Розповідь учителя

— Ось так український поет Михайло Драй-Хмара описав звучання симфонічного оркестру під час виконання симфонії:

Мідними громами розцвіла естрада,

ніжнотонним током облила каштан

і плеснула дзвінко в зоряне свічадо —

заіскрив скрипками голубий кришталь...

Жалять і цілують флейт жагучі оси,

лащаться гобоїв бархатні джмелі...

Серце молодече п'є медові роси,

хоче жить, творити на своїй землі...

А скрипки шаліють і гримлять фанфари,

летячи на плеса темного Дніпра,—

та Дніпра немає... Може, хтось обмарив.

Чи це струнних звуків чародійна гра...

Море, тьмяне море — тільки мол у крейді

(десь у хмарках місяць кажаном летів),

і стоять високі кораблі на рейді,

а на реях зорі, зорі золоті.

Саме симфонія краще за решту видів музики здатна передати картину суперечливих почуттів. Недарма вона свого часу так упев-нено витиснула свою попередницю — танцювальну сюїту. Відбулося це в другій половині XVIII століття.

Симфонія населена різними «героями» — мелодіями чи темами, і ці мелодії не просто впливають одна на одну, а й взаємодіють та конфліктують.

Складові симфонії

Симфонія— це великий музичний твір для симфонічного оркестру, що складається з чотирьох частин, кожна з яких має свою назву та характер. Частини симфонії чергуються за контрастним принципом.

1-ша частина: швидка, енергійна (сонатне алегро)

2-га частина повільна, спокійна, лірична

3-тя частинатанцювальна (менует або скерцо)

4-та частинаяскравий, динаміч-ний фінал

Складові сонатного алегро

Сонатне алегро — це побудова музичних творів, заснована на протиставленні й розвитку двох контрастних тем; складається з трьох розділів.

Розробка (розвиток теми)

Експозиція (виклад основних тем)

Реприза (повторювання, віднов-лення)

Австрійський композитор Франц Йозеф Гайдн (1732—1809) був першим композитором, який почав писати симфонії. У його творчості жанр симфонії набув завершеності, класичних рис та остаточно сформувався. Усього Гайдн створив 104 симфонії.

1766 року про Гайдна вперше згадала німецька «Музична газета». Автор статті присвятив Гайдну такі знаменні рядки: «Пан Гайдн — улюбленець нашої нації, його м'який характер відображений в кож-ній з його п'єс. Його творчості властиві краса, порядок, чистота, тонка і благородна простота. Він подібний до чистої та прозорої води, яку дихання півдня деколи злегка колише, часом піднімає і кидає хвилями. У симфоніях він настільки ж мужньо сильний, наскільки винахідливий».

Переважна більшість його творів писалося на замовлення. Так, наприклад, симфонії (у кількості 3—4 у середньому щорічно!) за-звичай призначалися до виконання певного дня та були присвячені тим чи іншим урочистостям, що відбувалися в сім'ї князя Естерха- зі — господаря, у якого служив композитор.

Гайдну був притаманний надзвичайний гумор. Одного разу Гайдн, намагаючись розвеселити гостей князя, вирушив на ярмарок у невелике угорське містечко і накупив там цілий кошик свистунців, «зозуль», дерев'яних труб та інших дитячих музичних інструментів. Він не полінувався вивчити граничні можливості та характерні властивості цих інструментів — і написав для них найкумеднішу симфонію.

Як свідчить письменник Стендаль, через деякий час, опинившись в Англії, Гайдн зауважив, що англійці, яким дуже подобалися його інструментальні твори, написані в швидкому темпі, зазвичай дрімали під час виконання повільної музики, якою б красою він їх не наділяв. Композитор написав твір, який відзначався м'якістю, ніжністю та найспокійнішою мелодією; інструменти один за одним немов завмирали; але ось раптом, серед найглибшого піанісимо вони вступали всі одразу, до того ж лунав сильний удар в литаври — і слухачі, які задрімали, підскакували на місці.

Симфонія № 45 Ф. Й. Гайдна здавна має назву «Прощальна». Так само її прийнято іменувати «Симфонією зі свічками». Такі підзаголовки обґрунтовані традиціями виконання цього твору. В останній частині симфонії музиканти один за одним гасять свої свічки і тихо йдуть. Симфонія завершується при світлі двох палаючих свічок за-вмираючим дуетом двох скрипок.

Дуже цікавою та своєрідною є напівгумористична версія ви-никнення «Прощальної симфонії» за словами самого Гайдна. Згідно з цією версією, князь Міклош одного разу дуже довго не відпускав музикантів із замку до їхніх дружин. Бажаючи допомогти своїм підлеглим, Гайдн написав «Прощальну симфонію» як тонкий натяк князеві, висловлене музичними образами прохання про довгоочі-кувану відпустку. Натяк був зрозумілий, і князь поспішив віддати відповідне розпорядження.

Поєднання серйозності та вдумливості зі жвавістю та веселою іронією склали одну з чарівних якостей характеру і творчості автора «Прощальної симфонії».

Перша частина симфонії приваблює своєю патетичною виразністю.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розв'язання кросворда	\|	Слухання музики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.