє лише в процесі приватного розміщення.

2. АТ не має права приймати рішення про збільшення розміру СК шляхом публічного розміщення, якщо розмір власного капіталу (чисті активи) є меншим, ніж розмір його СК.

3. Обов’язковою умовою збільшення СК є відповідність розміру СК після його збільшення вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 14 Закону, на дату реєстрації змін до статуту. В останній нормі йдеться про те, що мінімальний розмір СК – 1250 мінімальних заробітних плат. Отже, мінімальна сума збільшення має сягати до 1250 мінімальних зарплат на дату держреєстрації змін до статуту, пов’язаних із збільшенням СК. Якщо Товариство буде збільшувати СК, то з урахуванням цієї вимоги йому доведеться збільшувати СК мінімум до 756 250 грн.

4. Емісія акцій здійснюється тільки за рішенням загальних зборів АТ, на відміну від випуску облігацій, що може здійснюватися в межах 25% вартості активів АТ за рішенням наглядової ради.

5. АТ дозволяється емісія акцій та облігацій для переведення зобов’язань Товариства у цінні папери. Грошова оцінка вимог до Товариства, які виникли до розміщення цінних паперів і якими ці цінні папери сплачуються, проводиться суб’єктом оціночної діяльності і затверджується наглядовою радою. Це нова можливість, яка може допомогти АТ, що знаходяться в процесі санації відповідно до Закону про бан-крутство, перевести кредиторську заборгованість у цінні папери Товариства.

6. АТ здійснює розміщення акцій за ціною не нижчою за її ринкову вартість, що затверджується наглядовою радою, крім випадків розміщення акцій за участю торговця цінними паперами, з яким укладено договір про андеррайтинг. Ринкова вартість акцій визначається відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Ціна акції повинна бути не нижчою за її номінальну вартість.

7. Не можна здійснювати оплату акцій шляхом взяття інвестором на себе зобов’язань щодо виконання для Товариства робіт або надання послуг. Оплачувати акції можна грошима, а за згодою Товариства – майном, майновими правами, цінними паперами (крім емісійних боргових, випущених набувачем акцій і векселів).

8. Акції мають бути повністю оплачені до моменту затвердження результатів розміщення акцій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення.

9. АТ не має права надавати позику для придбання його цінних паперів або поруку за позиками, наданими третьою особою для придбання його акцій.

10. Якщо в якості оплати за акції публічного АТ вноситься майно, то його грошова оцінка повинна дорівнювати його ринковій вартості, що визначається суб’єктом оціночної діяльності, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність, і підлягає затвердженню наглядовою радою.

11. АТ не може встановлювати обмеження або заборону на оплату цінних паперів грошовими коштами. Зменшення СК Товариство може здійснювати лише тоді, коли така можливість передбачена його статутом. Нововведенням Закону є визначення порядку повідомлення кредиторів про зменшення СК. Законом встановлено обов’язок АТ після закінчення кожного фінансового року здійснювати порівняння вартості чистих активів (власного капіталу) із СК.

Документом визначено такі види переважного права акціонера на придбання акцій та встановлено детальний порядок його реалізації (раніше такий порядок АТ самостійно визначали в статуті):

– переважне право акціонера приватного АТ та самого Товариства на придбання акцій, що продаються третій особі пропорційно кількості акцій, що належать ак-ціонеру. Таке переважне право буде існувати, якщо така можливість передбачена статутом АТ.

– переважне право акціонера на придбання акцій додаткової емісії у процесі приватного розміщення пропорційно частці належних йому акцій у їх загальній кількості. Якщо АТ здійснює додаткову емісію акцій шляхом публічного розміщення, то зазначене переважне право на придбання акцій акціонерам не надається.

На відміну від попередніх вимог, передбачених ст. 14 Закону про господарські товариства, відтепер створення резервного капіталу є правом, а не обов’язком АТ (ст. 19 Закону). Документом встановлено нові вимоги щодо розміру (не менше ніж 15% СК), якщо інше не визначено статутом – таке формулювання дає змогу дійти висновку, що розмір резервного капіталу може бути будь-яким, чого не можна сказати про вимогу ст. 14 Закону про господарські товарис-тва) та напрямків використання резервного капіталу.

