Нагляд командування вiйськової частини.

Нагляд командування вiйськовоiї частини за підозрюваним або обвинуваченим, який є вiйськовослужбовцем, полягае у вжиттi заходiв, передбачених статутами Збройних Сил Украiїни, для того, щоб забезпечити належну поведiнку та явку пiдозрюваного або обвинуваченого за викликом особи, що провадить дiзнання, слiдчого, прокурора, суду.

Сутнiсть запобiжного заходу полягає в прийняттi командуванням вiйськовоiї частини заходiв, передбачених статутами Збройних Сил Украiїни, для того щоб забезпечити належне поводження пiдозрюваного або обвинувачуваного.

При обраннi запобiжного заходу, передбаченої ст. 163 КПК України, не потрiбно згоди командування вiйськової частини. Однак воно обов'язково повідомляється про характер обвинувачення, пред'явленого особi, у вiдношеннi якого обрано запобiжний захiд.

У свою чергу, командування вiйськової частини письмово повiдомляє орган, що обрав запобiжний захід, про встановлення спостереження за обвинувачуваним.

Вiйськовослужбовцi, у вiдношеннi яких обрано даний запобiжний захід, втрачають на цей час права носiння зброї, постiйно перебувають пiд спостереженням своїх начальникiв або добового наряду, не направляються на роботу поза частиною в одиночному порядку, не призначаються у варту й інші відповідальні наряди.

Розглядуваний запобiжний захід винятковий, обирається тільки відносно вiйськовослужбовцiв, а також громадян, які проходять вiйськовi збори, якi у встановленому процесуальному порядку притягнуп по кримiнальнiй справi в якостi пiдозрюваного або обвинувачуваного.

Вiйськовослужбовцями визнаються особи, що проходять вiйськову службу по призиву або за контрактом у Збройних Силах України, в iнших вiйськах i вiйськових формуваннях України, вiйськовi будiвельники вiйськово-будiвельних загонiв (частин) міністерства оборони України, iнших міністреств i вiдомств України. Громадянами, що несуть кримiнальну вiдповiдальнiсть нарівні з вiйськовослужбовцями, є особи, що перебувають у запасi, пiд час проходження ними вiйськових зборiв.

Згiдно ст. 163 КПК спостереження за обвинуваченим (пiдозрюваним) здiйснює командування вiйськово'i частини. Поняття «вiйськова частина» мiстить у собi безпосередньо вiйськову частину, а також вiйськовi кораблi, установи, вiйськово-навчальнi заклади, вiйськовi установи й органiзацiї.

На вiдмiну вiд особистої поруки, при обраннi розглядуваного запобiжного заходу не потрiбно клопотання командування вiйськової частини про взяття на себе зобов'язань по забезпеченню належної поведiнки обвинуваченого. Не

потрiбно також i згоди командування - рішення про запобiжний захід вправі самостiйно прийняти слiдчий (дiзнавач). При цьому командування не може відмовитися від покладеного на нього обов'язку по контролі за вiйськовослужбовцем.

Обов'язковою умовою обрання запобiжного заходу, однак, є згода обвинуваченого (пiдозрюваного). При вiдмовi - вирішується питання про застосування iншого запобiжного заходу. Якщо при цьому обирається запобiжний захiд, не пов'язаний з позбавленням волi, варто врахувати специфiку обов'язкового знаходження обвинуваченого вiйськовослужбовця термінової служби в розташуваннi військової частини.

У випадку згоди вiйськовослужбовця на здiйснення за ним спостереження командуванням військової частини, вона повинне знайти закрiплення в матеріалах кримшальної справи.

Затримання пiдозрюваного, як тимчасовий запобiжний захiд.

В кримiнальному процесi є таке поняття, як затримання пiдозрюваного, яке одними вченими тлумачиться як слiдча дiя, а iншими - як запобiжний захiд.

