Антон Семенович Макаренко (1888 – 1939)

Антон Семенович Макаренко – один із найвідоміших педагогів світу. Народився 1 (13) березня 1888 р. в с. Білопілля (нині Сумська область) в сім’ї робітника залізничних майстерень.

§ Розпочав навчання в Білопільському двокласному

залізничному училищі.

§ Після переїзду батьків в м. (селище) Крюків Полтавської губернії навчався в Кременчуцькому міському чотирикласному училищі.

§ Закінчив училище, далі вчився на однорічних педагогічних курсах при тому ж училищі.

§ Після закінчення в 1905 році курсів розпочалася його вчительська діяльність, повернувся додому і почав працювати вчителем Крюківського двокласного залізничного училища.

§ В 1911 році звільнили за рішучий виступ проти завідуючого училищем – хабарника і бездарної людини, хоча А.С. Макаренко користувався великою повагою і авторитетом серед учнів, учителів і батьків.

§ 1911 – 1914 рр.Макаренка перевели працювати ст. Долинська, вчителював у залізничному училищі на Херсонщині.

§ В 1914 році, маючи вже 10-річний педагогічний стаж, поступає для продовження освіти в Полтавський учительський інститут, де виявив особливо великі успіхи у навчанні. «З психології читав усе, що було написано російською мовою, в своїй спеціальній галузі – педагогіці – багато читав і багато думав».

§ в червні 1917 року він закінчив Учительський інститут, одержавши золоту медаль за твір «Криза сучасної педагогіки».

§ Деякий час Макаренко працював учителем зразкової школи при Полтавському вчительському інституті і за сумісництвом виконував обов’язки секретаря канцелярії інституту.

§ В грудні 1917 року був призначений завідуючим Крюківським вищим початковим училищем.

Тут він працював до 1919 року. Приділяв велику увагу створенню дитячого і педагогічного колективів, включив до навчальної програми трудову підготовку учнів, ввів дитячу символіку (горн, барабан та ін.), для робітників – залізняків відкрив вечірню школу, в якій сам викладав історію, російську мову і літературу.

§ У 1919 році переїхав до м. Полтави, де завідував 2-им міським початковим училищем і був членом губернського правління працівників освіти, а потім керував семирічною трудовою школою і виконував доручення Полтавського губернського відділу народної освіти.

§ У вересні 1920 рокуПолтавський губернський відділ народної освіти доручив Макаренкові організувати трудову колонію для неповнолітніх правопорушників і завідувати нею. 28 березня 1921 року, в річницю народження О.М. Горького, трудовій колонії було присвоєно ім’я письменника. До речі, і сам ОМ. Горький, і його твори мали великий вплив на А.С. Макаренка. За період роботи у цьому закладі Макаренко створив принципово нову систему виховання, а заклад став відомим у всій країні.

§ За кілька років А.С. Макаренко разом з колективом педагогів і вихованців, переборюючи величезні труднощі, добився великих успіхів у роботі колонії: відбудували приміщення колишнього сирітського притулку, створили господарську базу, працювала школа, а головне – було створено міцний, працездатний і творчий колектив вихованців і педагогів.

§ Коли в трудовій колонії ім. Горького сталася «зупинка в житті колективу» (мало було землі, малосильне господарство, а навколо жодного промислового виробництва, труднощі з трудовлаштуванням вихованців – колоністів), Макаренко в 1926 році домігся в Наркомові України переведення колонії в Куряж біля Харкова та об’єднання з Курязькою трудовою колонією, яка перебувала в дуже занедбаному стані, але знаходилася недалеко від промислового і культурного центру, мала більше землі, кращі приміщення та ін.

§ Життя трудової колонії ім. Горького А.С. Макаренко показав у своєму творі «Педагогічна поема» (1933 – 1935).

§ Влітку 1928 року Макаренко почав керувати трудовою колонією ім. Ф.Е. Дзержинського в Харкові, де він працював до 1935 року.

§ У трудовій колонії була середня загальноосвітня школа і робітфак, добре обладнанні навчальні виробничі майстерні, завод, що виготовляв фотоапарати «ФЕД» і електричні сверла, працювали різні гуртки і студії. Проводилась велика культурно – освітня робота серед комунарів (театр, клуб, кіно, оркестр, бібліотека, читальня, спортивні секції, газета – багатотиражка).

§ Комунари поєднували навчання в школі й на робітфаці з виробничим навчанням, з продуктивною працею. Багато випускників комуни навчалися у вищих навчальних закладах, працювали на заводах і фабриках Харкова, перебували в лавах Червоної Армії і Флоту – всі вони виходили з комуни справжніми людьми.

§ Трудова комуна ім. Дзержинського була найкращим навчально – виховним закладом інтернатного типу в Радянському Союзі. Тільки за 10 років її існування тут перебувало більше 100 делегацій з різних країн світу і зафіксували високі оцінки в «Книзі відгуків».

