Повторне використання підземних споруд та відпрацьованих гірничих виробок

Як вже було показано вище, в останні роки однією з найбільш важливих проблем міських агломерацій стають невживані і занедбані підземні споруди різного призначення. Відпрацьовані підземні гірничі виробки і невикористовувані за прямим призначенням підземні споруди (в першу чергу об'єкти цивільної оборони та спеціального призначення) є потенційною середовищем для розміщення різних об'єктів та споруд. Це можуть бути: - сховища (холодильники, склади, резервуари води, нафти, газу, нафтопродуктів, акумулятори різних видів енергії), - об'єкти промисловості (підприємства будіндустрії, радіоелектроніки і приладобудування, легкого і середнього машинобудування, оборонного призначення, високоточні виробництва); - ГЕС, ТЕС, ГАЕС, ПАЕС; - гаражі, автостоянки, підприємства автосервісу; - підприємства з переробки та утилізації шкідливих і радіоактивних відходів; - притулки на особливий період, споруди цивільної оборони; - спортивні та культурно-видовищні об'єкти, споруди торгівлі, культурно- побутового обслуговування населення; - навчальні, науково-дослідні, експериментальні та інші об'єкти. У відповідності зі СНиП 2.01.55-85 Об'єкти народного господарства в підземних гірничих виробках найбільш перспективними для цих цілей є вироблення, що відповідають наступним вимогам: - закріплені, підтримання яких не вимагає додаткового тельного зведення кріплення, і незакріплені, що знаходяться в стійкому стані; - що мають габарити не менше 4 м ширини, 2,4 м висоти, сумарною площею 500 м 2; - горизонтальні чи слабопохилих; - сухі або частково затоплені через відсутність коштів водовідливу (водоприток з незатампонірованних свердловин і підхідних виробок не враховується).

У першу чергу перевага віддається гірничим виробкам, пройдених при розробці гіпсу, вапняку, кам'яної та калійної солей, рудних родовищ, які не підлягають закладці, обвалення або затоплення; приствольним дворах, камерах і капітальним виробках діючих вугільних шахт, спеціальним підземним спорудам тунельного і камерного типів. Для зберігання нафтопродуктів можуть використовуватися вироблення наступних типів: 1. відпрацьовані камери розсолопромисли: - що мають близьку до правильної форму поперечного перерізу, при діаметрі камери не менше 20 м; - розташовуються в масивах кам'яних солей, що не мають сторонніх включення (бітумів, сульфідів, солей калію і магнію); - не мають обвалень покрівлі та стін ; 2. навколостовбурні двори, камери і капітальні вироблення відпрацьованих і діючих підприємств з видобутку корисних копалин: - закріплені кам'яної, бетонної або залізобетонної обробленням при повному демонтажі обладнання та апаратури; - не мають обвалень покрівлі і стін; - не перетинаються великими тріщинами і розломами. Зокрема, можливо вторинне використання незадей-запозичених виробок функціонуючого гірничого

підприємства з видобутку корисних копалин - на іншому горизонті або ділянці шахтного поля. Поєднання видобутку корисних копалин з вторинним використанням виробок є досить раціональним рішенням, що дозволяє істотно підвищити комплексність використання надр.

Наприкінці 80 –х років минулого сторіччя для отримання 95-96 млн т товарної залізної руди з надр Кривбасу добувалось 450 млн т гірничої маси, з якої 5 млн т використовувалось гірничими підприємствами для засипки відпрацьованого простору і нарощування дамб хвостосховищ, 7-10 млн. т скальних порід – для виробництва щебеню ( для потреб підпрєиств та будівництва дамб хвостосховищ, доріг тощо). Згідно державної статистичної звітності у 2010 р. на залізорудних кар’єрах утворилось 150 млн. т відходів з розкривних і супутніх порід. З яких майже 70 млн. т утилізовано.

Для розміщення лише захисних споруд цивільної оборони можуть використовуватися гірничі виробки, що не піддаються затоплення шахтними і поверхневими водами, загазування шкідливими, вибуховими та займисті газами, що мають габарити не менше 2 м ширини, 1,8 м висоти і площу, достатню для розміщення не менше 10 укриваються. Заборонені до повторного використання наступні види виробок: що знаходяться в зонах можливих затоплень паводковими водами, в тому числі і при раптовому руйнуванні гідротехнічних споруд; пройдені в сильно обводнених, слабких, нестійких, закарстованих гірських породах з інтенсивними зсувними явищами, а також породах, схильних з самозаймання , гірничих ударів, виділяє агресивні речовини, шкідливі, вибухові та займисті гази, що мають підвищену радіоактивність; перетинають ділянки з великими тектонічними порушеннями. Нерідко це призводить до виконання додаткових прохідницьких робіт, особливо в гірських виробках, які не призначалися для вторинного використання (рис. 5.1, а, б, в). При перепрофілюванні підземних об'єктів різного призначення такі роботи, в більшості випадків, практично виключені (рис. 5.1, г, д).

У табл. 5.1 наводяться мінімальні розміри деяких видів виробок, допустимих для повторного використання.

