Це ще так називаний «системно-функціональний метод».
Система – це сукупність елементів, що знаходяться у визначених відносинах один з одним і складових визначену цілісність, єдність.
Головною ознакою наявності цієї цілісності – існування властивостей, що характеризують систему саме як ціле і не ділена сума властивостей, що входять у систему елементів.
Друге важливе поняття – «структура».
Структура – це (будівля, розташування, порядок) сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах.
Функція – (здійснення, виконання). Має різне значення (наприклад, у математику…)...
У соціальній науці – це роль, що грає соціальний чи інститут група щодо потреб соціальної системи в цілому.
Структурно-функціональний метод у юридичній науці і практиці необхідний у силу структурно-функціональної природи держави і права, що є самою складною системою й одночасно входить в організацію тієї соціальної системи, у рамках якої вони функціонують.
Зміст структурно-функціонального методу:
1) вичленовування, відокремлення елементів досліджуваного явища,
2) установлення специфіки їхнього змісту і функцій,
3) виявлення зв'язків між елементами, що додають досліджуваному об'єкту якість цілісності, єдності.
Наприклад, норму права не можна зрозуміти, якщо не врахувати її місце в цілому системі права, оскільки вона діє в зв'язку з іншими нормами права в складі його інститутів і галузей.
Точно також саме розташування статей у Цивільному Кодексі (наприклад) указує на разл. їхнє суспільне значення.