§ Життя комуни ім. Дзержинського Макаренко описав у творі «Прапори на баштах» (1938)

§ У червні 1934 року Макаренка було прийнято до Спілки письменників СРСР.

§ У 1935 – 1937 рр. він працював у Києві заступником начальника управління дитячими виправними колоніями в НКВС з навчально – виховної роботи й одночасно завідував трудовою колонією в Броварах біля Києва.

§ У 1937 році переїхав до Москви, де займався громадсько – педагогічною і літературною діяльністю: написав «Книгу для батьків» (1937), опублікував багато науково – публіцистичних статей та оповідань для дітей і молоді в різних журналах і газетах, виступав з лекціями, доповідями, бесідами в різних аудиторіях, зустрічався з учителями, студентами навчальних закладів у багатьох містах країни.

§ 1 лютого 1939 року Радянський уряд нагородив Макаренка за літературно – педагогічну діяльність орденом Трудового Червоного Прапора.

§ 13 березня 1939 року в день свого народження і, як виявилося за 2 з половиною тижні до смерті, Макаренко говорив друзям: «Прожив я 51 рік, але попереду так багато цікавої роботи і життя, що я не згоден жити менше 150 років»

Нажаль, передчасна смерть перешкодила здійсненню всіх планів.

Сталося це 1 квітня 1939 року на залізничному вокзалі. Він збирався їхати на обговорення сценарію фільму за його твором.

Твори Макаренка видавалися 241 раз 24 мовами, їх тираж перебільшує 8 млн. примірників.

У Крюкові Полтавської області створено літературно – меморіальний музей А.С. Макаренка, засновано медаль з його зображенням, якою нагороджують кращих працівників народної освіти та педагогічної науки.

§ Серцевиною педагогічної діяльності А.С. Макаренка є його досвід щодо органічного поєднання навчання з продуктивною працею.

§ 16 років роботи в колонії ім. Горького та комуні ім. Дзержинського привели його до висновку, що праця без політичного й громадського виховання не приносить виховної користі, виявляються нейтральним процесом.

§ Праця повинна бити вмотивована тільки тоді вона впливає на розвиток нових мотивів.

§ Трудове виховання – обов’язкове залучення дітей до активної продуктивної праці. Тільки праця, яка передбачає створення цінностей, є позитивним елементом виховання.

§ У комуні ім. Дзержинського продуктивна праця займала одне з центральних місць у виховній системі (5 млн. прибутку давали державі кожного року).

§ Справжня людина зростає тільки у виробничому процесі.

§ Праця не тільки економічна категорія, а й категорія моральна.

§ Основоположним принципом педагогічної системи А.С. Макаренка є принцип виховання у колективі.

§ Виховання в колективі через колектив.

§ Колектив – форма, засіб, спосіб, джерело формування особистості (колектив не можна абсолютизувати).

§ Визначив ознаки колективу.

§ Визначив етапи становлення.

§ Визначив структуру колективу: первинний – це ланка зв’язку між особою і вторинним колективом. (в наш час – формальні і неформальні; формальний – офіційно визнані об’єднання; неформальний – особистісні симпатії).

§ Визначив шляхи створення колективів:

1) пред’явлення вимог;

2) виховання учнівського активу;

3) формування громадської думки;

4) принцип = дії;

5) система персональних ліній;

6) традиції – офіційно акумулюють норми, звичаї.

«+» колективу:

1. забезпечує формування важливих якостей особистості;

2. формує вірність громадянським інтересам;

3. формує уміння особисте підпорядковувати громадському;

4. виховує нетерпіння до егоїзму;

5. відразу до ущемлення прав іншого.

«-» колективу:

1. заорганізованість;

2. проблема в розвитку індивідуальності (колектив інколи подавляє її);

3. особистість розчиняється в колективі;

4. інколи проявляється стадність;

5. інколи колектив – жандарм в розвитку особистості.

А.С. Макаренко в працях «Проблеми шкільного радянського виховання», «Проблеми виховання в радянській школі» та в художніх творах «Педагогічна поема», «Прапори на баштах», «Марш 30-го року» розробив теорію колективу. Він визначив 4 етапи (стадії) розвитку колективу. В основі етапів лежить динаміка вимог:

І. Вчитель – учень (вчитель пред’являє вимоги до учнів) – основне завдання: формувати активу;

ІІ. Актив – колектив (актив пред’являє вимоги до учнівського колективу) – основне завдання: навчити працювати органи самоврядування;

ІІІ. Колектив – колектив (колектив пред’являє вимоги до своїх членів) – основне завдання: сформувати здорову громадську думку;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
У квітні 1930 року відбулася 2 Всесоюзна партійна нарада в справі народної освіти.	\|	IV. Самовиховання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.