Цей метод має широке поширення в науці і практиці:
- порівняльна психологія,
- - « - мовознавство,
- порівняльна анатомія, фізіологія і т.д.
У їхньому числі – порівняльне правознавство: порівняльне вивчення державно-правових інститутів, виявлення їхніх загальних рис і особливостей, єдності і розходжень.
Порівняння – це логічна операція (дія) за допомогою якої встановлюється чи подібність розходження між об'єктами.
Об'єктами порівняння в правознавстві є:
- державно-правові інститути,
- нормативно-правові акти, їхня дія і т.д.
Щоб порівняння було науковим, необхідне дотримання наступних умов:
- порівнювати не випадкові, а необхідні ознаки і т.п.,
- враховувати умови, у яких знаходяться об'єкти.
Порівняльний метод включає наступні стадії:
1) Вивчення порівнюваних об'єктів кожного окремо, виявлення їхніх істотних ознак;
2) Порівняння виявлених ознак аналогічних об'єктів і на цій основі встановлення загальних рис (подібності) і ознак розходження (шляхом зіставлення);
3) Оцінка ознак розходження з визначеної дослідницької позиції (облік випадкових і т.п. факторів...).
Порівняльний аналіз припускає вивчення поряд з нормативним матеріалом економічних, культурних, національних і інших факторів, що викликали до життя правові інститути, установлення їхнього соціального значення.
Цей момент важливий у даний час, коли розгорнувся процес формування нової державності, йде політико-правова реформа в Україні.
Застосування порівняльного методу в правознавстві вимагає також глибокого вивчення практики застосування законів і т.п. Тому що нерідко на практиці відходять від принципів законів і, крім того, закони можуть по-різному інтерпретуватися.
Усебічне порівняльне дослідження вимагає вивчення також практики реалізації правових інститутів, фактичної діяльності державних органів (важливо в даний час, щоб запозичаючи ті чи інші форми з Заходу, ми не забували установити, наскільки ефективні вони в реальному житті…)...