• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Електричні схеми

На принциповій електричній схемі зображують всі електричні елементи, необхідні для здійснення контролю в виробу заданих електричних процесів, вказують електричні зв’язки між елементами, зображують роз’єми, затискачі і тому подібні елементи, якими закінчуються вхідні і вихідні ланцюги. Виріб показують у відключеному положенні (ГОСТ 2.702-75).

Графічні позначення електричних елементів на схемах виконують за ГОСТ 2.721-74 ... ГОСТ 2.758-81. Деякі з цих позначень наведено в табл. 14. При необхідності більшість їх допускається креслити у дзеркальному відображенні, а також повертати на кут, кратний 90 °. Товщина ліній зв’язку на схемах повинна бути в межах 0,3 – 0,4 мм. Такої ж товщини беруть і лінії для умовних позначень елементів.

Кожен елемент повинен мати позначення, яке складається з двох частин: літерного коду і порядкового номера. Буквені позначення можуть бути такими: С – конденсатор; D – елемент логічний двійковий; F – елемент і пристрій захисний (запобіжник тощо); G – генератор, джерело живлення; К, КР – реле електромагнітне, шукач, контактор; L – котушка індуктивності, дросель; М – електродвигун однофазний, трифазний, постійного струму тощо; Р, РА, РU – прилад і пристрій вимірювальний; R – резистор постійний, змінний та ін; S – пристрій комутаційний (вимикач, перемикач, кнопка); Т – трансформатор, автотрансформатор; V– пристрій електровакуумний і напівпровідниковий (електронна лампа, діод, транзистор тощо); X – пристрій з’єднувальний (гніздо, затискач, роз’єм).

Порядковий номер позиційного позначення присвоюється елементу відповідно до послідовності розташування елементів на схемі (зверху вниз, зліва направо), починаючи з одиниці в межах групи елементів з однаковим літерним кодом, наприклад: С1, С2, СЗ, ...; R2, R2, RЗ... У цифрову частину позиційного позначення може входити і умовний номер частини пристрою, якщо ці частини зображені на схемі рознесеним способом. Порядковий і умовний номери розділяють крапкою, наприклад: секція 1 перемикач S6 позначається S6.1; контактна група 5 реле K10 − K10.5.

Позиційне позначення проставляють поруч з умовним графічним – з правого боку або над ним (рис. 97).

Дані про всі елементи схеми записують у таблицю (рис. 98), яку розміщують на першому аркуші схеми над основним написом. Допускається оформляти перелік у вигляді самостійного документа (форма 2; 2а) на форматах А4 з основним написом за ГОСТ 2.104-68. Елементи до переліку записують групами в алфавітному порядку літерного коду позиційних позначень. У межах кожної групи елементи розташовують у порядку збільшення номерів.

Рисунок 97

Рисунок 98

Таблиця 17

Графічні умовні позначення

Рисунок 99, а. Зразок аркуша №7 КР - 2 «Електросхема»

(для ЕМ та АСТЗ)

Рисунок 99, б. Зразок виконання аркуша №7, «Специфікація» КР-2

(для ЕМ та АСТЗ)

Питання для підготовки до диференційованого заліку (з оцінкою)

Читайте також:

1. VІ. Структурно-логічні схеми
2. Алгоритми та блок-схеми
3. Б- не збуджена ділянка мембрани , на яку діють електричні струми збудженої ділянки. Стрілками показано напрям струмів, кружечками – дійсне переміщення іонів.
4. Багатоконтурні лінійні електричні ланцюги
5. БІОЕЛЕКТРИЧНІ ПОТЕНЦІАЛИ
6. Біоелектричні явища в тканинах: будова мембран клітини, транспорт речовин через мембрану, потенціал дії та його розповсюдження.
7. Біоелектричні явища і збудження в тканинах.
8. Блоки схеми алгоритму
9. Вибір схеми підключення абонентів залежно від режимів тиску.
10. Вибір типу обмотки і складання схеми.
11. Вибір типу обмотки і складання схеми.
12. Види і схеми відбору одиниць

Переглядів: 4893