Сьогодні цей Закон повністю відповідає світовим стандартам корпоративного управління. Особливо важливими є його положення, спрямовані на захист інтересів акціонерів товариства. При цьому в Законі збалансовані інтереси різних груп акціонерів – міноритарних, мажоритарних, іноземних інвесторів, інтереси держави-акціонера.

Документ визначає особливості регулювання окремих видів акціонерних товариств, зокрема, це стосується діяльності АТ у банківському секторі (банки, страхові компанії тощо) та акціонерних компаній із державною часткою в статутному капіталі. Новим механізмом, який захищає інтереси міноритарних акціонерів, є отримання ними права не погоджуватись з рішеннями загальних зборів. Воно полягає в тому, що якщо міноритарний акціонер не погоджується з певним рішенням, прийнятим на загальних зборах товариства (реорганізація товариства, вчинення значного правочину, зміна розміру статутного капіталу) і не голосує за нього, Закон надає йому право вимагати від АТ викупу своїх акцій за ринковою вартістю.

Закон збалансував функції органів управління товариства, чітко регламентував компетенцію загальних зборів. Документ також підвищив роль наглядової ради, врегулював порядок її роботи, чітко визначив її повноваження. Значна їх частина стосується сфери контролю за діяльністю виконавчого органу. Зокрема, наглядовій раді надано право обирати та відкликати голову й членів виконавчого органу або тимчасово відсторонювати їх від виконання обов’язків, якщо вони були обрані загальними зборами акціонерів. Таким чином, наглядова рада отримала можливість кон-тролювати виконавчий орган АТ.

Закон також визначає порядок придбання значного пакета акцій АТ. Зокрема, особа, яка має намір придбати такий пакет (10% акцій і більше), зобов’язана повідомити про це ДКЦПФР та фондову біржу, на якій товариство пройшло процедуру лістингу. Окремим питанням є захист прав інституційних інвесторів (банків, страхових компаній, ІСІ, НПФ тощо), які акумулюють кошти фізичних та юридичних осіб і вкладають їх у фінансові інструменти, зокрема, в акції. Порушення прав цих інвесторів спричинить ланцюгову реакцію і призведе до негативних наслідків для їхніх клієнтів. Новий Закон зорієнтований на врахування та захист інтересів таких інвесторів, які, зокрема, полягають у можливості отримання дивідендів по акціях та ефективного продажу останніх. У зв’язку з цим важливими є норми Закону щодо привілейованих акцій. Крім того, документ врегульовує проблемні питання взаємовідносин акціонерів та органів управління акціонерного товариства й запобігає можливим ризикам у цій сфері, а також взаємовідносини АТ з його кредиторами.

Закон передбачає, що акції публічних акціонерних товариств мають бути обов’язково включені до лістингу фондової біржі. Це має сприяти підвищенню ліквідності цінних паперів та забезпечити інвесторам можливість повернення інвестицій. У разі незгоди акціонера з рішенням загальних зборів АТ він матиме право вимагати викупу належних йому акцій за реальною ринковою вартістю. Разом із цим, акціонер, який придбав контрольний пакет акцій АТ, також зобов’язаний запропонувати іншим акціонерам викупити належні їм акції. Позитивними чинниками для портфельних інституційних інвесторів є запровадження Законом механізму кумулятивного голосування при обранні членів наглядової ради АТ, а також норми щодо обов’язкового включення до порядку денного загальних зборів пропозицій акціонерів, які володіють 5% акцій. Крім того, новий Закон захищає й інституційних інвесторів – мажоритарних акціонерів. Зокрема, у документі передбачено механізми захисту від розмивання частки таких інвесторів у статутному капіталі АТ і чітко прописані процедури переважного права на придбання акцій додаткової емісії, запроваджені механізми контролю за вчиненням значних правочинів та правочинів, щодо вчинення яких є зацікавленість, з метою недопущення вимивання активів товариства. Окрема увага в Законі приділена кредиторам акціонерного товариства. Зокрема, це стосується власників корпоративних облігацій. Документ встановлює механізми захисту прав кредиторів АТ у випадках злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення товариства, що є особливо важливим в умовах кризи.

