Історія відкриття та дослідження Північної Америки

Північна Америка, як і інші материки, досліджувалася здавна.

Вікінги (нормани) вперше попали на Гренландію у 982 році. Це був Ейрік Рауді, а його син Лейф Щасливий у 1000 році досяг берегів материка. З часом на північно-східних берегах нормани мали навіть свої поселення, що підтвержено археологічними розкопками норвезького професора Хельге Інгстада на початку 60-их років XX століття на Лабрадорі.

Христофор Колумб висадився власне на материк лише під час IV плавання, коли його каравели у 1502 році досягли центрально американського узбережжя в районі Гондурасу. А до цього він був лише на островах. Вперше Колумб побачив сушу 12 жовтня 1492 року. Це був о. Сан-Сальвадор (Уотлінг) в Багамському архіпелазі. А у 1498 році англійська експедиція Себастьяна Кабота, шукаючи морський шлях з Північної Атлантики до берегів Східної Азії неодноразово висаджувалася на берег в північно-східній частині материка.

Відкриття та дослідження південної частини материка припадають переважно на першу половину XVI століття і були здійснені в основному іспанцями. В 1513 році іспанський конкістадор Васко Нуньєс де Бальбоа перетнув Панамський перешийок і першим з європейців побачив Тихий океан. Півострів Юкатан табереги Мексиканської затоки були відкриті в 1517-19 pp. іспанськими мандрівниками (Ф. Кордова та ін.). В 1519-21 pp. Е. Кортес відкрив і за короткий час завоював Мексику, дослідив внутрішні райони Мексиканського нагір'я. В 1524 році Дж. Веррацано дослідив східне узбережжя між 34° і 46° пн.ш., а іспанська експедиція під керівництвом X. Авіли відкрила озера Нікарагуа і Манагуа. В 1528 р. іспанець П. Нарваес відкрив дельту Міссісіпі. У 1539 році Ернандо де Сато дослідив Південні Апалачі, відкрив річки Алабама і Теннессі, а Франсіско Коронадо у 1540-41 pp. перетнув Скелясті гори, внутрішні плато Кордільєр і відкрив Великий каньйон Колорадо та ін.

Значний вклад у вивчення природи північних островів та узбережжя внесли експедиції англійських мореплавців Джона Девіса (1585-87 pp.), Генрі Гудзона (1607 - 11 pp.) та Вільяма Баффіна (1612 - 16 pp.), які вивчали в основному північну частину.

Важливе значення для дослідження природи східного узбережжя Північної Америки мали експедиції французів Ж. Картьє (1535-42 pp.), який дослідив басейн річки Святого Лаврентія та півострів Лабрадор, Е. Брюле та С. Шамплена у 1611-15 pp. в районі Великих озер.

Великий вклад у відкриття та дослідження північно-західної частини материка внесли російські мореплавці І. Федоров та М. Гвоздев у 1732 році, а також В. Берінг і О. Чиріков у 1741 році. Останнім були складені перші карти та дана детальна характеристика природи північно-західної частини Північної Америки.

У 1778 році Дж. Кук в пошуках Північно-Західного проходу пройшов вздовж західного узбережжя материка, відкрив Гавайськіострови, а в 1792-94 pp. О. Макензі першим з європейців перетнув Північну Америку зі сходу на захід і в зворотньому напрямку. В цих, же роках Д. Ванкувер, керівник експедиції навколо світу, дослідив тихоокеанське узбережжя і склав дуже точні карти від Каліфорнії до Аляски. В 1819-27 pp. англієць Д. Франклін керував експедиціями по вивченню американського арктичного узбережжя і Канадського Арктичного архіпелагу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні відомості	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.