Формування механізму регіонального соціального партнерства в контексті процесів ринкової самоорганізації

За період ринкових перетворень економіки України велика кількість регіоноутворюючих підприємств занепали, дійшли до стадії банкрутства або просто перестали фізично існувати. Мова йде насамперед про регіони, де практично перестала функціонувати промисловість радянських часів, яка наповнювала місцеві бюджети, була основним постачальником робочих місць, базою формування соціально-економічної інфраструктури. Таким чином, поза межами справедливого розподілу лишилася більшість населення, відбулося різке скорочення можливостей для його самореалізації, особливо молоді, що знайшло відображення в трудовій міграції та падінні рівня життя.

В цих умовах проблеми соціального партнерства держави-бізнесу-громади стають як ніколи актуальними.

Нажаль, в Україні відсутні традиції досліджувати поведінку реальних і потенційних суб’єктів соціального партнерства та одночасно враховувати їхні інтереси. Навпаки, держава, місцева громада та підприємства з низкою власних приватних інтересів, сприймаються як функціонально протилежні цільові спрямування.

Можна виділити декілька причин недостатнього розвитку соціального партнерства в Україні [1,3,5].

По-перше, загальний низький рівень підприємництва в країні, а не лише соціально-орієнтованого.

По-друге, зарегульованість сфер, в яких соціальне партнерство може мати найбільший вплив – освіта, охорона здоров’я, соціальний захист тощо.

По-третє, історична спадщина комуністичної ідеології зумовлює негативне ставлення до бізнесу у суспільстві. Корупція та корумпованість культивуються у сферах, які ніби забезпечує громада та держава, а офіційний бізнес у тих самих сферах – зневажається.

По-четверте, родинні механізми в Україні виконують функції соціального підприємництва.

По-п’яте, відсутність державної підтримки і стимулювання та неадекватна позиція органів територіального самоврядування.

По-шосте викривленість або відсутність інформації про взаємодію і соціальне партнерство держави-бізнесу-громади та скептичне ставлення до можливості їхнього гармонійного співіснування.

І, останнє, соціальний розвиток регіонів має низку управлінських невирішених проблем, які не дозволяють оптимально використовувати ресурсний, фінансовий, організаційний та соціальний потенціали регіону в контексті процесів ринкової самоорганізації.

Потенційним засобом вирішення соціальних проблем регіонального розвитку може стати формування і впровадження дієвого механізму взаємодії держави-бізнесу-громади в соціальній сфері.

Термін «механізм» - одержав широке застосування при вирішенні актуальних економічних проблем, згідно з [4, с. 346] він трактується як «внутрішня система, пристрій, що визначає порядок певного виду діяльності». В контексті менеджменту «механизм управління – це складова системи управління, що забезпечує вплив на фактори, від стану яких залежить результат діяльності управлінського об’єкта» [2, с. 235].

Відносно досліджуваної проблеми: механізм регіонального соціального партнерства в контексті процесів самоорганізації можна визначити як механізм гармонійного співіснування та збалансованої взаємодії між трьома складовими суспільства:

- державою,

- соціально-орієнтованим бізнесом,

- територіальною громадою з метою соціально-економічного розвитку регіону.

Дієвий механізм регіонального соціального партнерства в контексті процесів самоорганізації представлено не рис. 1.

