• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СПОСОБИ ОСТАТОЧНОГО СПИНЕННЯ КРОВОТЕЧІ (застосовуються в лікарні)

Механічні методи спинення кровотечі (найнадійніші):

1. Перев'язування судини (літування): у рані після накладення кровоспинного за­тискача. Клепіювання судини широко застосовується в ендоскопічній хірургії — на судину за допомогою кліпатора накладаються спеціальні металеві скріпки.

2. Перев'язування судини на протязі — кровопостачання позбавляється знач­но більше тканин, ніж при перев'язуванні судини в рані. Вимушений захід, коли не вдається виявити кінця судини (зазвичай при кровотечі з велико­го м'язового масиву) або при вторинних ерозивних кровотечах з гнійної або гнильної рани.

3. Прошивання судини: коли захопити її затискачем не вдається, довкола судини накладається кисетний або 2-подібний шов через прилеглі тканини з подаль­шим затягуванням.

4. Роздавлювання судини. При кровотечі з дрібних вен. Перед зняттям затиска­ча, який певний час знаходився на вені, його кілька разів повертають довкола осі. При цьому травмується стінка судини, і вона тромбується.

5. Тампонада в черевній хірургії: коли не вдається надійно спинити кровотечу, до місця підтікання підводять тампон, виводять його назовні із зони запален­ня. Через 3—5 діб його забирають.

6. Емболізація судин в ендоваскулярній хірургії. При кровотечах з кінцевих гілок черевної аорти. За методикою Сельдінгера катетеризують стегнову артерію, катетер підводять до зони кровотечі, вводять контрастну речовину, роблять рентгенівські знімки, виявляють місце ушкодження (діагностичний етап). Потім по катетеру до місця ушкодження підводять штучний ембол (спіраль, хімічна речовина: спирт, полістирол), який закриває просвіт судини і зумовлюе її швидкий тромбоз. Спосіб малотравматичний, але потрібні спеціальне устаткування і підготовлені кадри. Емболізацію використовують у передопе­раційному періоді у випадку нефректомії. Провівши емболізацію ниркової ар­терії, оперують на «сухій нирці».

7. Деякі види операцій: спленектомія, резекція шлунка при кровотечі з виразки або пухлини, лобектомія при легеневій кровотечі, у разі ізольованих варикозно розши­рених вен стравоходу (прошивання цих вен П-подібними вузловими швами в зоні стравохід — шлунок крізь усі шари з утворенням дублікатури в просвіті шлунка).

8. Застосування зонда Блекмора при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу при цирозі печінки із синдромом портальної гіпертензії. Зонд має дві манжети: нижня фіксується в кардії, а верхня при надиманні здавлює вени стравоходу, що кровоточать.

9. Накладення механічного або ручного судинного шва на крупні магістральні су­дини. При накладанні ручного шва за Каррелєм використовують атравматичний шовний матеріал, що не розсмоктується (нитки № 4/0—7/0). Резекція судини з анастомозом «кінець у кінець», протезування (заміщення) судини, шунтуван­ня (створення обхідного шляху для крові). При реконструкції судин як протезом, так і шунтом використовують аутовену або синтетичний матеріал.

Фізичні методи спинення кровотечі

До них відносять термічні методи з використанням високої або низької темпе­ратури.

1. Гіпотермія: спричинює спазм і тромбоз кровоносних судин.

Лід. При носовій, шлунковій кровотечі накладається на рану на 1—2 год після операції.

Уведення холодних розчинів (+4 °С) у шлунок через зонд (біологічні гемостатики).

2. Кріохірургія. Дуже низька температура (рідкий азот). Локальне заморожуван­ня при операціях на печінці, мозку, при гемангіомах, для поліпшення зовніш­нього вигляду рубців при маститах, косметичних операціях на обличчі.

3. Створення високої температури призводить до коагуляції білка судинної стін­ки, прискорення згортання крові.

• Використання гарячих розчинів при операціях з приводу паренхіматозних кровотеч з печінки, жовчного міхура. У рану вводять серветки з гарячим фізіо­логічним розчином (ізотонічним розчином хлориду натрію) на 5—7 хв. • Діатермокоагуляція: використовують струми високої частоти, які призводять до коагуляції і некрозу судинної стінки, утворення тромбу в місці контакту з нако­нечником приладу. Недоліки: метод непридатний для крупних судин; при непра­вильній надмірній коагуляції виникають великі некрози, що уповільнює загоєн­ня рани. Електрокоагуляція через фіброгастроскоп. Може використовуватись для роз'єднання тканин з одночасною коагуляцією дрібних судин — електроніж.

• Лазерна фотокоагуляція, плазмовий скальпель. Вони також створюють ло­кальний коагуляційний некроз, але більш дозовано і легко спиняють кровоте­чу, що дуже важливо при паренхіматозних кровотечах.

Хімічні методи спинення кровотечі

1. Гемостатики місцевого застосування для спинення кровотечі в рані, у шлунку та на інших слизових оболонках.

• Пероксид водню — діє як прискорювач тромбоутворення.

• Судинозвужувальні препарати (адреналін) — вводять у підслизовий шар при шлунковій кровотечі, при екстракції зуба.

