Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Типи зовнішньо-торгівельної політики держави. Державне регулювання міжнародної торгівлі.

Розрізняють 2 типи торгівельної політики:

· протекціонізм;

· вільна торгівля.

Протекціонізм – політика, спрямована на захист національну економіку від іноземних конкурентів. Вона реалізується через фінансову підтримку національного виробника через стимулювання експорту і обмеження імпорту.

Недоліком такої політики є те, що захищаючи національну економіку від зовнішньої конкуренції вона сприяє виявленню в ній застійних явищ, тобто посилює політичні тенденції на внутрішньому ринку знижує конкурентоспроможність національних товарів.

Вільна торгівля (торговий лібералізм) – торгівля без обмежень, без державного втручання. За вільної торгівлі, вже не держава, а ринок регулює експорт та імпорт товарів та послуг.

Вільна торгівля обмежує монополію і стимулює конкуренцію. Це змушує вітчизняні підприємства впроваджувати передові технології, підвищувати якість своєї продукції, що сприяє економічному зростанню країни.

В реальній практиці зовнішньо-торгівельна політика кожної країни є змішаною.

Всі методи державного регулювання міжнародної торгівлі поділяються на економічні та неекономічні.

Економічна складається з тарифних та нетарифних.

Митний тариф – це систематизований перелік ставок мит, встановлених для оподаткування експортних чи імпортних товарів.

Мито – це обов’язковий граничний збір, який накладається на товари під час перетину ними митної території України.

Функції мита:

Ø протекціоністська (захист національного виробника від іноземних конкурентів);

Ø фіскальна (джерело надходжень коштів до бюджету);

Ø балансування (позитивний вплив на стаж платіжного балансу)

Види мит:

1. за способом стягнення:

· адвалерні - нараховується у %-ках до митної вартості товару, який обкладається митом (наприклад 10% від митної вартості). Незалежно від ціни товару адвалерне мито призводить призводить до зростання кінцевої ціни товару на розмір ставки мита.

· специфічні – нараховується у встановленому грошову розмірі на одиницю товару, обкладається митом (10 євро за тонну).

· комбіновані – 10% від митної вартості товару, але не менше ніж 10 євро/тонну

2. за походженням:

· автономні – вводяться на основі односторонніх рішень органів державної влади країни, їх ставки є найвищими. Зазвичай застосовується до товарів, що імпортувалися з країн з якими дана країна не має вкладених торгівельних угод.

· конвенційні – встановлюється на основі двосторонніх або багатосторонніх угод між країнами. Вони є нижчими, ніж автономні.

· преференції – пільгові мита, які встановлюється на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, які користуються товарними преференціями.

3. за об’єктом укладання:

· імпортні;

· експортні;

· транзитні.

4. за характером дії:

· сезонні (застосовується для регулювання торгівлі товарів сезонного характеру);

· спеціальні (застосовується як засіб захисту національного товаровиробника у наступних випадках: коли товари ввозяться на митну територію України, або за таких умов, що заподіють шкоду національному виробнику, або як заходи у відповідь на дискримінаційні або недружні дії ін. держав);

· антидемпінгові (застосовується якщо на території країни ввозиться товар, який є демпінгом);

· компенсаційні (застосовується щодо імпорту тих товарів під час виробництва яких застосовуються субсидії)

5. за типами ставок:

· постійні;

· змінні.

6. за способом нарахування:

· митні ставки;

· ефективні.

До нетарифних методів державного регулювання міжнародної торгівлі належать:

1. квотування – обмеження по вартості або кількості, які вводяться на експорт або імпорт певних товарів, які ввозяться (вивозяться);

2. ліцензування – передбачає надання імпорту і експорт спец. дозволу ліцензій на вивезення або ввезення певного товару, протягом встановленого терміну часу. Розрізняють такі види:

· відкрита;

· генеральна;

· разова.

3. добровільні обмеження експорту – це кількісне обмеження, що базується на зобов’язані одного з партнерів добровільно обмежити або залишити незмінними обсяг експорту товарів на певний період часу;

4. державні закупівлі – метод згідно з яким підприємства і організації мають купувати товари у національного виробника, навіть якщо вони дорожчі ніж імпортні.

Методи стимулювання експорту:

ü субсидії – грошові виплати, спрямовані на підтримку національного виробника;

ü експортне кредитування – метод, що передбачає фінансове стимулювання і здійснюється у формі пільгових кредитів експортерам національної продукції;

ü демпінг – вивезення товарів за цінами нижчими ніж на внутрішньому та світовому ринку;

Демпінг розрізняють:

· епізодичний;

· доцільний;

· постійний;

· зворотній;

· взаємний.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорії міжнародної торгівлі . Сучасні теорії міжнародної торгівлі	\|	Система і характеристики сучасного маркетингу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.