Тимчасовим запобiжним заходом є затримання підозрюваного, яке застосовується з пiдстав i в порядку, передбачених статтями 106, 115, 165-2 КПК України (ст. 149 КПК України).

Затримання пiдозрюваного - це примусовий захiд, що застосовується органом дiзнання, слiдчим або прокурором на строк не бiльше 72 години з моменту фактичного затримання особи у підозрі в скорбній злочину. Сутнiсть затримання підозрюваного характеризується як короткострокове позбавлення особи волi й помiщення його в iзолятор тимчасового утримування. У цьому зв'язку важливо розмежовувати затримання як процесуальну дiю й захоплення особи з доставлянням її в мiлiцiю.

У засобах масової iнформацiї можна часом прочитати: «злочинець затриманий на мiсцi злочину», «злочинець затриманий по гарячих слiдах», «злочинець затриманий громадянами й доставлений у мiлiцiю». Зробити фiзичне захоплення особи, що скоїла злочин, i доставити її в орган дiзнання або досудового слідства може кожний спiвробiтник мiлiцiї (патрульно-постової служби, дорожньо-патрульної служби, позавiдомчої охорони, карного розшуку й т.д.), а також потерпiлi, очевидцi, iншi громадяни, Але визнати таке «затримання» дiєю кримiнально-процесуальною не можна, оскiльки цi особи не уповноваженi здiйснювати кримiнальне судочинство. Процесуальне затримання при наявностіl до того шдстав і дотриманні встановленого порядку можуть здiйснювати тiльки орган дiзнання, слiдчий або прокурор.

Отже, затримання може бути двох вuдiв: фактичне (фiзичне) i процесуальне (юридичне ).

Правовою основою затримання служать Кримiнально-процесуальний кодекс (ст. 106, 115, 165-2) i Положення про порядок короткострокового затримання осiб, пiдозрюваних у вчиненнi злочину (ст. 106-1 КПК Украiїни).

Кримiнально-процесуальне затримання вiдрiзняється й від запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту, хоча сутнiсть обох заходів єдина короткострокове позбавлення волi. Однак взят и особу пiд варту вправi тiльки суд; строк тримання під вартою - два мiсяцi, запобiжний захід, як правило, обирається обвинувачуваному, у виняткових випадках - шдозрюваному; оформляється взяття пiд варту постановою суддi; особи утримуються пiд вартою у слідчому ізолторі.

Пiдстави затримання. Їх можна розбити на дві групи: фактичнi шдстави й процесуальні.

Фактичнi пiдстави. Згiдно ст. 106 КПК орган дізнання, вправі затримати особу, пiдозрювану у вчиненнi злочину, за який може бути призначено покарання у виглядi позбавлення волi, лише при наявностi однiєї з наступних підстав:

коли цю особу застали при вчиненнi злочину або безпосередньо пiсля його вчинення;

1 )коли очевидцi, в тому числі потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

2)коли на пiдозрюваному або на його одязi, при ньому або в його житлi буде

виявлено явні сліди злочину;

3 )при наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особа в вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разi, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постiйного мiсця проживання, або коли не встановлено особи пiдозрюваного.

Перша пiдстава означає, що особа захоплена безпосередньо на мiсцi вчинення злочину, в момент виконання злочинних дiй, вiдразу пiсля їхнього закiнчення або при спробi втечi з мiсця подiї. Особа може бути захоплено працiвниками мiлiцiї, прикордонної служби, митницi, iнших правоохоронних opraнів, а також громадянами.

Пiд прямими вказшками очевидців варто розуміти показання одного або декiлькох свiдкiв-очевидцiв, якi прямо вказують на особистiсть злочинця. Такi вiдомостi повиннi бути, як правило, категоричними й конкретними, що дозволяють встановити тотожнiсть особи, що скоїла дiяння. Можливо, однак, що очевидець називає тiльки прикмети особи, але при пред'явленнi для впiзнання впевнено його впiзнає. Очевидцi - це особи, що безпосередньо сприймали факт злочину, і відомості, що повідомляються нимимістять прямі вказівки про те, що саме дана особа вчинила злочин. Можливi вiдомостi, що мiстять iмовiрний висновок про причетнiсть особи до вчиненого дiяння, не є пiдставою для затримання.