До недоліків Закону «Про акціонерні товариства» слід віднести можливі проблеми, що виникатимуть при виконанні його прикінцевих положень. Значна частина діючих АТ може змінити організаційно-правову форму й послуговуватися Законом «Про господарські товариства», який недостатньо захищає права інвесторів. Інституційні інвестори, які раніше придбали акції таких товариств, що перетворяться в корпоративні права, стикнуться з проблемами продажу цих активів. Крім того, проблеми з достовірністю оцінки акцій виникнуть й у інституційних інвесторів, які є акціонерами ВАТ, що перетворяться в приватні акціонерні товариства. Ще одним складним питанням стане переведення акцій, якими володіють фізичні особи, із документарної в бездокументарну форму. Зазначені проблеми потребуватимуть розробки відповідних заходів з боку державних регуляторів. При цьому ефективність запровадження Закону «Про акціонерні товариства» напряму залежатиме від ефективності розвитку ринку цінних паперів та економіки України у цілому.

Важливим показником розвитку організованого ринку цінних паперів є його капіталізація. На сьогодні співвідношення капіталізації ринку провідної фондової біржі України – ПФТС – до ВВП становить 40%. При цьому в розвинених країнах капіталізація фондового ринку перевищує розмір ВВП у декілька разів.

Однією з основних характеристик розвитку такого ринку є кількість акцій, допущених до торгів на біржі. Так, кількість зазначених акцій на провідних фондових майданчиках країн, що розвиваються, є такою: Туреччини й Хорватії – у середньому 300-400 цінних паперів, Румунії – 100, Угорщини – 40. На фондових біржах країн групи БРІК цей показник становить: на майданчиках Індії – близько 1 300 акцій, Китаю – 600-800, Бразилії – 400, Росії – понад 300. У свою чергу, кількість акцій, допущених до торгів на фондових майданчиках розвинених країн є значно більшою, зокрема, на Лондонській фондовій біржі та NASDAQ – понад 3 тис., на Нью-Йоркській фондовій біржі – 2 тис. цінних паперів. У Україні в обігу на всіх вітчизняних біржах 400 акцій АТ. У списку ФБ ПФТС – близько 250 акцій акціонерних товариств. У 2008 р. середньомісячна кількість угод з акціями на ПФТС дорівнювала 4 755, у ІV кварталі минулого року – 1 832, а в січні 2009 р. – 814. При цьому торік частка акцій у загальному обсязі торгів цінними паперами на цьому майданчику дорівнювала близько 28%.

Слід зазначити, що, згідно з чинним податковим, банківським, приватизаційним та пенсійним законодавством реальна ринкова ціна акції визначається на фондовій біржі. Виходячи із цього, першочерговим завданням на поточному етапі є розвиток організованого ринку цінних паперів України. При цьому особливу уваги слід приділити підвищенню його ліквідності та створенню можливості для здійснення ІРО українськими емітентами.

Важливим питанням є збільшення кількості лістингових цінних паперів на фондовій біржи ПФТС. Протягом наступних двох років необхідно збільшити кількість таких цінних паперів зі 100 до 200. При цьому загальна кількість акцій, допущених до торгів, має становити близько 1 тис.

Сьогодні вітчизняна депозитарна система працює досить стабільно й ефективно та відповідає вимогам фондового ринку. Кількість рахунків власників іменних цінних паперів, відкритих у реєстраторів, дорівнює близько 12 млн., а у зберігачів та депозитаріях – понад 1 млн. Разом із тим значний вплив на розвиток депозитарної системи України матиме впровадження Закону «Про акціонерні товариства». Зокрема, згідно із цим документом, значна кількість цінних паперів має перейти з документарної форми в бездокументарну. На жаль, у нашій країні ця процедура не є достатньо досконалою й може призвести до низки проблем як для зберігачів, так і для реєстраторів.

В Україні відсутні механізми, які б дублювали інформацію, що знаходиться в системі реєстру. Тому професійні учасники ринку побоюються, що у випадку ліквідації реєстратора, первинна інформація про власника цінних паперів буде втрачена. У цьому зв’язку доцільно було б надати реєстраторам, які обслуговують документарні цінні папери, можливість обслуговувати цінні папери в бездокументарній формі, поступово підвищуючи вимоги до цих суб’єктів. Таким чином, створяться умови для об’єднання та збереження інформації.

