Етика соціальної роботи з дітьми, які залишилися без батьківського піклування

Принципи й засади роботи з рідними групами жертв насилля

Будь – які члени родини можуть стати об’єктом – жертвою насильства в сім’ї. Можна констатувати 5 типів сімейної жорстокості:

– чоловіка по відношенню до дружини, чи навпаки ( так зване подружнє насилля );

– насилля з боку батьків відносно дітей;

– дітей і онуків відносно пристарілих родичів;

– старших дітей щодо молодших;

– одних членів сім’ї щодо інших.

Слід зауважити, що самі жертви насилля схильні приховувати свідчення та факти насильства та зловживання. Подібна поведінка може бути зумовлена наступними причинами:

– жертва може бути залежна від насильника в своїх основних життєвих потребах, що пов’язані з її виживанням;

– страх перед посиланням насильства;

– страх дискредитувати статус сім’ї в громаді;

– уявлення про те, що те, що приватне домінує в сім’ї і стороннім людям немає діла до того, що відбувається між родичами;

– стосунки прив’язаності можуть бути небагато сильними, ніж бажання вийти із ситуації та покласти край насиллю;

– страх залишати домівку та бути переміщеним у стаціонарний заклад.

Разом з тим, 70% всіх жертв важких насильницьких актів у сім’ї становлять жінки і діти.

Нині склалися три основні підходи до проблеми насильства над жінкою в сім’ї:

1) соціально – історичний;

2) системно – сімейний;

3) індивідуально психологічний.

Згідно соціально – історичним підходом, насильство розглядається як соціальна проблема, що виникла через домінантну позицію чоловіка у суспільних відносинах і є важливим фактором дискримінації одного з її членів.

За системою сімейним підходом, домашнє насильство, чи подружнє насильство, також можна розглядати як систему поведінки, метою якої є досягнення влади і контролю в сімейних стосунках.

Індивідуальна – психологічна перспектива розгляду проблеми насильства в сім’ї передбачає акцентування уваги на наслідках насильницьких дій.

Існуючі теорії чинників жорсткого поводження з дітьми поділяють на психологічні та соціальні.

До соціальних чинників ризику відносять втрату підтримки одного з подружжя, нестачу часу у працюючих батьків для виховання дитини, низький рівень освіти, безробіття, житлові проблеми. Психологічні чинники – схильність до насильства у батьків та особливостях дітей, що можуть провокувати жорстоке поводження.

У роботі з вихованцями інтернатних закладів соціальні працівники повинні дотримуватися таких цінностей і принципів:

1. Визнавати цінність кожної дитини.

2. Дотримуватися конфіденційності.

3. Ставитися до дитини як до особистості.

4. Уникати “ярликування”.

5. Не давати обіцянок, які неможливо виконати.

6. Демонструвати позитивні моделі поведінки.

7. Не підтримувати проявів небажаних якостей (ревнощів, споживацького ставлення, агресивності).

8. Демонструвати позитивне ставлення до всіх дітей.

9. Поважати думку, почуття та добровільний вибір дитини.

10. Акцентувати увагу дитини на власних позитивних характеристиках і здобутках.

11. Не знецінювати роботу працівників школи–інтернату в очах дітей та інших професіоналів, враховувати їхній досвід та побажання щодо роботи з дітьми.

12. Надавати працівникам інтернату інформаційну та методичну підтримку .

В українській літературі з питань опіки над дітьми, позбавленими батьківського піклування, розглядаються принципи реабілітаційної педагогіки, спрямовані на відновлення фізичного, психічного, морального та духовного здоров’я дитини:

демократизації –• усунення авторитарного принципу виховання;

творчої діяльності, самодіяльності й самостійності –розкриття творчих сил кожної дитини;

гуманізації взаємин усіх учасників реабілітаційно–виховного процесу – визнання права дитини на свободу, на соціальний захист, на розвиток здібностей;

психологізації реабілітаційно–виховного процесу –центром реабілітаційно–виховного процесу має стати дитина з її складним світом думок, почуттів, її «Я»–концепцією;

індивідуалізації та диференціації – врахування рівнів фізичного, психологічного, соціального та духовного розвитку учнів;

врахування інтересів і потреб дитини – вивчення запитів, інтересів учнів і коригування виховного процесу.

Таким чином, соціальні працівники, допомагаючи дітям, мають зважати на вікові особливості своїх клієнтів, специфіку надання допомоги цій групі клієнтів, права дитини, а також на загальні етичні норми та стандарти соціальної роботи.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етика соціальної роботи з людьми із залежністю від психоактивних речовин	\|	Конфліктні ситуації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.