Види судових експертиз

Існують різні системи класифікації судових експертиз. За своєрідністю предмета спеціального пізнання вони поділяються на кілька груп: криміналістичні, судово-медичні, судово-психіатричні, судово-психологічні, судово-фармацевтичні та фармакологічні, фізико-технічні, хімічні, біологічні, товарознавчі, екологічні, фототехнічні, фотопортретні та деякі інші.

Найбільш поширеним видом судової експертизи є криміналістична.

Криміналістична експертиза – це лабораторне дослідження матеріально-фіксованих відображень на речових доказах, яке здійснюється експертами-криміналістами з метою ототожнення людей, тварин і різних предметів, що залишили ці відображення.

Головною рисою предмету криміналістичних експертиз є встановлення індивідуально-конкретної тотожності об’єкта, що розшукується. Така експертиза вимагає застосування спеціальних криміналістичних знань. Її об’єктами можуть бути тексти документів та підписи на них, відбитки печаток і штампів, сліди рук, ніг, знарядь злому та інструментів, транспортних засобів, зброя, боєприпаси тощо.

Судово-медичні експертизи поділяються на експертизи трупа, живих осіб та речових доказів. Завдання їх полягає у встановленні причини смерті, характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, визначенні групової належності й походженні різних виділень організму людини та вирішенні інших питань, що вимагають застосування судово-медичних знань.

Судово-психіатрична експертиза полягає, головним чином, в обстеженні осіб, психічна повноцінність яких викликає сумнів, у визначенні стану осудності або неосудності особи.

Під час біологічних експертиз досліджуються об’єкти рослинного і тваринного походження.

Об’єктами товарознавчих експертиз можуть виступати промислові товари, та харчові продукти, що й визначає конкретний вид експертизи. Основним завданням таких експертиз є встановлення відповідності досліджуваних об'єктів ДСТ, технічним умовам і стандартам.

Фототехнічна експертиза проводиться з метою ідентифікації фотоапарата, дослідження фотозображень та технічних засобів їх виготовлення. На підставі зображень на фотознімках можлива також ідентифікація різних предметів, обстановки місця події.

Фотопортретна експертиза проводиться з метою ідентифікації особи за рисами зовнішності, відбитими у різний час на фотознімках.

Залежно від об’єктів дослідження криміналістичні експертизи поділяються на: експертизу документів: почеркознавчута авторознавчу (дослідження почерку і підписів відповідно), техніко-криміналістичне дослідження документів (дослідження матеріалів документів), дослідження слідів: дактилоскопічну (дослідження слідів пальців рук) та трасологічнуекспертизу (дослідження слідів), дослідження зброї: судово-балістичну (дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів і слідів пострілу), експертизу холодної зброї і вибухово-технічну(дослідження вибухових речовин), криміналістичну експертизу матеріалів, речовин та виробів, та ін.

Останнім часом в теорії криміналістики та слідчої практики з’явились нові види судових експертиз – судово-акустична (дослідження звукових сигналів), одорологічна (дослідження запахових слідів), габітоскопічна (дослідження за ознаками зовнішності людини), експертиза комп’ютерної техніки та програмних засобів, експертизи комп’ютерних банків даних, експертизи поліграфічної продукції, виконаної на сучасних комп’ютерних комплексах, експертизи паперових вітчизняних та іноземних грошових знаків, експертизи цінних паперів, експертизи слідів механізмів, пристроїв та обладнання, експертизи індивідуальної належності крові та виділень людини методом генотипоскопії.

За характером завдань, які вирішуються, та методами дослідженнясудові експертизи можуть бути поділені на:

1) ідентифікаційні – встановлюють конкретні об’єкти (їх індивідуальну тотожність), що залишили свій слід в інших матеріальних середовищах;

2) класифікаційні – визначають групову належність різних об’єктів без їх індивідуального ототожнення;

3) діагностичні – показують стан різних об’єктів та їхню динаміку, причини їх змін і залежність станів від різних явищ;

4) ситуаційні – наявність тих чи інших ситуацій під час злочинної діяльності.

За повторністю проведення судові експертизи класифікують на первинні та повторні. Повторні призначаються у разі необґрунтованості висновку експерта в результаті первинної експертизи або у разі сумніву в правильності його висновку. Така експертиза доручається іншому експертові або іншим експертам (статті 75, 203 КПК).

За обсягом дослідження судові експертизи поділяються на основні та додаткові. Додаткова експертиза призначається, якщо експертиза визнана неповною або не досить зрозумілою, і доручається тому самому або іншому експертові (статті 75, 203 КПК).

За кількістю осіб, які беруть участь у проведенні, експертизи класифікують на одноосібніта комісійні. Перші проводяться одним експертом, другі – групою експертів, спеціалістів з однієї галузі знань. Комісійна експертиза може призначатися або для вирішення достатньо складних питань, або за наявності різних точок зору на певну проблему.

За характером спеціальних знань, що використовують експерти, експертизи поділяють на однорідні та комплексні. Однорідною є експертиза, при проведенні якої використовуються знання з однієї наукової галузі. При виконанні комплексної експертизи використовуються спеціальні знання з різних наук: це можуть бути медико-криміналістичні, психолого-психіатричні, автотехнічні та криміналістичні, зоотехнічні і ветеринарні й інші комплексні дослідження. Так, до проведення вибухотехнічної експертизи залучаються експерти різних спеціальностей – піротехніки, криміналісти, судові медики, які комісійно вирішують проблеми: сили вибуху (у тротиловому еквіваленті вибухової речовини), її уражувальні властивості, яка речовина була використана у якості заряду, сфера застосування вибухової сполуки, встановлення причин смерті потерпілого тощо. Фахівці, які брали участь у комплексній судовій експертизі та дійшли єдиної думки, складають і підписують спільний висновок. При цьому в акті зазначається, у чому конкретно полягала роль кожного фахівця. У разі, коли експерти не дійшли згоди, кожний з них складає окремий висновок.

