Право витребування своєї речі спрямоване проти кожного, хто відмовився добровільно повернути чуже, вдавшись до різноманітних протиправних дій, як от:
1. Злодій заховав крадене.
2. Наймач після спливу строку договору зволікає з поверненням речі наймодавцеві.
3. Дружина відмовилася віддати чоловікові майно, придбане ним до шлюбу.
4. Правоохоронний орган не повернув речі, вилученої в порядку виїмки.
Неможливість віндикації
Відповідно до статті 389 ЦК, не можуть бути предметом віндикації від незаконного, але добросовісного набувача:
1) гроші;
2) цінні папери на пред'явника;
3) речі, продані в порядку, встановленому для виконання судових рішень;
4) речі, продані особою, яка заволоділа ними на підставі договору з її власником.
"Віндикаційний позов" та "віндикація" - це терміни, кожен з яких має самостійне поле застосування. Віндикаційний позов - це вимога до суду про витребуванняречі від відповідача (відновлення права володіння), тобто це лише початковий етап процесу захисту. Втім сам факт пред'явлення віндикаційного позову ще не засвідчує його обґрунтованості. Треба мати на увазі й те, що задоволення позову це хоча і дуже важливий, але все ж не остаточний етап, адже рішення суду ще слід виконати.
Кінцевим, завершальним етапом процесу захисту права власності є віндикація, тобто відновлення становища, яке існувало до порушення права власності. З цих міркувань вживання словесної конструкції "віндикаційний позов як спосіб захисту" не має достатньої підстави.
Тому способом захисту права власності має вважатися віндикація, реально здійснена на підставі рішення суду.