Після 50-х років багато міжнародно-правових документів підтримало і поширило принципи та ідеї, викладені в Загальній декларації прав людини. Зокрема, сформовано Міжнародну хартію прав людини, або Міжнародний білль про права людини, до якого входять:
- Загальна декларація прав людини (1948) (United Nations Universal Declaration of Human Rights (adopted by General Assembly resolution 217 A (III) of 10 December 1948));
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (International Covenant on Civil and Political Rights, adopted and opened for signature, ratification and accession by General Assembly resolution 2200A (XXI) of 16 December 1966 entry into force 23 March 1976, in accordance with Article 49) (підписаний відповідно 20.03.1968 p.; ратифікований 19.10.1973 p.; 23.03.1976 p.;
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights, adopted and opened for signature, ratification and accession by General Assembly resolution 2200A (XXI) of 16 December 1966 entry into force 3 January 1976, in accordance with article 27) (підписаний Україною 20.03.1968 p.; ратифікований Україною 19.10.1973 p.; вступив у дію для України 3.01. 1976 p.));
- Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1976) (- Optional Protocol to the International Covenant on Civil and Political Rights);
- 2-й Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права про відміну смертної кари (1991). Second Optional Protocol to the International Covenant on Civil and Political Rights, aiming at the abolition of the death penalty, adopted by the General Assembly by its resolution 44/128 of 15 December 1989.