• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1.3 Розвиток різних видів природних ресурсів

Існують різні підходи до оцінки природних ресурсів і умов. Так, для оцінки власне природних ресурсів найбільш теоретично обґрунтованим є підхід, орієнтований на рентну оцінку природних ресурсів, оскільки він дозволяє врахувати всі вигоди і витрати від їх використання. Однак рентний підхід у чистому вигляді націлений на розрахунок оцінки природного ресурсу тільки як елемента виробничої діяльності або як фактора виробництва і абсолютно не враховує інших властивостей природних ресурсів, не використаних безпосередньо для виробничих цілей.

Ринкові методи грошової оцінки ресурсів і умов навколишнього середовища основані на використанні даних ринків (ціни продажів, тарифи та платежі, аукціонні ціни і т. д.). У загальному вигляді вартість ресурсу оцінюється за величиною доходу від його експлуатації, наприклад, протягом року. Ринкова оцінка відновлюваних ресурсів заснована на визначення доходу від їх експлуатації, визначеного з використанням даних ринку. Вона може виконуватися як для постійних, так і для змінних показників експлуатації ресурсу.

Рентна оцінка ресурсів навколишнього середовища за замикаючими затратами заснована на визначенні економії витрат на видобуток ресурсів.

Ринкова оцінка невідновних ресурсів заснована на визначенні вартості існуючих запасів газу, вугілля, металів і т. д. з урахуванням їх виснаження.

Метод чистої ціни розроблений Інститутом світових ресурсів як добуток питомої ренти на зміну обсягу достовірних запасів.

Метод поточної вартості розроблений на основі принципів, що використовуються ООН для еколого - економічного обліку вартості природних ресурсів та ресурсів навколишнього середовища. Цей метод можна застосовувати для оцінки відновлюваних та невідновних ресурсів середовища. Він може також використовуватися для часткової оцінки екологічних проблем, близькі аналоги яких зустрічаються в ринкових умовах. Крім того, метод може бути незамінний в умовах, коли нелегальна експлуатація природного ресурсу є наслідком традиційних уявлень населення про ресурс як про безкоштовне загальнодоступному благо.

Неринкові прямі методи оцінки ресурсів та об’єктів навколишнього середовища дозволяють визначити їх цінність в ситуаціях, коли не існує ринків цих ресурсів, або ці ринки погано розвинені, тобто в тих випадках, коли не можуть ефективно використовуватися ринкові методи. Суть цих методів зводиться до визначення вартості ресурсу або об’єкта навколишнього середовища шляхом виявлення його цінності для конкретних споживачів на основі даних про їх, фактичне становище.

Метод суб’єктивної оцінки вартості оснований на визначенні сприйняття людиною оцінюваного зміни вартості ресурсу або об’єкта навколишнього середовища. Він полягає в опитуванні споживачів з метою виявлення їх реакції на певні зміни в оцінюваній ресурсі (об’єкті) навколишнього середовища: зміна якості, обсягів споживання і т. п. Такі оцінки перебувають у прямій залежності від уподобань людей, які будуть визначати, чи отримають вони вигоду від передбачуваної зміни чи вона завдасть їм шкоди. У ході опитувань з’ясовується готовність платити за використання ресурсу або об’єкта навколишнього середовища. Встановлюється ступінь бажання поліпшити існуючий стан навколишнього середовища, готовність відмовитися від певних параметрів його використання.

Метод транспортно-шляхових витрат заснований на принципі, згідно якому споживачі несуть прямі транспортні витрати або витрачають свій час, щоб відвідати природний об’єкт. Ці витрати розцінюються як замінник плати за екологічну послугу - наприклад, вхідної плати. На основі інформації про витрати людей на відвідування природного об’єкта за мінусом коштів на догляд за ним визначається загальна вигода від використання цього об’єкта, наприклад національного парку.

Метод гедоничного ціноутворення заснований на тому, що вартість навколишнього середовища можна визначити за сумами, які платить населення за товари, що містять екологічні характеристики. Наприклад, якщо в одному місці люди платять за будинки та землю більше, ніж в інших місцях, і якщо для пояснення цієї різниці відняти всі інші неекологічні причини, то залишок і визначатиме величину вартості якості середовища.

Метод превентивних витрат заснований на принципі використання витрат на пом’якшення збитку від забруднення (превентивні витрати) як замінник оцінки попиту на оцінюване екологічне благо, наприклад фільтри для води.

Методи неринковою непрямої оцінки засновані на використанні даних про витрати, пов’язані з усуненням наслідків погіршення навколишнього середовища. Наприклад, забруднення ґрунту (вартість екологічної зміни ресурсу) оцінюється через зменшення врожайності сільськогосподарських культур та очищення водойм від мулу.

Читайте також:

1. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
2. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
3. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
4. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
5. Адаптаційні зміни суглобово-зв'язкового апарату спортсменів різних спеціалізацій.
6. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
7. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
8. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
9. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
10. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
11. Але різних за значенням
12. Але різних за значенням.

Переглядів: 546