Криміналістичні дослідження матеріалів, речовин
та виробів

Становлення криміналістичної експертизи матеріалів, речовин та виробів (КЕМРВ) пов’язане з використанням комплексу складних аналітичних методів дослідження та накопиченням специфічної інформації про індивідуальні особливості об’єктів того чи іншого виду. Таке експертне дослідження проводять експерти, які спеціалізуються на дослідженні матеріалів та речовин різної природи, за допомогою лабораторних методів (оптична та електронна мікроскопія, фізичні, хімічні, біологічні, високочутливі інструментальні фізико-хімічні методи). В основу такої експертизи покладено досвід судово-хімічного дослідження речових доказів.

Судово-хімічна експертиза базувалася на знаннях з хімічних наук, які озброювали дослідника відомостями про хімічні речовини, їх властивості та перетворення. Судово-хімічні дослідження допомагали визначати склад невідомих речовин, встановлювати групову належність, назву будь-якої речовини, однорідність або неоднорідність матеріалу кількох зразків, виявляти отруту у залишках їжі, напоїв та на досліджуваних поверхнях. Починаючи з 70-х років ХХ століття дослідження відповідних речових доказів здійснюється в межах криміналістичної експертизи матеріалів, речовин та виробів, наукові основи якої сформулював учений-криміналіст В.С.Митрічев.

Головними завданнями КЕМРВ є:

1. Виявлення на предметах обстановки місця події (предметах-носіях) мікрочастинок або мікрослідів певних матеріалів і речовин (частинок фарби, слідів паливно-мастильних матеріалів, слідів металізації, мікроволокон, частинок наркотичних засобів тощо).

2. Визначення роду (виду) матеріалів і речовин за класифікаціями, що існують в науці, техніці та на виробництві (за хімічним складом, фізичними властивостями, призначенням тощо). Під встановленням родової належності розуміють віднесення об’єкта до конкретної множини відповідно до прийнятої в тій чи іншій галузі науки, техніки, промислового виробництва, товаро- та матеріалознавстві класифікації. Очевидно, що для визначення родової належності об’єктів експертизи необхідно вивчати та систематизувати дані з найрізноманітніших галузей матеріалознавства та товарознавства.

3. Встановлення спільної групової належності матеріалів і речовин. Встановленням групової належності називається віднесення об’єкта до множини йому подібних за ознаками спільності походження або умов існування. Спільна групова належність може бути встановлена у виробів, які були виготовлені за допомогою одних інструментів (пристосувань), із одних матеріалів, а також віднесених до однієї партії. Очевидно, що більш доказове значення має встановлення спільної групової належності порівняно з родовою. Так, наприклад, поняття „родова належність” може бути віднесена до всіх рівнів науково-технічних та товарних класифікацій нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів – від загальних класів, що визначаються поняттями „нафтопродукти” та „паливно-мастильні матеріали”, до класів значно менших об’ємів, які визначаються товарними марками, наприклад „бензин А-72”, „масло М-10Г2”, „мастило 1-13”. Встановлення групової належності нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів засноване на віднесенні їх до множин, виділених на основі ознак, пов’язаних з особливостями технології виробництва, умовами зберігання, транспортування, експлуатації, та іншими умовами існування об’єктів. Групові ознаки дозволяють виділити вужчі у порівнянні з конкретним родом множини об’єктів, наприклад: бензин А-72, змінений в результаті зберігання у відкритому посуді; моторне масло М-10Г2 з ознаками експлуатації в картері двигуна. Уламки пляшки, знайденої на місці події, та виріб, мікроуламки якого вилучено з рани потерпілого можуть мати спільну групову належність. Виявлення нашарувань фарби на робочій частині лому може вказувати на його використання у якості знаряддя злому пофарбованого сейфу, дверей тощо.

4. Встановлення походження матеріалів і речовин з певного джерела, тобто встановлення індивідуально-конкретної тотожності об’єкта (ідентифікаційні завдання). Такі завдання спрямовані на встановлення факту належності частин речовини або матеріалу індивідуально-конкретному об’єкту, факту походження слідів, які утворені речовиною або матеріалом, спільної родової(групової) належності об’єктів, що порівнюються. Для вирішення цього завдання необхідна наявність особливих (індивідуальних) ознак у конкретного об’єкта та наявність двох об’єктів, що порівнюються.На місці події часто залишаються частини (деталі) одягу (шматочки тканини, ґудзики, нитки) або окремі предмети одягу (рукавички, паски, шнурки тощо). Ідентифікаційне завдання експертного дослідження у таких випадках полягає у встановленні належності частин єдиному цілому: предмета одягу його комплекту (рукавички – одній парі рукавичок, пасок – куртці, шматочка тканини – певному її відрізу, ґудзики з відривом нитки пришиву – конкретному виробу).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Харчові захворювання мікробного і немікробного походження	\|	Класифікація об’єктів криміналістичного дослідження матеріалів, речовин та виробів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.