Управління державними корпоративними правами

Це управління здійснюється шляхом

- формування певної нормативної бази ;

- пряме управління державними підприємствами (коли держава є єдиним власником);

- управління певною державною часткою статутного фонду.

Особливої уваги потребують державні акціонерні компанії, в яких державі належить певний пакет акцій, що забезпечує правомочність рішень загальних зборів. Шляхи створення таких компаній:

- акціонування державних підприємств, які не підлягають приватизації;

- заснування державної акціонерної компанії;

- придбання державою цінних паперів у інших власників.

Засновники та акціонери державної акціонерної компанії визначаються Кабінетом Міністрів України. Коли державі належать усі акції, повноваження загальних зборів здійснює як єдиний акціонер відповідний орган, уповноважений управляти об’єктами державної власності.

При акціонуванні державних підприємств, які відповідно до законодавства України не підлягають приватизації, недержавні інвестори можуть набувати право власності за рахунок додаткової емісі, що здійснюється за рахунок прямих інвестицій.

Повноваження Фонду державного майна України стосуються управління майном державних підприємств, які у процесі приватизації перетворені у господарські товариства; державним майном, що не ввійшло до статутних фондів господарських товариств; цілісними майновими комплексами переданими в оренду.

Фонд державного майна (через Департамент з управління державними корпоративними правами) може здійснювати наступні функції: призначення уповноважених осіб з управління державними частками, акціями ; укладення з ними угод та контроль за їх діяльністю; формування переліків стратегічних об’єктів з погляду на розвиток економіки та безпеку держави.

Повноваження в управлінні об’єктами державної власності може делегуватись Кабінетом Міністрів України міністерствам, центральним та місцевим органам виконавчої влади. Це можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, органи виконавчої влади, уповноважені здійснювати управління державними корпоративними правами, визначають представника, відповідального за управління державними корпоративними правами.

Призначення уповноважених осіб здійснюється за конкурсом. Переможцем вважається той, хто запропонував кращі умови здійснення управління або запросив меншу винагороду. Передавання функцій управління здійснюється після укладання відповідної угоди.

Таким чином, в Україні розвивається система регулювання фондового ринку з урахуванням досвіду промислово розвинутих країн. Але в українській системі регулювання фінансового ринку поки що відсутній надійний механізм захисту інвесторів (вкладників) у разі неплатоспроможності фінансових компаній (банків, торговців цінними паперами). Гарантування повернення не більше 1200 грн. стримує розвиток фінансового ринку.

Регулювання фондового ринку визнається необхідним, але потребує значних витрат. До них належать прямі витрати на утримання регулюючих органів та непрямі витрати фірм, діяльність яких регулюється. Значних витрат потребує складання регулярних звітів.

Існує загроза того, що регулюючий орган, який має діяти в інтересах суспільства, стає найбільшим лобістом інтересів обмеженого кола фірм, обмежує конкуренцію та надає їм монопольне право з надання послуг. Це в першу чергу стосується саморегульованих організацій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Органи державного регулювання корпоративного сектору	\|	Депозитарна система в корпоративному регулюванні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.