Поняття сукупної пропозиції робочої сили.

Переходячи до розгляду напрямiв регулювання обсягiв пропозицiї на ринку робочої сили України, дамо перш за все визначення iндивiдуальної та сукупної пропозицiї, поняття їх обсягiв, а також джерел пропозиції робочої сили. Як вiдомо, пропозицiя – це узагальнюючий термiн, що описує поведiнку потенцiйних і фактичних продавцiв товару. При цьому визначаються обсяг, шкала та крива пропозицiї. Обсяг пропозицiї – це кiлькiсть товару, який продавцi бажають продати за певний час.

Насамперед зауважимо, що можливi два погляди – вузький та широкий – щодо визначення попиту та пропозицiї на ринку працi. При вузькому поглядi обсяг попиту становлять вiльнi робочi мiсця. Отже, i обсяг пропозицiї зводиться до незайнятого населення i, ймовірно, до того, яке заявило про своє бажання працювати, тобто до безробiтних, зареєстрованих у вiдповiдних службах. При широкому поглядi обсяг попиту становлять усi наявнi робочi мiсця (дiючi та знову створенi), а обсяг пропозицiї в поточному перiодi – вся наявна наймана робоча сила, тобто все повнiстю та частково зайняте i незайняте населення на ринку працi.

На практицi в центр уваги, як правило, потрапляє та частина населення, яка шукає роботу, тобто поки що не зайнята будь–якою працею (найманою чи ненайманою). Проте шукати роботу можуть навiть тi, хто вже працює за наймом, i тi, хто вперше пропонує свою робочу силу та робочий час на ринку працi.

Виходячи з попереднього матерiалу, можна зробити висновок, що iндивiдуальний продавець (найманий працівник) пропонує на ринку працi:

— кiлькiсть робочих годин на тиждень, мiсяць, рiк, протягом яких iндивiд бажає працювати, перебуваючи на ринку працi (Т);

— iнтенсивнiсть працi, яку людина проявляє в процесi виробництва продуктiв (Е);

— рiвень здiбностей, пiдготовки (загальної, професiйної) та досвiд iндивiда (ТS).

Іншими словами, індивідуальний продавець на ринку праці пропонує свою робочу силу певної якості на певний робочий час з певною інтенсивністю використання.

Отже, iндивiдуальну пропозицiю на ринку працi можна виразити такою формулою:

S_i = T_iE_iTs_i.

Зауважимо, що в економiчних дослiдженнях третiй складовiй пропозицiї придiляється основна увага, а марксистська теорiя саме її називає iндивiдуальною робочою силою.

На суспiльному рiвнi розглядається сукупна пропозицiя, обсяг якої можна виразити формулою:

S_c = S T_i E_i Ts_i.

Якщо скористатися середнiми величинами складових iндивiдуальної пропозицiї на ринку працi, формула (6) набирає вигляду

S_с = S N_j D_сj,

де N_j – чисельнiсть iндивiдiв j–ї професiйно–квалiфiкацiйної групи; D_сj – середня величина обсягу пропозицiї в j–й професiйно–квалiфiкацiйнiй групi.

Оскільки статистика не бере до уваги складовi iндивiдуальної пропозицiї i оперує тiльки значеннями чисельностi iндивiдiв, то формула для статистичних дослiджень набирає вигляду

S_с = S N_j.

У сучаснiй лiтературi цей обсяг пропозицiї називають сукупною найманою робочою силою, що визначається як кiлькiсть людей, якi працюють або бажають працювати за плату в різних типах ринків праці, класифікацію яких наведено в попередньому розділі.

Ураховуючи фактори, які впливають на обсяги індивідуальної пропозиції робочого часу, інтенсивність праці та якість робочої сили, сукупну пропозицію треба аналізувати за такими критеріями: статтю, віком, освітою, професією, кваліфікацією тощо в регіональному та галузевому розрізах. При цьому аналіз пропозиції в регіональному розрізі має враховувати сальдо трудової маятникової міграції. Пропозицію робочої сили можна визначати як на конкретний термін (дату), так і за певний відрізок часу, тобто як моментним, так і інтервальним показником.

