На території Великого Басейну і плато Колорадо є ряд озер реліктового походження і найбільше з них — безстічне Велике Солоне озеро, яке є частиною обширної водойми, що зникла. Його площа коливається від 2,5 до 6 тис. кв. км і глибиною до 15м.
Найбільші озера Центральної Америки - Нікарагуа і Манагуа, улоговини яких мають тектонічний генезис. Найбільшим озером карстового походження є Окічобі на Флоріді. На Берегових низовинах чимало озер лагунного походження. На півночі Лабрадору та в американському штаті Алабама є озера метеоритного походження. Серед інших озер материка слід відмітити трогові озера в Кордільерах Канади, вулканічно-запрудні на Мексиканському нагір'ї (найбільше з них -Чапала), кратерні озера в Каскадних горах.
Сучасне зледе ніння характерне для Кордільєр та остро вів Арктики, особли во Гренландії. В Північній Америці льодовики зустрі чаються далеко на півдні. Так, на висоті 3500 м хребта С'ерра-Невада (36° пн. ш.) є кілька невеликих льодови ків. Багато льодови ків і в Каскадних горах,які вкривають вершини вулканів.У Скелястих горах та на плато Колорадо льодовики зустрічаються лише на вершинах з висотами понад 4 тис. м, що пояснюється сухістю клімату. Особливо цікавим є національний парк льодовиків на кордоні США і Канади, де на вершинах гір, що мають висоти понад 3000 м налічується 60 льодовиків. Майже 2000 кв. км гір Святого Іллі вкрито льодовиками. На плато Юкон їх майже немає, а на островах Канадського Арктичного архіпелагу зустрічаються невеликі покривні і гірські льодовики. Для Гренландії, як і для Антарктиди, характерні покривні льодовики різного типу (вивідні, шельфові тощо).