Показання потершлого найчастiше містять iнформацiю про обставини злочину, наслiдки дiяння, а також про особу, що його скоїла при візуальному контакті (розбої, хулiганствi, iнших злочинах проти особи).

Явними слiдами злочину варто вважати тi, якi перебувають упрямого зв'язку із суспiльно небезпечним дiянням. Слiди можуть бути виявленi як на самому пiдозрюваному, так i на його одязi, при ньому або в його житлi. Ними можуть бути плями крові, гематоми, порізи, подряпини, волосся, знаряддя злочину, викраденi предмети й т .д.

Вiдзначимо, що неможливо заздалегiдь передбачати вci виникаючi в практичнiй дiяльностi ситуацiї й закласти їх у норми процесуального права. Тому законодавець прибiгае до формулювання: «Іншi данi, що дають пiдстави пiдозрювати особу в здiйсненнi злочину». Такими даними можуть бути: результати огляду мiсця подiї, що вказують на здiйснення злочини конкретною особою (загублений документ, зiрвана головний убiр); показання свiдкiв, що не є очевидцями; показання iнших пiдозрюваних; перебування особи поблизу мiсця здiйснення злочину; спроби сховати слiди злочину; повiдомлення посадових осiб про злочин певної особи; акти iнвентаризацiй, ревiзiй i т.д.

Iншi данi можуть служити пiдставою затримки підозрюваного, тільки при наявностi хоча б однiєї з наступних умов: 1) особа намагалася зникнути; 2) воно не має постiйного мiсця проживання; 3) не встановлена його особистiсть; Процесуальнi пiдстави. Процесуальною пiдставою затримання є протокол затримання, складений в порядку, встановленому Кримiнально-процесуальним кодексом.

Мотиви затримання. Ними виступають наступні обставини: а) необхiднiсть перешкодити пiдозрюваному зникнути вiд дізнання або слiдства; б) запобiгти продовженню ним злочинноiї дiяльностi; в) попередити перешкоджання з боку пiдозрюваного провадженню по кримiнальнiй справi.

3.2. Процесуальний порядок затримання пiдозрюваного.

Порядок затримання підозрюваного являє собою сукупність певних процесуальних дiй i виконання регламентованих законом приписiв: 1) складання протоколу затримання; 2) роз'яснення прав пiдозрюваному; 3) особистий обшук пiдозрюваного; 4) повiдомлення прокуроровi про затримання; 5) повiдомлення про затримання родини; 6) перемiщення пiдозрюваного в місця утримання затриманих; 7) обчислення строку затримання.

Складання протоколу затримання. Про кожний випадок затримання особи, пiдозрюваної у вчиненнi злочину , орган дiзнання зобов' язаний скласти протокол (ст. 106 кпк України) Пiсля доставляння пiдозрюваного в орган дiзнання, до слідчого або прокурора в строк не бiльше 3 години повинен бути складений протокол затримання.

У протоколi вказують: дату, час і місце складання; посада й найменування органу досудового слiдства або дiзнання, звання, прiзвище й iнiцiали слiдчого, дізнавача; години та хвилини затримання; відомості про підозрюваного (прiзвище, iм'я, по батьковi, дату й мiсце народження, мiсце проживання, громадянство, сiмейний стан, склад родини, мiсце роботи або навчання, вiдношення до вiйськового обов'язку, наявнiсть судимостей, паспорт або iнший документ, що засвiдчує особу, iншi данi про особу); пiдстави затримання; права підозрюваного; заяви підозрюваного з приводу затримання; результати особистого обшуку, проведеного в присутностi понятих i iнших осiб, що беруть участь в обшуку; заяви пiдозрюваної й iнших осiб; факт прочитання протоколу, зауваження до протоколу; пiдписи понятих, iнших осiб, що беруть участь, слiдчого або дiзнавача; вiдмiтку про направлення пiдозрюваного в iзолятор тимчасового утримування; час направлення повідомлення прокуророві про затримання; вiдмiтку про вручення копiї протоколу пiдозрюваному.

