МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Корпоративна соціальна відповідальність: стратегічні напрямки розвитку самоорганізованих кампанійСучасна економічна ситуація в Україні характеризується загостренням ряду соціальних проблем: зростаючим рівнем безробіття, погіршенням умов і недотриманням соціальних стандартів оплати праці, поляризацією суспільства, недобросовісною конкуренцією тощо. Усі ці явища, на перший погляд, можна віднести до макроекономічних, однак їх джерела знаходяться у мікроекономічній площині підприємницького сектору. Суспільні очікування від підприємницьких структур досить високі та продовжують зростати. Тому соціальна відповідальність спрямована у майбутнє і виступає як усвідомлення обов'язку кампаній дбати про наслідки своїх дій. Тема соціальної відповідальності має щільний зв’язок з концепцією стратегічного розвитку кампаній. Визначення стратегічних цілей окремих корпорацій має базуватися на провідному принципі сучасного системного управління, який полягає у тому, що стратегічні цілі бізнесу повинні сприяти досягненню стратегічних цілей регіонів, розвиток яких надає можливість посилити спрямованість та ефективність державного управління, підвищити конкурентоспроможність України у світовому угрупуванні і забезпечити її економічну незалежність. Ось чому корпоративна соціальна орієнтація має оцінюватися і забезпечуватися з урахуванням концепції сталого розвитку і ідей збалансованості. Одним із перших дослідників, хто спробував відстежити зв'язок між соціальною етикою та розвитком на макроекономічному рівні, був англійський філософ і соціолог Г.Спенсер, засновник «органічної школи соціології». З його точки зору суспільства можуть здійснювати жорсткий контроль і централізовану організацію власних процесів функціонування і тоді вони розвиваються в напрямку мілітаристичних режимів. Однак вони можуть собі дозволить вільну і пластичну адаптацію, перетворюючись у промислово розвинуті держави. Науковець наголошував, що усі спроби прискорити прогрес адміністративними методами призведуть до відродження установ нижчого (військового) типу суспільства – які «задкують назад, бажаючи іти вперед». Соціальні інститути він визначав як механізми самоорганізації сумісної життєдіяльності людей, а розвиток як поступову відмову від централізованого впливу на користь внутрішньому самообмеженню [5, с.41-49]. Продовжувачем теорії «соціального дарвінізму» Г.Спенсера був Е.Карнегі. Будучи найбільшим металургійним магнатом у світі, він дозволяв своїм робітникам об’єднуватися у профспілки, вважав за необхідне надання допомоги бідним багатими, просував політику «ліберальних» економік. Проте Карнегі був упевнений у тому, що окрім отримання зовнішньої допомоги людина і суспільство повинні прагнути до самовдосконалення і саморозвитку. У 1900 році в роботі «Євангеліє процвітання» він написав: «Головною метою в благодійництві є допомога тим, хто й сам допомагатиме собі. А ні окремі особи, а ні окремі народи не стануть кращими після отримання милостині» [9, с.54-99]. Проблема узгодження етики відповідальності підприємця і економічного статку продовжується в роботі М.Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму» [1], а в ХХ ст. на засадах онтології вона розвивається Г. Йонасом у праці «Принцип відповідальності» [2]. У межах даної проблематики соціальна відповідальність бізнесу – тема, що тільки почала освоюватися у вітчизняній економічній літературі. У публікаціях Л. Ткаченко [8, с.65-69], В. Зубова, Л. Кривеги, А. Косих [4] зазначається, що проблеми розвитку бізнесу як соціально-економічного феномена є предметом міждисциплінарних досліджень. Автором [3, с.29-32] також наголошується на необхідності дослідження розвитку самоорганізованих кампаній з використанням міждисциплінарної методології, однак стратегічні напрямки розвитку в контексті корпоративної соціальної відповідальності не були визначені. Сучасні українські кампанії ще не усвідомлюють власну роль у соціальному розвитку регіонів і держави з позицій реалізації власних стратегічних інтересів. Зарубіжний досвід доводить значимість соціальних чинників у стимулюванні підприємницької прозорості і прихильності принципам соціальної відповідальності та соціального бізнес-партнерства з суспільством. В табл. 1 представлені напрямки реалізації корпоративної соціальної відповідальності, визначених світовими і державними організаціями. Таблиця 7.1 Напрямки реалізації корпоративної соціальної відповідальності (КСВ)
Продовження табл. 7.1
Реалізація КСВ спрямована на добровільні довгострокові зобов'язання, що дозволяють отримувати визначені стратегічні результати компанії в контексті сталого економічного розвитку з урахуванням потреб власників, персоналу, місцевих громад, довкілля і держави. І якщо кампанія дійшла до висновку впроваджувати стандарти КСВ, то її соціальна позиція активна, приєднуючись до суспільства у пошуках майбутньої розумної основи функціонування та участі кампанії у формуванні соціально-економічної інфраструктури країни та регіону, тим самим знижуючи ступінь невизначеності зовнішнього середовища і його впливу на кампанію. Тоді вагомість корпоративної соціальної репутації починає дорівнювати фінансовому та діловому успіху і ілюструє стабільність компанії. Ставлення до корпоративної соціальної відповідальності може бути різним: від активного сприйняття до відвертої протидії. Закономірним є перехід від низького до високого рівня соціальної відповідальності і саме активна позиція кампанії у зовнішньому середовищі ілюструє ступінь самоорганізації компаній та ефективність соціальної відповідальності. При визначенні напрямків стратегічного розвитку, кампанії відштовхуються від наявних аргументів за і проти впровадження корпоративної соціальної відповідальності (табл. 7.2). Таблиця 7.2 Орієнтації кампаній на впровадження стандартів КСВ
На рис.7. 1 представлені можливі стратегії для кампаній з різним ступенем самоорганізації та відповідним рівнем впровадження КСВ.
Підприємства з низьким Підприємства з високим ступенем самоорганізації ступенем самоорганізації
Рис. 7.1. Варіанти стратегій для кампаній з різним ступенем самоорганізації та відповідним рівнем впровадження стандартів КСВ
Підсумовуючи вищевикладене і беручи до уваги вимоги Міжнародного стандарту ISO 26000:2010 «Керівництво з соціальної відповідальності» можна визначити стратегічні напрямки реалізації КСВ самоорганізованих кампаній. По-перше, це забезпечення прав людини, неухильне виконання вимог законодавства (податкового, трудового, екологічного), протидія корупції. По-друге, захист та відновлення природного середовища, створення умов для збереження здоров’я і безпеки споживачів через виробництво якісної продукції та послуг. По-третє, це впровадження практик чесного маркетингу, спрямування інвестиції у розвиток сучасних технологій і людського потенціалу. В четвертих, побудова взаємовигідних відносин з усіма зацікавленими сторонами, орієнтація концепцій бізнесу на підвищення національної конкурентоспроможності. І у п’ятих, врахування суспільних очікувань та загальноприйнятих етичних норм у діловій практиці, формування громадянського суспільства через активну участь у партнерських програмах та проектах суспільного розвитку. Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|