У цілому Закон «Про акціонерні товариства» містить низку важливих нововведень, які сприятимуть побудові надійної системи корпоративного управління. Його основне завдання полягає у зміцненні гарантій і механізмів захисту права власності на цінні папери. На поточному етапі також необ-хідним є прийняття закону «Про систему депозитарного обліку». Державі варто переосмислити ставлення до вітчизняної депозитарної системи, її функцій і завдань. ДКЦПФР розробила ряд проектів нормативно-правових актів задля реалізації положень Закону «Про акціонерні товариства». Зокрема, це Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства. Ним передбачено механізми збільшення статутного капіталу акціонерного товариства, повідомлення акціонерів про збільшення статутного капіталу, зменшення статутного капіталу акціонерного товариства, а також порядок реалізації акціонерами права вимоги обов’язкового викупу товариством належних їм акцій.

Шляхами збільшення статутного капіталу АТ, згідно з документом, є збільшення номінальної вартості акцій та розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості, зменшення ж статутного капіталу – зменшення номінальної вартості акцій та анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості. Наступний документ – це проект Положення про порядок здійснення консолідації та дроблення акцій АТ. Він, зокрема, передбачає, що товариство має право здійснити консолідацію або дроблення всіх розміщених ним акцій шляхом випуску акцій нової номінальної вартості того самого типу і класу без зміни розміру статутного капіталу. Консолідація акцій – це збільшення їх номінальної вартості водночас із пропорційним зменшенням кількості всіх випущених емітентом акцій, внаслідок чого дві або більше акцій конвертуються в одну нову акцію того самого типу і класу.

Сьогодні забороняється здійснення консолідації акцій у випадку, якщо існують власники цінних паперів, яким належить така кількість акцій, яка не може бути обмінена на цілу кількість акцій нової номінальної вартості. В свою чергу, дроблення акцій – це зменшення їх номінальної вартості водночас із пропорційним збільшенням кількості всіх випущених емітентом акцій, внаслідок чого одна акція конвертується у дві або більше акцій того самого типу і класу. Обов’язковою умовою консолідації та дроблення є обмін акцій старої номінальної вартості на цілу кількість акцій нової номінальної вартості того самого типу і класу для кожного з акціонерів. Здійснення консолідації та дроблення акцій не приводить до зміни їх сумарної номінальної вартості.

Ще один нормативний акт – це проект Порядку формування та використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Він передбачає, що виплата дивідендів за привілейованими акціями всіх класів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства. При цьому статутом товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями за рішенням загальних зборів акціонерів. Цей фонд формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку АТ. Зобов’язання, у якому акціонерне товариство є боржником (зобов’язання, що виникло з договору банківського рахунку, договору банківського вкладу, договору позики, кредитного договору тощо), за умови наявності згоди кредитора може бути замінено зобов’язанням, оформленим облігацією акціонерного товариства-боржника або облігацією, яка може бути конвертована в акції власного випуску цього АТ, які воно викупило в акціонерів та які перебувають на балансі товариства. Причому конвертація – це обмін акцій акціонерного товариства, який припиняється у зв’язку з його злиттям, поділом, виділом, приєднанням або перетворенням на акції товариства-правонаступника, яке створюється шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення, або акції товариства, до якого здійснюється приєднання. В свою чергу, реорганізація акціонерного товариства – це припинення АТ шляхом злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення.

Реорганізація акціонерного товариства здійснюється за рішенням загальних зборів, а у випадках, передбачених законом, – за рішенням суду або відповідних органів влади. При цьому у випадках, передбачених законом, поділ АТ або виділ з його складу одного чи кількох товариств здійснюється за рішенням відповідних державних органів або за рішенням суду.

З метою вдосконалення механізмів організаційно оформленого ринку цінних паперів Комісія розробила проект змін до Положення про функціонування фондових бірж. Документ дає визначення маніпулюванню цінами під час здійснення операцій з цінними паперами, адресній та безадресній заявці, які подаються учасниками біржових торгів. Згідно з ним, електронна торговельна система фондової біржі має функціонувати відповідно до законів «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис». Виконання договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, укладених на фондовій біржі, повинно здійснюватися виключно за принципом «поставка цінних паперів проти оплати», крім випадків, передбачених законодавством щодо приватизації. Акції новоствореного публічного акціонерного товариства або товариства, яке привело свою діяльність у відповідність до Закону «Про акціонерні товариства», документом пропонується включати до третього (перехідного) рівня лістингу фондових бірж. Змінами передбачено також, що Комісія має право у разі порушення фондовою біржею законодавства про цінні папери, статуту та правил фондової біржі зупиняти на ній торгівлю до усунення таких порушень.