Повторне використання підземного простору базується на пристосуванні вже наявних техногенних ємностей для нових цілей. При цьому важливу роль відіграє формування планувальних рішень розміщення майбутньої інфраструктури у вже існуючих спорудах. Найбільш оптимальні варіанти планувальних рішень представлені в табл. 5.2

На рис. 5.2 та 5.3 показані можливі варіанти повторного використання гірничих виробок і підземних об'єктів

Все вищеперелічене, в першу чергу, відноситься до відпрацьованих гірничих виробках. Проте у великих містах і містах-мегаполісах існує значне число невикористаних підземних споруд самого різного призначення. Частина з них, в першу чергу об'єкти цивільної оборони, законсервовані і знаходяться під наглядом фахівців. Інші - в основному, невикористовувані при експлуатації допоміжні вироблення будівельного періоду: камери, шахтні стовбури, руддвори і т.п. - Надійно закріплені і не представляють небезпеки для геоекологічної середовища міст. Треті - занедбані (нерідко забуті або невиявлено при інженерних вишукуваннях). Саме вони, в більшості випадків, виявляються провалами денної поверхні, деформаціями будівель і споруд і є потенційно небезпечними для геоекологічної середовища міст. У будь-якому випадку, невикористовувані підземні споруди є величезний резерв підземного простору, який, при відносно незначних і недорогих доробках (в порівнянні з вартістю будівництва нового об'єкта), може бути використаний для розміщення об'єктів торгівлі, культурно-побутового обслуговування населення, складів, сховищ і т.п. І тут може бути широко використано досвід зарубіжних країн.

У першу чергу це стосується споруд цивільної оборони. У 1970-1980-і роки в Москві були побудовані декілька десятків підземних сховищ, багато з яких в даний час простоюють. Всі ці об'єкти знаходяться в густонаселених, в основному спальних, районах з не завжди широко розвиненою інфраструктурою. Існуючі підземні сховища можуть бути переобладнані під торгові комплекси, заклади культурного та побутового обслуговування, об'єкти сервісу, склади, автостоянки, спортивні клуби, розважальні заклади. Прикладом подібного підходу можуть служити Мурманськ і деякі підмосковні міста, де багато підземні сховища використовуються під склади. У межах історичного центру великих міст чимало підземних ходів, що мають історичне значення. Багато хто з них можуть використовуватися для розміщення археологічних та історичних музеїв, проведення екскурсій та організації туристичних маршрутів. Крім цього, в підземних об'єктах, що мають історичне значення і відповідний інтер'єр, можливо пристрій кафе, ресторанів, сувенірних кіосків та ін Гарним прикладом подібного підходу є катакомби Одеси, де спеціально виділені і вивчені ділянки використовуються для відвідувань туристами. Ще однією сферою застосування невикористовуваних підземних споруд, особливо розгалужених підземних ходів, є індустрія розваг. Після спеціальної підготовки інтер'єру та обладнання, в таких приміщеннях можливе проведення пейнт- і їм подібних групових імітаційних ігор та змагань, а також інших аналогічних заходів. Таким чином, можна зробити висновок, що не використовуються підземні приміщення є потенційним резервом підземного простору, який можна використовувати не тільки з користю для геоекологічної середовища міста, але і отримувати від їх експлуатації прибуток.

Металургійні шлами утворюються на кожній стадіїї виробничого циклу: агломерація-виробництво сталі-виробництво прокату

Основними типами поверхневих сховищ є шламонакопичувачі та шламосховища

Шламонакопичувачі – це відкриті земельні ємності, які розташовані поза тереторією заводів і призначені для накопичення проектної кількості шламів. Шлам подається трубопровідним транспортом або підвозяться автомашинами

Вони можуть бути в залежності від місця утворення слідуючих типів:

- Балково-ярового

- Насипні

Після заповнення шламонакопичувача його консервують шляхом засипання піском (товщина шару 0,6 м) та грунтом (товщина шару 0,5) та передаються для використання у сільському господарстві.

Шламосховища – це відкриті земельні ємності, які розташовані поза тереторією підприємств і призначені для накопичення шламів, які подаються трубопровідним транспортом.

За конструкцією вони бувають насипного типу. Їх розміщують на спеціально спланованих майданчиках і обгорожують валами трапецієподібної форми.Їх висота залежить від виду, властивостей та кількості осаду. Найчастіше вали роблять із грунту, взятого із чаші шламосховища, що дозволяє збільшити його об’єм.

Кожне шламосховище повинно мати дренажні пристрої, що збільшують міцність греблі та покращують процес зневоднення шламів. Він дозволяє також відводити забруднені стоки з сховища для знешкодження або повторного використання

При похованні високотоксичних твердих відходів в поверхневі шари землі (шурфи, печери, свердловини і т.д.) їх зазделегіть стабілізують розчинами рідкого скла, бетону,бітуму. Отримані блоки поміщають у поверхневі шари землі. Цей спосіб використовується для захоронення малорадіактивних відходів, ртуті та її солей, миш’яку, цианідів,арсенідів, солей важких металів, гальванічних шламів та інших відходів, які відносяться до I і II групи небезпеки

Кам’яна сіль видобувається та використовується людством уже понад тисячоліття. Водночас історія використання соляних тіл як будівельного середовища різного функціонального призначення не перевищує 70-80 років. У соляних виробках у часи Другої світової війни розміщувалися літакобудівні підприємства Німеччини; у 50-х роках у відпрацьованих виробках шахт Марі та Барнслебен (Німеччина) функціонувала птахофабрика; у соляних шахтах працюють лікувальні заклади, концертні зали Артемівськ, музеї.

Пристосування існуючих та/або цільове створення й експлуатація нових підземних ємностей формує важливий сектор використання соленосних формацій. Стислий аналіз досвіду використання підземних виробок різного функціонального призначення соленосних формацій є метою даної публікації. Для цього вирішували такі задачі: узагальнення даних про використання соленосних формацій як будівельного середовища та класифікація об’єктів за функціональним призначенням; аналіз основних проблем, пов’язаних з цим аспектом використання соленосних формацій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гідравлічний спосіб розміщення відходів	\|	Підземні ємності вилуговування в соленосних формаціях та їх використання як сховищ вуглеводнів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.