Функції суб’єктів соціального партнерства	Узгодження і збалансування інтересів суб’єктів соціального партнерства	Вигоди від виконання принципів соціальної відповідальності
Суб’єкти соціального партнерства	Держави	Для держави	Соціально-економічний розвиток регіону
- створення мотиваційних механізмів і сприятливих організаційно-правових умов для діяльності суб’єктів господарювання, що беруть участь у вирішенні соціальних проблем; - забезпечення і стимулювання реалізації соціальних програм; - забезпечення належного інформаційного пол я; - стимулювання просування ідей соціальної відповідальності бізнесу.	- можливість встановлення партнерських соціальних відносин влади-бізнесу-громади; - захищеність бюджетних статей, пов’язаних з наданням пільг та інших видів стимулювання; - удосконалення та розвиток соціальної захищеності населення; - можливість залучення інвестицій у певні суспільні сфери; - інформування суспільства про соціальні та благодійні проекти; - адаптація закордонного досвіду соціального партнерства.
Бізнесу	Для бізнесу
- реалізація соціальної місії; - невід’ємний учасник соціальної відповідальності; - добросовісна сплата податків, виконання вимог міжнародного, державного, регіонального законодавств; - виробництво та реалізація якісної продукції; - ініціатор і дійова особа в ході реалізації соціально- відповідальної поведінки; - забезпечення соціальних потреб держави та територіальної громади.	- забезпечення суспільної репутації підприємства; - зростання довіри населення до діяльності підприємства, його товарів та послуг; - розвиток кадрового потенціалу, забезпечення лояльності персоналу; - можливість формування безпечного середовища діяльності підприємства завдяки соціальній політиці; - відповідність стандартам світової економічної спільноти; - можливість формування партнерських відносин із владними структурами, громадськістю та ЗМІ.
Територіальної громади	Для територіальної громади
- стимулювання соціально-орієнтованого бізнесу через суспільне визнання; - забезпечення адекватної оцінки соціальної відповідальності бізнесу; - суспільний контроль і застосування економічних санкцій до тих, хто діє на шкоду соціальним інтересам територіальної громади; - стимулювання незалежної громадської експертизи соціальних і культурних проектів та програм.	- можливість встановлення партнерських соціальних відносин громади-бізнесу-влади; - можливість надання адресної допомоги громадянам, які її потребують; - удосконалення та розвиток соціальної захищеності населення регіону; - можливість підтримки громадських ініціатив, інноваційних проектів; - розвиток соціальної і творчої активності населення регіону; - збереження та використання інтелектуального капіталу регіону.

Рис. 7.1. Структура механізму регіонального соціального партнерства в контексті процесів самоорганізації

Досвід показує, що соціальне партнерство корисне усім – бізнесу, державі, суспільству, тому реалізація цільових соціальних програм на цих рівнях є не менш важливою, ніж відрахування до бюджету на соціальні потреби регіонів і держави взагалі.

Доцільність застосування дієвого механізму регіонального соціального партнерства в контексті процесів самоорганізації є наслідком об’єктивних причин.

По-перше, загострення соціальних проблем потребує використання інноваційних соціальних технологій, які в регіонах можуть бути запропоновані соціально-відповідальними підприємствами і некомерційними організаціями

По-друге, окремі соціальні програми, які ініціюються на державному рівні, більш ефективно реалізовувати через механізми регіонального соціального партнерства.

Побудова механізму партнерства держави-бізнесу-громади в системі соціального розвитку регіону має базуватися на наступних принципах:

- кожна сторона об’єднує усіх можливих представників соціального партнера, які функціонують у даному регіоні;

- кожна сторона має право виражати і відстоювати інтереси своїх представників, однак, для кожної сторони безсумнівна пріоритетність інтересів соціально-економічного розвитку регіону по відношенню до власних потреб;

- рішення, прийняті на основі консенсусу, є обов’язковими для усіх сторін, не виключаючи державу.

Таким чином, регіональне соціальне партнерство буде ґрунтуватися на справедливому і збалансованому розподілі ресурсів через центри соціальної відповідальності в межах програмно- цільового підходу і відповідатиме принципам ринкової самоорганізації. При цьому на центри соціального партнерства покладатимуться функції розроблення і узгодження цілей та параметрів цих програм, а також здійснення суспільного контролю за їх реалізацією.

Розподіл ресурсів має здійснюватися за наступними напрямками: потреби стратегічного управління регіоном, формування соціально-економічної інфраструктури, система адресного соціального захисту населення, економічний розвиток регіону. Пріоритетність розподілу ресурсів між суб’єктами соціального партнерства повинна надаватися у відповідності з перспективними потребами соціально-економічного розвитку регіону.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Корпоративна соціальна відповідальність: стратегічні напрямки розвитку самоорганізованих кампаній	\|	В УМОВАХ КРИЗИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.