Нерозвиненість ринку похідних (деривативів) - Україна поки що не використовує в повній мірі похідні фінансові інструменти, які приваблюють інвесторів можливістю довгострокового хеджування цінових, процентних, валютних ризиків, оскільки забезпечення правових засад функціонування цього процесу потребує відповідного законодавчого врегулювання. Комісією розроблено проект Закону України “Про похідні (деривативи)”, який визначає поняття та класифікацію похідних (деривативів), вимоги до випуску та обігу похідних (деривативів), до організаторів торгівлі похідними (деривативами) та торговців похідними (деривативами), а також принципи їх державного регулювання та контролю.

Упорядкування діяльності учасників Національної депозитарної системи та удосконалення системи обліку прав власності на ЦП - технологічна відокремленість Національної депозитарної системи, обмеження функцій Національного депозитарію спричиняє низьку якість роботи системи обліку прав власності на ЦП, не дозволяє забезпечити належні гарантії захисту прав інвесторів. Недосконалість розрахунково-клірингового обслуговування операцій з ЦП не дозволяє використовувати принцип “поставка проти платежу” за угодами з ЦП; збільшення частки укладених угод з ЦП на організаторах торгівлі. Тому з метою упорядкування діяльності учасників Національної депозитарної системи та удосконалення системи обліку прав власності на ЦП Комісією розроблено проект Закону України «Про систему депозитарного обліку цінних паперів». Зазначений законопроект спрямований на створення розвиненої та прозорої депозитарної системи України, здатної забезпечити обслуговування операцій з ЦП, в тому числі з державними та похідними ЦП, враховуючи інтеграційні процеси фінансових ринків як на національному, так і на міжнародному рівні.

Загальні норми до розкриття інформації передбачені Цивільним кодексом України від 01 січня 2003 року. Згідно зі ст. 152 (5) «Акціонерне товариство, яке проводить відкриту підписку на акції, зобов'язане щорічно публікувати для загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом». Крім того, відповідно до ст. 162 (1) «Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до закону публікувати для загального відома документи,

передбачені вище, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної звітності щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками».

Розвиваючи норми Цивільного кодексу України, ст. 39 (1) нового Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлює, що емітенти, які здійснили відкрите (публічне) розміщення цінних паперів, зобов’язані своєчасно та в повному обсязі розкривати інформацію про:

• фінансово-господарський стан і результати діяльності емітента у строки, встановлені законодавством;

• будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни ціни на його цінні папери;

• власників великих пакетів (10 відсотків і більше) акцій.

Головними причинами низької активності емітентів в Україні виступають небажання здійснювати додаткове розкриття інформації про фінансово-господарську діяльність під час проходження процедури лістингу, та в тих випадках, коли ЦП орієнтовані на обмежений круг потенційних покупців. Тому важливо забезпечити виконання рішення Комісії (від 13.07.2006 р. №570) щодо практичної реалізації Концепції розкриття інформації на фондовому ринку України, яка спрямована на побудову системи розкриття інформації на фондовому ринку. Такасистема повинна будуватися на принципах:

• своєчасного, достовірного та повного розкриття інформації;

• вільного доступу до інформації;

• зацікавленості емітентів цінних паперів у покращенні інформаційної прозорості;

• впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Система розкриття інформації також надасть можливість інвестору та іншим зацікавленим особам самостійно оцінювати ефективність управління інвестиційними процесами в економіці, створить умови для добросовісної конкуренції між емітентами цінних паперів. Головна мета Концепції - визначити стратегічні напрями розвитку системи розкриття інформації на фондовому ринку України, забезпечити її цілісність, відповідність єдиній державній політиці на ринку ЦП та захисту прав інвесторів. Зокрема, зазначеним документом задекларовано декілька основних засад: по-перше, безоплатність розміщення емітентом інформації в загальнодоступній базі Комісії з використанням технологій Інтернету; по-друге, впровадження в звітності стандартів розкриття інформації Міжнародної організації комісій з ЦП.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачає такі види інформації, що повинна розкриватися перед ДКЦПФР емітентами, які здійснили відкрите (публічне) розміщення цінних паперів:

1. Регулярна інформація про емітента (Річні та Квартальні звіти);

2. Особлива інформація про емітента (інформація про будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни вартості його цінних паперів);

3. Проспект емісії цінних паперів та зміни до нього;

4. Звіт про результати розміщення цінних паперів.