3 урахуванням квалiфiкацiї можна судити про те, чи передбачає санкція статтi Кримiнального кодексу позбавлення волi, оскільки така вимога - обов'язкова умова затримання (ч. 1 ст. 106 КПК).

Вiдповiдно до положень ст. 106 КПК копiя протоколу з перелiком прав та обов'язкiв негайно вручається затриманому i направляється прокурору. Тому протокол становлять у декількох екземплярах: один - в ITУ, іншої - у кримінальну справу, третiй - для облiку В чергову частину, четвертий пiдозрюваному, п' ятий - прокурору .

Роз'яснення прав пiдозрюваному. У вiдповiдностi зі ст. 106 КПК при затриманнi пiдозрюваному повиннi бути роз'ясненi права.

Пiдозрюваний надiлений досить великим колом прав: знати, в чому він пiдозрюється; давати показання або вiдмовитися давати показання i вiдповiдати на запитання; мати захисника i побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомiрностi затримання; подавати скарги на дiї i рiшення особи, яка провадить оперативно-розшуковi дiї та дiзнання, слiдчого i прокурора, а за наявності вiдповiдних пiдстав - на забезпечення безпеки. (ст. 43-1 КПК України).

Особистий обшук підозрюваного По відношенню до підозрюваного може бути проведено особистий обшук. У цьому випадку дiють спрощенi правила: обшук проводиться не тiльки без рiшення суду, але й без вiдповiдної постанови дізнавача, слідчого, прокурора.

Особистий обшук пiдозрюваного проводиться тільки особою однієї з ним cтатіi й у присутностi понятих. Результати обшуку знаходять висвiтлення в протоколi затримання, тим самим можна зробити висновок про те, що особистий обшук у цьому випадку є не самостiйною слiдчою дiєю, а складовiй частиною примусового заходу - затримання підозрюваного.

Повiдомлення прокуроровi про затримання. Про зроблене затримання орган дiзнання, дiзнавач, слiдчий зобов'язанi повідомити прокуророві в письмовому виді "копія протоколу негайно вручається затриманому направляється прокурору"( ст. 106 КПК України).

У повiдомленнi вказують: дату й вихiдний номер; найменування органу прокуратури, прiзвище й iнiцiали прокурор а; дату й години затримання; квалiфiкацiю злочину; прiзвище, iм'я, по батьковi затриманого, час і місце народження, мiсце проживання або реєстрацiї, мiсце роботи або навчання; вид зв'язку, яким направляється повідомлення, дату й годин и направлення повiдомлення; пiдпис слiдчого або дiзнавача.

Повiдомлення про затримання родини."Про затримання особи, пiдозрюваної у вчиненнi злочину , орган дiзнання негайно повiдомляє одного з її родичiв" (ст. 106 кпк України).

Обмежений час повiдомлення виключає можливість напрямку письмового повідомлення родичам з використанням послуг поштової служби. Тому законодавець, на вiдмiну вiд повiдомлення прокурора, не вимагає письмової форми повідомлення. Крім того, дізнавач, слiдчий або прокурор може надати можливість для такого повідомлення родини самому підозрюваному.

Якщо пiдозрюваний є громадянином або пiдданим iншої держави, то в той же строк повiдомляється посольство або консульство цiєї держави.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Застава.	\|	Затримання пiдозрюваного у вчиненнi злочину не може тривати бiльше сiмдесяти двох годин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.