Головною метою державного регулювання економіки є забезпечення економічної і соціальної стабільності та зміцнення економічної безпеки держави . З цього випливають конкретні завдання без виконання яких головної мети досягти не можна.Ці конкретні цілі до яких належить також удосконалення галузевої та регіональної структури господарства поліпшення стану довкілля нерозривні. У процесі ринкової трансформації економіки України найдоцільнішим є використання на практиці таких інструментів державного регулювання :
· Фіксальна політика
· Грошово-кредитна політика НБУ.
· Інвестиційна політика.
· Регулювання цін і валютного курсу.
· Державні замовлення (контракти) .
Об єкти державного регулювання економіки – це сфери, галузі, економіки, а також ситуації , явища та умови соціально-економічного життя країни , де виникли або можуть виникнути труднощі , проблеми, які не вирішуються автоматично або можуть бути вирішені у віддаленому майбутньому, бо їх вирішення потрібне для нормального функціонування економіки та підтримання соціальної стабільності.
Держава через законодавчі та виконавчі органи намагається впливати на сферу підприємництва,інфраструктуру ринку,некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до націольнальної економічної політики.Класифікацію методів регулювання економіки за характером впливу на господарську діяльність її суб єктів показано у схемі (див.нижче).
Економічні регулятори, які використовує держава, класифікуються за такими видами :
· Прямий вплив на економіку – цілеспрямоване регулювання та система державнгих замовлень ,
· Непрямий вплив на економіку – застосування бюджетно-податкових, грошово-кредитних,амортизаційних,валютних,митних,інвестиційних та інших регуляторів.
Співвідношення цих видів регулювання визначається конкретними обставинами,які властиві окремим етапам розвитку економіки чи окремим країнам.