• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виховання в різні вікові періоди розвитку дітей

Особливості кожного з виділених вікових періодів Руссо розкриває у перших чотирьох частинах твору “Еміль...“ на прикладі розвитку i виховання головного героя роману Емiля. Остання п’ята частина твору присвячена вихованню нареченої Еміля – Софії.

Головне завдання першого періоду– нормальний фізичний розвиток дитини, її загартування. Дитина у цьому віці повинна якомога більше рухатись, бути на свіжому повітрі.

У період “сну розуму“ головне завдання – розвиток зовнішніх органів чуттів та продовження фізичного розвитку. Способи цього розвитку повинні бути природні, такі, що задовольняють інтереси дитини. Не примушувати дитину у цьому вiцi думати, заучувати вірші, казки, не читати їй ніяких моральних настанов. Відкидається будь-яка систематична освіта. Краще, якби дитина до 12 років взагалі не вміла читати. У такому віці, як стверджує Руссо, дитині недоступні абстрактні i моральні поняття. Але, як виняток, єдино доступною для дитини може бути ідея власності.

Третій період – це здобуття освіти, розвитку самостійного мислення. Третій віковий період, від 12 до 15 років, на думку Руссо, кращий час для навчання, оскільки у вихованця з'являється надлишок сил, які слід направити на придбання ними знань. Оскільки період цей дуже короткий, то з численних наук потрібно вибрати ті, які дитина зможе вивчити з найбільшою для нього користю. Руссо вважав також, що підліткові, якому ще мало знайома область людських відносин, недоступні гуманітарні науки, зокрема історія, і тому він пропонував вивчати науки про природу: географію, астрономію, фізику (природознавство).

Відбувається перехід від чуттєвого знання до суджень. Розумовий розвиток, як вважає Руссо, поєднується з трудовим вихованням.

Руссо відкидає систематичні знання. При виборі предметів для навчання необхідно керуватися, на його думку, інтересами дитини. Основу дидактики Руссо вбачає у розвитку в дітей самостійності, уміння спостерігати, кмітливості. Все повинно бути представлене для дитячого сприймання з максимальною наочністю. Руссо проти ілюстрованої наочності (малюнків, картин і т.д.). Предметом вивчення є сама природа, тому більшість занять треба проводити на природі.

У третьому періоді відбувається і трудова підготовка людини. Праця, як стверджує Руссо, – суспільний обов’язок кожного. Щоб зберегти свободу, треба вміти самому працювати. Еміль, герой роману, навчається столярній справі, працює в полі, саду, на городі, в майстерні, в кузні. З іншої сторони, праця виступає у Руссо і як виховний засіб. Вона сприяє формуванню позитивних моральних якостей, які притаманні трудовій людині. Але у цьому віці, на думку Руссо, дитині ще недоступні в повній мірі моральні поняття, не зрозумілі стосунки між людьми.

Повноцінне моральне виховання, а разом з ним i статеве, відбуваються в юнацькому віці і тільки в суспільстві. Еміль переселяється в місто до людей. У цей період його потрібно навчити любити людей i жити серед них. Руссо перед моральним вихованням ставить три завдання: виховання добрих почуттів шляхом реальних справ, прикладів, а не міркувань; виховання добрих суджень через вивчення біографій великих людей, вивчення історії тощо; виховання доброї волі шляхом здійснення добрих справ. При цьому Руссо відкидає моралізування.

Щодо статевого виховання Руссо пропонує усунути від уваги дитини все шкідливе, збуджуюче, зокрема сумнівні книги. Також потрібно вести діяльне життя, багато рухатися, займатися фізичною працею

Основу педагогічних поглядів Руссо складає теорія природного виховання, яка тісно пов'язана з його соціальними поглядами, з його вченням про природне право Руссо стверджував, що людина народжується здійсненою, але сучасні суспільні умови, існуюче виховання спотворюють природу дитини. Виховання сприятиме його розвитку тільки в тому випадку, якщо придбає природний, природовідповідний характер.

У вихованні, вважав Руссо, беруть участь природа, люди і речі. “Внутрішній розвиток наших здібностей і наших органів є виховання, що отримується від природи, - писав він, - навчання тому, як користуватися цим розвитком, є виховання з боку людей, а придбання нами власного досвіду щодо предметів, що дають нам сприйняття, є виховання з боку речей”. Виховання виконує свою роль тоді, вважав Руссо, коли всі три чинника діятимуть узгоджено.

Вихователь, якому Руссо відводив велику роль у формуванні нової людини, повинен ясно уявляти собі мету, що стоїть перед ним. Він повинен дати вихованцеві не станове, не професійне, а загальнолюдське виховання. Ця вимога за часів Руссо була, поза сумнівом, прогресивною.

Ця вікова періодизація була кроком вперед в порівнянні з періодизацією, встановленою Коменським. Вперше Руссо намагався виявити внутрішні закономірності розвитку дитини,проте при цьому він не займався глибоким вивченням особливостей певних етапів дитинства. Суб'єктивне випинання як основна який-небудь одній особливості, властивій кожному віку, додавало надуманий, штучний характер його періодизації.

Метою розумового виховання Руссо вважав пробудження у підлітка інтересу і любові до наук, озброєння його методом придбання знань. Відповідно до цього він пропонував корінним чином перебудувати зміст і методику навчання на основі розвитку самодіяльності і активності дітей. Дитина набуває знань по географії, знайомлячись з околицями того села, в якому він живе; вивчає астрономію, спостерігаючи зоряне небо, схід і захід сонця; опановує фізикою, ставлячи досліди. Він відкидав підручники і завжди ставив вихованця в положення дослідника, який відкриває наукові істини.

Виховання жінок: жінка повинна бути матір’ю, бути розумною необов’язково.

Думки Руссо про виховання жінки (нареченої Еміля) визначалися його поглядами на природу жінки її соціальне призначення.

Воно полягає:

- бути матір'ю, вести господарство, створювати сімейний затишок, подобатися і бути корисною чоловікові.

- природне виховання дівчини корінним чином повинно відрізнятися від виховання хлопця, в дівчині потрібно виховувати покору і покірність, готовність засвоїти чужі погляди, навіть якщо вони не співпадають з її власними.

Щоб жінка могла народити здорових і міцних дітей, щоб вона придбала природну красу і грацію, необхідне:

- відповідне фізичне виховання;

- ніяких серйозних розумових занять їй не потрібно.

- з дитинства слід починати навчати її релігії; погляди дівчини в цій галузі цілком визначаються авторитетом людей, в підпорядкуванні яких вона знаходиться. Всяка дівчина, за словами Руссо, повинна сповідати релігію своєї матері, і всяка дружина — релігію чоловіка.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. IV. Самовиховання.
5. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
6. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
7. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
8. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
9. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
10. Автогенератори гармонічних коливань на аперіодичних
11. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
12. Аліментні обов’язки батьків і дітей

Переглядів: 1042