Обсяг обов’язкового розкриття інформації включає ту мінімальну інформацію, яка необхідна для інформування ринку і захисту інвесторів. Визнаючи той факт, що інвестиції в цінні папери, як і будь-яка інша форма інвестицій, пов’язані з ризиком, обов’язкова для розкриття інформація — це інформація, що дозволяє акціонерам та іншим інвесторам розуміти такий ризик і приймати обґрунтовані рішення. Окрім того, емітент повинен:

- описати у вільному описовому форматі господарську діяльність компанії, її розвиток та структуру. Емітент повинен звернути увагу на основні корпоративні події, такі як злиття, основні придбання або відчуження активів тощо за останні п’ять років. Повинна бути розкрита організаційна структура компанії й основні види діяльності. Додаткова інформація повинна надаватися про основних споживачів послуг чи робіт компанії (які споживають 10 % і більше усього обсягу реалізації заостанній фінансовий рік), зазначаючи факти укладення із споживачами договорів та істотні умови таких договорів;

- описати всі поточні судові справи або претензійні процедури, що передбачають вимоги про відшкодування збитків на суму 10 % і більше загальних активів компанії чи обсягу реалізації, у яких компанія чи її відокремлені підрозділи, дочірні підприємства, члени наглядової ради, правління є учасниками, та які стосуються господарсько-фінансової діяльності компанії;

- надати основну інформацію про членів наглядової ради, членів правління та іншого ключового персоналу, включаючи описання політики компанії по відношенню до винагороди цим особам та сукупний розмір їх винагороди в розрізі річної заробітної плати, премій, пільг та будь-яких інших виплат;

- зазначити інформацію про будь-яку фізичну чи юридичну особу, яка володіє 10% або більше акцій компанії чи контролює її в інший спосіб, включаючи акції, якими особа володіє як безпосередньо, так і опосередковано (наприклад, через членів сім’ї, інших юридичних осіб). Слід зазначити, що Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» зробив позитивний крок вперед і відносить інформацію про власників великих пакетів акцій (10% або більше) до особливої інформації та покладає обов’язок на емітента уточнювати цю інформацію і розкривати її;

- описати будь-які правочини між компанією чи її відокремленими підрозділами, дочірніми підприємствами та основними акціонерами або членами спостережної ради чи правління протягом останній двох фінансових років і будь-які правочини, що знаходяться у процесі укладення. Потрібно детально описати природу правочинів, підстави їх укладення, метод оцінки вартості активів чи послуг, що є предметом правочину;

- визначити кожен із суттєвих ризиків, пов’язаних із компанією чи її фінансово-господарською діяльністю. Ризики потрібно розміщувати в порядку важливості з точки зору інвестування в компанію. Текстове описання кожного ризику повинне відображати специфіку компанії і містити достатньо фінансової та іншої інформації про ризик, щоб дозволити інвестору зрозуміти ризик та оцінити його важливість.

Поступовий перехід до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) та їх подальше практичне використання допомагає досягти єдиних високих стандартів бухгалтерського обліку, які забезпечують прозорість і порівняльну інформацію у фінансових звітах, що у свою чергу веде до кращого захисту інвесторів, підвищення ефективності збору податків та загальної довіри до ринку. Так само важливо, що компанії з управління активами пенсійних фондів потребуватимуть цю інформацію для обґрунтованого інвестуванняпенсійних активів і з метою отримання прибутку для майбутніх отримувачів пенсії. Отже, якщо емітент готує фінансову звітність відповідно до МСФЗ, важливо вимагати подання такої звітності, перевіреної аудитором, а також фінансову звітність, підготовлену відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

