Розповідь учителя

— Зустріч різних жанрів ми маємо можливість спостерігати в творчості засновника російської класичної музики М. Глінки.

Михайло Іванович Глінка(1804—1857) народився 20 травня 1804 року в селі Новоспаському Смоленської губернії. Його дитячі роки минули в маєтку батька на лоні російської природи. Він рано виявив тягу до музики. У дядька Глінки був кріпосний оркестр, і хлопчик із захопленням вчився грі на скрипці і флейті, знайомився з музичною класикою. Але найбільше йому западали в душу російські народні пісні.

З одинадцяти років він почав брати уроки гри на фортепіано, в той же час проявляв незвичайні здібності у вивченні мов — він знатиме їх вісім, зокрема італійську, іспанську, персидську...

Події Вітчизняної війни 1812 року, нашестя наполеонівських військ залишили глибокий слід в душі хлопчика. Саме на Смоленщині розгорілося полум'я партизанської війни, що з часом приведе композитора до ідеї опери «Життя за царя» («Іван Сусанін»), про подвиг селянина — патріота Росії.

1817 року Глінка поступив у Благородний пансіон у Санкт- Петербурзі — учбовий заклад ліцейського типу для дворянських дітей. Після закінчення пансіону він послужив чиновником і незабаром вийшов у відставку, продовжуючи брати уроки на фортепіано і скрипці.

Для вдосконалення знань із музичної теорії Глінка здійснює поїздку за кордон. Чотири роки він живе в Італії і Німеччині, зна-йомиться з видатними композиторами того часу. У Росію він по-вертається вже творчо зрілим художником, автором ряду яскравих вокальних і інструментальних творів. Протягом усього творчого життя М. Глінка звертається до фольклору, і не тільки до росій-ського, а й до українського, іспанського, італійського тощо. Йому належить вислів: «Музику створює народ, ми, композитори, лише її аранжуємо». Глінка намітив шляхи розвитку російської музики в найважливіших її жанрах: опері, симфонічній музиці, романсі. Оперою «Іван Сусанін» він поклав початок російської класичної музики. Опера мала великий успіх. Вона зустріла схвалення і під-тримку передових людей Росії.

Важливе місце у творчості композитора посідають п'єси для симфонічного оркестру — такі, як фантазія «Камаринська», іспанські увертюри «Арагонська хота» і «Ніч в Мадриді», симфонічне скерцо «Вальс-фантазія» — один із його найпоетичніших ліричних творів. Спершу це була невелика фортепіанна п'єса. Пізніше композитор розширив і оркестрував її. Незадовго до смерті (1856 року) композитор узявся за її переробку і перетворив на побутовий танець, на досконалу за майстерністю симфонічну фантазію. В основі «Вальсу-фантазії» лежить задушевна, ласкава тема. У цьому творі М. Глінка створив невмируще прекрасні образи симфонічної музики, що зросла з побутових танців. Слухання музики

Учитель. Послухайте «Вальс-фантазію» М. Глінки та дайте відповідь на запитання.

· Чому цей танець — вальс — може належати саме до жанру фантазії?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
УРОК № 33 ЖАНРИ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ	\|	Слухання «Вальсу-фантазії» М. Глінки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.025 сек.