Загальні відомості

Північну і Південну Америку об'єднують в одну частину світу -Америку, яка має ряд своєрідних рис природи. Це перш за все віддаленість від великих масивів суші (Євразії та Африки), положення в Західній півкулі, незначна ширина з заходу на схід порівняно з протяжністю з півночі на південь, обмежений вплив Тихого океану, наявність високих гір на заході. В той же час ці материки мають значні природні відміни, особливо за геологічною будовою, кліматичними особливостями та природною зональністю. Часто за південну межу Північної Америки умовно приймають Панамський канал завдовшки 81,3 км, який збудовано у 1914 році.

Порівняно з іншими материками берегова лінія Північної Америки досить розчленована, особливо на півночі й сході і становить 19% (для Європи - 34,6, для Азії - 23,7, для Південної Америки - 1,1%).

Узбережжя Північної Америки і острови Канадського Арктичного архіпелагу мають здебільшого риси лопатевого і лагунного типів, а північно-східні береги материка і прилеглих островів (Гренландія, Ньюфаундленд та ін.) фіордового типу.

На узбережжі Атлантичного океану розташована значна кількість заток. Між півостровами Нова Шотландія і материком на 300 км вглиб суші вклинюється затока Фанді, де спостерігаються найвищі на земній кулі припливи (понад 18 м). На південь від цієї затоки характерний ріасовий тип берега. Між мисами Код і Гаттерас води Атлантичного океану затопили гирла річок, перетворивши їх на широкі естуарії й лимани. Вздовж узбережжя тягнеться широкий континентальний шельф. В багатьох місцях вздовж узбережжя аж до півострова Флоріда зустрічаються піщані коси, берегові дюни тощо.

Південно-східні і південні береги Флоріди та Мексиканської затоки розчленовані мало. Береги Центральної Америки здебільшого низькі, заболочені і в багатьох місцях супроводжуються смутою лагун.

Тихоокеанське узбережжя Північної Америки значно менше розчленоване, ніж береги Атлантичного і Північного Льодовитого океанів. В районі Центральної Америки переважає вулканічний, а береги півострова Каліфорнія далматинського типу. Тихоокеанське узбережжя США переважно скидного, а Канади - фіордового і шхерного типів.

Звуженість материка при просуванні на південь, значний вплив океанів (крім Тихого) та особливості рельєфу спричинюють зміщення природних зон та їх своєрідну конфігурацію.

Значна частина материка знаходиться північніше 60° пн.ш., тому в Північній Америці поширені ландшафтні комплекси арктичного і суарктичного поясів. Звуженість на півдні обумовлює різкість зміни зональних типів ландшафтів, які властиві різним секторам. На материку дуже значні коливання показників зволоження та континентальності клімату і часто це пов'язано з особливостями орографії - відкритість материка з півночі та півдня, розміщення на заході Кордільєр, які витягнуті меридіональне та ін. Наявність обширних заток на півночі та півдні, відсутність значних піднять субширотного напряму сприяють поширенню холодних повітряних мас на південь взимку і теплих на північ влітку, що в свою чергу визначає різкі температурні відмінності на розміщеній між затоками території материка.

Береги Північної Америки омиваються на заході теплою Аляскинською течією, яка є продовженням Північно-Тихоокеанської течії та холодною Каліфорнійською, а на сході - теплим Гольфстрімом та холодною Лабрадорською течією.

Гольфстрім - одна з найбільш досліджених течій. Американський мезоскаф «Бен Франклін» в кінці 60-их років XX століття під керівництвом Жака Пікара встановив його ширину (75-200 км), швидкість (4-Ю км/год), температуру води (від +28 поблизу Флоріди і до +10° в районі Ньюфаунленда), потужність по вертикалі (до 800 м). Було виявлено багато вихоревих відгалужень, які відокремились від Гольфстріму та внутрішні хвилі в самій течії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПІВНІЧНА АМЕРИКА. Загальні відомості про материк, історія відкриття та дослідження.	\|	Історія відкриття та дослідження Північної Америки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.