З огляду на цю обставину в статистиці ринку праці розраховуються такі показники.

Середньоспискова чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Методика розрахунку цього показника базується на перерахунку всього персоналу, який залучався до роботи в звітний період й отримував відповідну заробітну плату (доход) (як за відпрацьований робочий час, так і не відпрацьований, але оплачуваний), в умовну чисельність працівників, які виконують роботу повний робочий день, виходячи з встановленої його тривалості.

Це означає, що працівники, які фактично відпрацювали менше встановленої норми робочого часу (через відпустки з ініціативи адміністрації, тимчасову непрацездатність і т. ін.), перераховуються в еквівалент повної зайнятості (повного робочого дня).

До середньоспискової чисельності працівників у еквіваленті повної зайнятості включається також умовна чисельність окремих категорій працівників у тих випадках, коли немає змоги обрахувати її за днями явок на роботу, зокрема: чисельність надомників, працівників, які виконували роботу згідно з договорами підряду, та інших категорій працівників, по яких вести щоденний облік затрат робочого часу неможливо; розраховується діленням фактично нарахованих їм за звітний місяць коштів на оплату праці на середньомісячну заробітну плату зайнятого в основній діяльності (за цей самий місяць) одного працівника спискового складу, перераховану в еквівалент повної зайнятості.

Обсяги сукупної пропозиції робочої сили можна визначити за такою схемою:

— визначення чисельності трудоактивного населення працездатного віку;

— визначення перспективних коефіцієнтів трудової активності з урахуванням даних соціологічних обстежень і аналізу економічної ситуації;

— визначення чисельності трудоактивних пенсіонерів за віком;

— визначення загальної чисельності трудоактивних контингентів регіону;

— визначення обсягів пропозиції робочої сили з урахуванням сальдо маятникової міграції та прагнення працювати на умовах повної первинної, неповної та вторинної зайнятості.

Якщо орiєнтуватись на взаємозв’язок iндивiдуальної та сукупної пропозиції робочої сили із заробiтною платою, то слiд визначити шкалу та криву пропозицiї на ринку працi. Шкала пропозицiї вiдбиває зв’язок мiж обсягом пропозицiї та заробiтною платою. При цьому iншi фактори, якi можуть впливати на обсяг пропозицiї, приймаються незмiнними.

Крива пропозицiї – це графiчне вiдображення шкали пропозицiї.

З точки зору вузького пiдходу до визначення обсягiв сукупної пропозицiї на ринку працi пропозицiю в поточному перiодi становитиме частина економiчно активного населення, яке є тимчасово незайнятим i активно шукає роботу самостiйно або через вiдповiднi служби. Саме воно потребує матерiальної допомоги та допомоги в працевлаштуваннi в поточному перiодi.

Потенцiйними джерелами пропозицiї в такому випадку є всi працюючi за наймом, зайняте поза ринком працi населення, незайняте економiчно активне населення та тимчасово непрацездатнi, якi не втратили працездатностi повнiстю i можуть повернутись на ринок працi (рис. 1 і рис. 2). Отже, потенцiйнi джерела пропозицiї можуть проявитись у майбутнiх перiодах, тому iнформацiя про них є важливою для розробки програм зайнятостi.

Рис. 1. Схема формування поточної (фактичної) та потенційної пропозиції сукупної робочої сили

Рис. 2. Джерела пропозиції робочої сили на ринку праці

Отже, джерелами пропозицiї робочої сили на ринку працi можуть бути як зайняте, так i незайняте, як працездатне, так i непрацездатне населення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4. Сукупна пропозиція на ринку праці	\|	Якісний склад пропозиції робочої сили

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.039 сек.