Дослідження феномену самоорганізації у працях видатних вчених

Негативні явища в українській економіці в період кризи актуалізують необхідність інноваційних перетворень на інституціональному рівні, які до цього часу були малоефективні і не закріплені механізмами реалізації. Це пояснюється тим, що економічна дійсність багатоваріантна і швидкість її змін випереджує темпи її вивчення. Разом з тим в умовах кризи проявилися недоліки в структурі самої економічної науки, тому що процеси глобальної економіки недостатньо описати лише за допомогою традиційних моделей та законів класичної політичної економії. Очевидне загострення цієї проблеми вимагає переосмислення наукового доробку з питань економічного оздоровлення та подальшого розвитку економічних систем. Тому необхідно дослідити основу теоретичної парадигми та з урахуванням нових положень оцінити адекватність концепції самоорганізації в управлінні сучасними економічними системами з позицій міждисциплінарного підходу.

Гостротаокреслених питаньвизначає підвищену зацікавленість авторитетних вчених до побудови механізмів які б забезпечували ефективне функціонування і стійкий розвиток економічних систем через процеси самоорганізації.

Існує ряд підходів до вивчення феномену самоорганізації складних систем: синергетична модель параметрів порядку та принципів підпорядкування Г. Хакена [9]; термодинамічні моделі нерівноважних процесів (теорія дисипативних структур) І. Пригожина [6]; моделі самоорганізованої критичності (самоорганізація «на краю хаосу») П. Бака і складних адаптивних систем М. Гелл-Манна; моделі формування та еволюції нестандартних структур в режимах із загостренням А.А. Самарського і С.П. Курдюмова та ін. [15].

В українській науці значна увага до процесів самоорганізації з позицій міждисциплінарних та інтеграційних ідей закцентована в публікаціях Б. Панасюка, С.В. Мочерного, В.Н.Тарасевича, В.П. Письмака, А.В. Чалого, Л.Г. Мельника, Д.С.Чистилина, Г.І. Башнянина, Ю.І. Турянського [1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 11, 12, 13, 14].

Професор Б. Панасюк, досліджуючи біологічний устрій бджолиної сім’ї як взірець спеціалізації та кооперації, обґрунтовує можливість проєцювання природних закономірностей на суспільну діяльність як приклад втручання держави в економіку і управління суспільством [4, с.45-46].

Для дослідження взаємообумовлених змін природних та соціально-економічних систем професор С.В. Мочерний використовує принцип коеволюції, який передбачає сумісний розвиток взаємодіючих систем, що знаходяться на одному рівні саморозвитку матерії, так і різнорівневих матеріальних утворень. Коеволюційний аналіз динаміки формування людської екосистеми дозволить також виявити причини сучасної соціально-економічної кризи [3, с.48-50].

Професор В.Н. Тарасевич визначає експансію в економічну науку методів та досягнень природничо-гуманітарних та суспільних наук, таких як біологія, термодинаміка, соціальна психологія, з позиції так званого неекономічного імперіалізму. Він пропонує розробити інтеграційні підходи, які синтезуватимуть методи та інструменти, що властиві різним формам осягнення економічних процесів [6, с.50-53; 7, с. 60-65].

Новим поглядом на сутність суспільних процесів та факторів їх розвитку є запропонована В.П. Письмак теорія енергоімпульсної взаємодії соціально-економічних моделей із зовнішнім середовищем, в якій взаємовідносини у природно-суспільному оточенні розглядаються не з позиції вартісних, а енерго-інформаційних характеристик [5].

Перспективним напрямком у методологічному плані, як вважають А.В. Чалий [11], Л.Г. Мельник [2], Д.С. Чистилин [12], А.З. Шевцова [14, с.30-31], – є економічна синергетика, яка формує міждисциплінарні положення самоорганізаційної парадигми.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПЕРЕДМОВА	\|	Системні визначення категорії самоорганізації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.