ДКЦПФР уповноважена відповідно до Закону встановлювати додаткові вимоги до розкриття інформації про емітента, а також строки, порядок і форми подання інформації, яка повинна повністю бути пристосованою до автоматизованих систем подання інформації з використанням сучасних технологій. Спочатку емітент повинен виконати прості реєстраційні процедури та отримати ключ електронного цифрового підпису для подання звітів через систему EDS. Емітент буде зобов’язаний своєчасно оновлювати інформацію, що міститься у «Реєстраційній Формі Емітента» і відображати всі зміни в даних, щоб інформація у «Реєстраційній Формі Емітента» була чинною. Після реєстрації та отримання ключів електронного цифрового підпису звіти повинні подаватися в електронному вигляді, скріплені електронними цифровими підписами посадових осіб емітента. Висновок аудитора разом із перевіреною фінансовою звітністю також повинен бути в електронному вигляді, скріплений електронним цифровим підписом аудитора та прикріплений до звіту. Офіційною датою подання документу вважатиметься дата, коли документ прийнято EDS, про що емітент отримує електронне повідомлення. Скріплення електронних документів електронними цифровими підписами відповідно до законодавства забезпечує юридичну дійсність таких документів і таку ж саму юридичну силу, як паперових документів. За допомогою електронного цифрового підпису особи, які підписали документ, підтверджують достовірність інформації, що міститься в документі, а аудитор підтверджує достовірність інформації, що міститься у фінансовій звітності, що була предметом аудиторської перевірки. Відразу після подання документів вони розкриваються на веб-сайті ДКЦПФР. Доступ до інформації для громадськості, інвесторів та учасників ринку буде безкоштовним в режимі реального часу на веб-сайті ДКЦПФР. Система на базі «режиму реального часу» сприятиме дотриманню законів і підзаконних нормативно-правових актів щодо «інсайдерської інформації», оскільки всі користувачі матимуть доступ до інформації водночас.

Останнім часом спостерігається активізація діяльності щодо вдосконалення законодавства вітчизняного фондового ринку. Сьогодні на розгляді в парламенті перебуває низка законопроектів, прийняття яких має сприяти ефективному розвитку не лише українського ринку цінних паперів, а й економіки країни в цілому. Сьогодні Комісією здійснюється розробка проекту Закону України «Про систему рейтингування суб’єктів господарювання та інструментів фондового ринку».Зазначений законопроект визначає порядок діяльності рейтингових агентств, визначає суб‘єктів господарювання та інструменти фінансового ринку, стосовно яких проводиться визначення рейтингової оцінки.

Проблемним питанням залишається діюча процедура прийняття регуляторних актів, яка триває не менш ніж півроку, ускладнює проходження усіх погоджень при розробленні нормативного документа Комісії та не сприяє оперативному вирішенню проблемних питань функціонування фондового ринку.

Серед важливих питань, розв’язання яких було започатковано Комісією ще у 2007 році є: питання нормативного врегулювання процедури емісії конвертованих облігацій; врегулювання правовідносин, які виникають у сфері житлового будівництва з використанням механізму випуску цільових облігацій; підвищення вимог до професійних учасників фондового ринку з метою забезпечення їх фінансової стійкості; запровадження механізмів пруденційного нагляду для обмеження ризиків при здійсненні діяльності з торгівлі ЦП; покращення практики корпоративного управління в акціонерних товариствах та захисту прав інвесторів; формування системи попередження недружнього («рейдерського») поглинання акціонерних товариств; підвищення ролі організованого ринку ЦП, у т.ч. біржового; впровадження механізмів розкриття інформації на фондовому ринку; удосконалення правових засад випуску та обігу ЦП, похідних (деривативів) та системи розкриття інформації; підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах та забезпечення захисту прав інвесторів; удосконалення системи обліку прав власності на ЦП.

Зазначені заходинаправлені на прискорення розвитку фондового ринку України, підвищення капіталізації економіки, запровадження ефективної системи захисту прав інвесторів, забезпечення прозорих правил і процедури діяльності учасників фондового ринку, використання надійних та ліквідних інструментів ринку ЦП. Окрім того, ці заходи сприятимуть збільшенню притоку на фондовий ринок фінансових портфельних інвестицій (як вітчизняних, так й іноземних), створять сталий платоспроможний попит на ЦП українських емітентів, переорієнтують частину коштів з банківської сфери та пенсійної системи у реальну економіку та державне будівництво.

Читайте також:

1. I етап. Аналіз впливу типів ринку на цінову політику.
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. III.Цілі розвитку особистості
6. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
7. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
8. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
9. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
10. А/. Верховна Рада України.
11. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
12. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ

Переглядів: 793