• Інгібітори фібринолізу — е-амінокапронова кислота, вводиться у шлунок. • Препарати желатину (геласпон) — губки зі спіненого желатину. Прискорюють ге­мостаз, оскільки при контакті з желатином ушкоджуються тромбоцити і вивільня­ються чинники, що прискорюють утворення тромбу і мають тампонуючий ефект.

• Віск — має тампонуючий ефект. Ним «заліплюють» ушкоджені плоскі кістки черепа при трепанації.

• Карбазохром — застосовується при капілярних і паренхіматозних кровотечах. Змочені розчином серветки прикладають до рани. Зменшується проникність судин і нормалізується мікроциркуляція.

2. Гемостатики загальної (резорбтивної) дії. Прискорюють процес тромбоутворен­ня в ушкоджених судинах.

• Інгібітори фібринолізу (е-амінокапронова кислота); амбен (памба) — 1 % роз­чин: 5—10 мл внутрішньовенно, внутрішньом'язово (через 4 год виводиться); у пігулках — 0,25 г.

• Хлорид кальцію — при гіпокальціємії, оскільки іони кальцію — один з чинни­ків системи згортання крові.

• Речовини, що прискорюють утворення тромбопластину, нормалізують проник­ність судинної стінки і мікроциркуляцію (дицинон (етамзилат), синонім: циклонамін 12,5 % розчин в ампулах по 2 мл).

• Синтетичні аналоги вітаміну D (вікасол). Сприяють синтезу протромбіну, по­казані при порушеннях функції печінки (холемічні кровотечі); фітоменадіон — 10 % масляний розчин в капсулах по 0,1 г — при кровотечах, спричинених за­хворюваннями печінки.

• Речовини, що нормалізують проникність судинної стінки: аскорбінова кислота (5 % розчин — 1 мл внутрішньовенно, внутрішньом'язово), адроксон (0,025 % розчин — 1,0 мл внутрішньом'язово, підшкірно).

Біологічні методи спинення кровотечі

1. Місцевої дії.

• Використання власних тканин організму. Це жирова тканина (сальник), м'язи. Вони багаті на тромбопластин. Вільний клапоть такої тканини або сальник (чепець) фіксують у місці кровотечі. При кровотечі з печінки як тампонуючий засіб використовують сальник; при трепанації трубчастої кістки порожнину, що утворилася, заповнюють сусіднім м'язом.

• Використання засобів біологічного походження. Застосовують гетерогенні ком­поненти плазми крові, інколи з додаванням колагену, який має власну ге­мостатичну активність:

- Тромбін— тільки місцево (!) у порошку або розчині, або у складі інших гемостатиків (гемостатичні губки і вата). У комплексі з іншими засобами засто­совують при шлунковій кровотечі (уведення через зонд амінокапронової кис­лоти, фібриногену).

- Фібриноген - разом із тромбіном входить до складу гемостатиків місцевих, фібринових клеїв для заклеювання ран, анастомозів, для спиннення кровотечі з печін­ки, легень, селезінки.

- Гемостатична губка (ліофілізована плазма). Існує декілька видів: ті, що міс­тять тромбін, іони кальцію; гемостатична губка з амінокапроновою кислотою, з антисептиками — біологічний антисептичний тампон; у поєднанні з мар­лею— гемостатична марля. Застосовують для спинення паренхіматозних і капілярних кровотеч; мають високу гемостатичну активність.

2. Загальної дії.

Засоби біологічного походження, що посилюють тромбоутворення, інгібіто­ри фібринолізу: трасилол, контрикал; фібриноген, переливання цілісної крові в гемостатичній дозі — 250 мл; переливання плазми; тромбоцитної маси (хвороба Верльгофа); антигемофільна плазма і кріопреципітат при лікуванні гемофілії А, В.

Комплексне лікування при кровотечі

1. Оцінити можливість спинення кровотечі механічним шляхом і вирішити пи­тання щодо операції.

2. З'ясувати можливість надання місцевої гемостатичної допомоги (коагуляція судини на дні виразки, уведення холодних гемостатичних розчинів, вико­ристання місцевих чинників біологічної природи).

3. Комплексне консервативне лікування, яке включає такі ланки:

• замісна терапія (поповнення ОЦК і маси еритроцитів) з урахуванням об'єму крововтрати;

• власне гемостатична терапія, тобто використання хімічних і біологічних ме­тодів загальної дії;

• боротьба з ацидозом (уведення 150—300 мл 4 % розчину соди);

• симптоматична терапія, спрямована на підтримку функції основних органів і систем організму (перш за все серцево-судинної, легень, нирок).

Читайте також:

1. II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
2. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
3. Біологічні способи лікування ран.
4. Валютний курс і способи його визначення
5. Варіанти і способи вимірювань характеристик телефонних каналів
6. Вибір остаточного варіанта плану лекції. Робота над формою викладу.
7. Види і способи вибіркового спостереження.
8. ВИДИ КРОВОТЕЧ. Зупинка зовнішньої кровотечі.
9. Види середніх величин та способи їх обрахування.
10. Види середніх величин та способи їх обрахування.
11. Види середніх і способи їх обчислення
12. Види та способи гартування.

Переглядів: 1709