Депозитарна система в корпоративному регулюванні

Об’єктом депозитарного регулювання є корпоративні цінні папери, які можуть випускатись у документарній та бездокументальній формі. Коли випуск цінних паперів здійснюється у документарній формі, емітент має виготовити сертифікати, які повинні відповідати вимогам ДКЦПФР. АТ, що випускали акції до 1997 року (до прийняття Закону “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”) випустили акції у безпаперовій формі. Сертифікати не були виготовлені і підтвердженням власності є виписки з реєстрів або папери, видані правлінням АТ з печаткою.

Депозитарна діяльність пов’язана з наданням послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття рахунків у цінних паперах та обслуговування операцій з ними, обслуговування операцій емітентів по випущеним цінним паперам.

До верхнього рівня депозитарної системи віднесені Національний депозитарій та депозитарії, що ведуть рахунки та здійснюють операції для зберігачів.

Нижній рівень – це зберігачі , які ведуть рахунки власників цінних паперів та реєстратори власників.

Прямі учасники депозитарної системи: депозитарії, зберігачі та реєстратори власників цінних паперів.

Опосередковані – емітенти, організатори торгівлі та торгівці цінними паперами, банки.

Депозитарій – це юридична особа, яка створюється у формі ВАТ, учасниками якого є не менше 10 зберігачів, яка здійснює виключно депозитарну діяльність. Частка одного учасника статутного фонду не може перевищувати 25% його вартості. Серед засновників може бути фондова біржа.

Максимальна вартість послуг депозитарію встановлюється ДКЦПФР за узгодженням з Антимонопольним комітетом України.

Зберігачами можуть бути торговці цінними паперами за наявності відповідного дозволу, комерційні банки (які мають дозвіл здійснювати операції з цінними паперами та бути зберігачами)

Зберігачі здійснюють зберігання та обслуговування обігу цінних паперів (їх ще називають номінальний утримувач).

Діяльність, пов’язана із зберіганням та обліком прав власності здійснюється на основі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, в якому визначаються умови ведення рахунку.

Ведення реєстру власників іменних акцій може здійснювати емітент або реєстратор. Але це може приводити до монополізації та адміністративного контролю руху акцій. Тому при певній кількості власників, визнаній ДКЦПФР як максимальна, емітент зобов’язаний на основі договору доручити ведення реєстру офіційному реєстратору.

Реєстратори – це юридичні особи, статутом яких передбачена реєстраційна діяльність. Частка емітента у статутному фонді реєстратора не може перевищувати 10%.

Умови договору з реєстраторами затверджуються загальними зборами. У разі неукладення договору протягом 30 днів ДКЦПФР надсилає розпорядження про необхідність укладення договору, в разі його невиконання через 15 діб притягує посадових осіб товариства до відповідальності.

При приватизації підприємств рішення про тимчасовий реєстр до проведення перших загальних зборів приймається правлінням.

Зберігач не має права скористуватись послугами іншого зберігача. Для обліку цінних паперів зберігач передає їх депозитарію на основі депозитного договору.

Депозитарії можуть отримувати від емітентів на свій рахунок доходи від ЦП для передачі їх зберігачам. Ці доходи не відносяться до доходів депозитаріїв і не оподатковуються.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Управління державними корпоративними правами	\|	Перехід і реалізація прав власності на цінні папери

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.